Біографія магістра

Народилася 8 листопада 1990 року в місті Донецьку. Мій батько – Меркулов Вадим Юрійович, працює прорабом у будівельній компанії, мама, Меркулова Тетяна Вікторівна, працює в Міжнародному інституті підприємництва начальником навчально-методичного відділу.

У 1997 р. стала ученицею Донецької фізико-математичної середньої школи № 17. Моя перша вчителька – Орєхова Галина Іванівна – була справжньою "доброї чарівницею". Вона допомогла мені повірити в себе, обдарувала великою любов'ю до життя і колосальної творчої енергією. Кожен день був сповнений відкриттів: наші чарівні уроки, перевірки домашніх завдань, щорічні конкурси на кращий спектакль серед паралельних класів, випускний... Ми всі із задоволенням брали в них участь, з радістю бігли на репетиції, робили собі костюми. У 6-му класі у мене з'явилося хобі – самій створювати свято. Я організовувала Дні Іменинника і Новий рік не тільки для свого класу, а й для малюків Галини Іванівни.

Постановка голосу, уміння не боятися аудиторії відпрацьовувалися в театральній студії. За три роки занять мене знайшли дуже жіночні і яскраві ролі: Луїза з "Підступність і кохання" Ф. Шиллера, дворянська дочка Евеліна зі "Сліпий музикант" В. Короленка, принцеса Турандот з п'єси "Турандот" К. Гоцци та інші. Як і для всіх моїх героїнь, моєю головною цінністю стала незалежність. Саме тоді прийшло розуміння, що в житті потрібно робити те, що тобі дуже подобається, робити легко, із задоволенням, це допоможе досягти висот і принесе користь. Результати не змусили себе чекати. Захоплення фотографією, яке допомагало відпочивати і дивитися на банальні речі очима романтика і художника, з часом стало прибутковим (колажі, репортажна, портретна зйомка, в т.ч. весільна та дитяча).

В школі нас навчили головному – думати, оцінювати ситуацію, самостійно вчитися, приймати рішення. Легко давалися математика, географія, економіка, українська мова та література. Найважче було з фізикою. Але саме цей предмет, і, звичайно, чудовий учитель Брага Анатолій Вікторович розвинули в мені терпіння, уважність, бажання довести розпочату справу до кінця.

У 2007 р., закінчивши школу, поступила на перший курс факультету менеджменту та інновацій Донецького національного технічного університету на спеціальність "Управління персоналом і економіка праці" (УПЕП).

Студентське життя почалася з участі у феєричному "Дебюті першокурсника" і самому теплому заході – "День кафедри УПЕП". Ці свята перетворили університет в те місце, куди завжди хотілося прийти, людей – у друзів і знайомих, в аудиторіях і корпусах згадувалися приємні моменти, пов'язані з ними, і народжувалися нові ідеї та плани.

У березні 2007 року доля подарувала мені зустріч з дивним романтиком Кригін Ігорем Михайловичем, суддею змагань з вітрильного туризму. Він запросив мене на найближчі змагання в якості секретаря. Серед тріпотливих білих вітрил, яскравого сонця, пороху стартового пістолета й іскристих бризок води я познайомилася з незвичайними людьми – учасниками змагань: сміливими, витривалими, розумними, оптимістичними, чесними, самовідданими, успішними. І головне – з палаючими очима. Не дивлячись на вік. Ми все життя шукаємо таких людей, прагнемо бути ними. І мені неймовірно пощастило. Під вітрилами в моє життя увійшли: річки та водосховища України, регати від 15 до 87 учасників (від 6 до 32 команд), оформлення до них документації, турпоходи по ненаселеним місцях, затишні багаття, промоклі чобітки і чисте зоряне небо, справжня дружба. За кілька років були проведені: Кубок Донецька – 2009 (помічник Головного секретаря), Кубок Дніпра – 2009 (Головний секретар), Відкритий Чемпіонат м. Донецька – 2009 (помічник Головного секретаря), Кубок 60/60 – 2009 (Головний секретар), Парус 2010 (помічник Головного секретаря), "Кубок Адмірала Карцева" – 2011 (Головний секретар).

