Особистісне становлення
Я, Олександр Володимирович Литаєв, народився 7 липня 1991 року у місті Торез, Донецької області. Моя мама – Ольга Володимирівна Литаєва, тато – Володимир Юрійович Литаєв. Чесно кажучи, я мало що пам'ятаю з раннього дитинства. Чомусь відклався у пам'яті епізод, коли мене навчили користуватися годинником. Для мене це був, безперечно, сумний день, так як після цього моменту час став летіти набагато швидше.
Дитячий садок, в який мене віддали в 3 роки, я не любив. Напевно, через денний сон, під час якого я ніколи не міг заснути, хоча, може, і через виховательку, яка мені явно не подобалася. В цілому, дитинство моє було досить гарним і щасливим, у чому я багато в чому зобов'язаний своїм батькам.
У 1997 році я пішов у загальноосвітню школу № 1 міста Тореза. У початкових класах особливого завзяття до навчання не показував, хоча і вчився порівняно непогано. Зате чудово пам'ятаю, що саме в цей період у мене прорізався інтерес до всякого роду пригод, які я успішно знаходив на свою голову, в чому мені з радістю допомагав мій тодішній кращий друг Володимир Симонов. Напевно, не було жодної незавершеної будови або недобудованої будівлі, де б ми не побували. Хоча, при цьому, не дивлячись на всі свої пригоди, я не був задиракою і дуже рідко потрапляв в якісь неприємні ситуації. Як я зараз розумію, саме в цей період в мені прокинулася любов до подорожей.
Однак, мої веселі прогулянки
скоро закінчилися, так як в 12 років мене перевели в інший клас, де вже були сформовані дружні компанії учнів. Там мені було складно знайти собі нових приятелів, і я