Крім романтики і зірок, робилися перші кроки на каблучках "ділової жінки": з'являвся досвід у сферах бізнесу і науки. Я писала статті, активно брала участь у наукових конференціях на кафедрах економічної теорії, історії та права, УПЕП, менеджменту. Працювала в газеті "Бізнес-час" секретарем і менеджером з продажу, продавала рекламну площу при складанні каталогу малих і середніх підприємств – членів Донецької торговельно-промислової палати. Досвід холодних дзвінків і спілкування з першими керівниками став в нагоді у Донецькій обласній організації роботодавців середніх і малих підприємств при організації конкурсу та проведення нагородження кращих підприємців області почесними знаками "За вагомий внесок у розвиток підприємництва", "За вагомий внесок у розвиток регіону", "За високу якість і культуру обслуговування".

Ще однією низкою перемог над собою і в "діловому світі" стала робота в Донецькій міській молодіжній організації "AIESEC-DCI". Коли я дізналася про можливість в ній працювати – цілями було потренуватися проходити співбесіди і вивчити англійську. Але попрацювавши там кілька місяців, я зрозуміла, що мої можливості набагато ширші. Ставши віце-президентом з фінансів в донецькому відділенні найбільшої міжнародної молодіжної організації, я особисто спілкувалася і працювала як з представниками бізнесу Донецької області, так і державної влади. AIESEC навчив мене робити 1000 справ одночасно, знаходити рішення з безвихідних ситуацій, відповідальніше ставиться до того, що робиш, чути людей, з якими працюєш, розуміти їх, ефективно працювати з командою, успішно реалізовувати прибуткові проекти, вести презентації. Після свого виступу на виборах на посаду віце-президента, я навіть отримала прізвисько "дівчинка-перфоменс" за креативну і яскраву презентацію AIESEC і мого місця в ньому. Але найголовніше, чого мене навчила організація – це мислити глобально, мислити можливостями, швидко адаптуватися і отримувати максимум з будь-якої ситуації.

В університеті мене чекало грандіозне відкриття. Все, що я в собі збирала по крупинках, ростила і плекала довгі роки, я побачила, як втілено в реальності в одній милою і тендітній жінці – завідувачеві профільної кафедри Швець Ірині Борисівні. Уміння створити приголомшливий колектив однодумців, кожен з яких – знакова особистість, а разом – потужний граніт – захоплює і надихає.

Кожна з подій у житті змушує обертатися мій світ по-новому, швидше, під іншим кутом. Але одна з них абсолютно змістило орбіту. 18 червня 2011 було зіграно весілля, і поїзд відвіз нову сім'ю Слободян до Києва, де ми і залишилися. Мій чоловік став моїм вірним другом, партнером, опорою. Поступово знайшлися улюблені місця, улюблені друзі, улюблена робота. Мене запросили на посаду рекрутера в компанію, що працює в незвичайній сфері: маркетингові дослідження методом "Таємний покупець". Щоб підтримувати лідерство компанії на пострадянському просторі, кожен день винаходяться нові методи і підходи в роботі, робота рекрутера все більше зачаровує різноманітністю і багатогранністю. Тепер я впевнена, що правильно вибрала спеціальність.

До сих пір люблю ходити в театри, особливо дивитися вистави на камерній сцені. З вітрильним туризмом теж не можу розлучитися (як, втім, і з фотоапаратом). Разом з чоловіком беремо участь у змаганнях. Це відмінний активний відпочинок і спосіб тримати себе в тонусі, загартовувати волю і витривалість.

В даний час займаюся магістерською роботою зі своїм науковим керівником, к. е. н., доцентом кафедри "Управління персоналом і економіка праці" Поздняковою С. В. на тему "Партисипативний гендерний аудит".

Планую успішно виконати і захистити магістерську роботу і побудувати кар'єру в галузі управління персоналом.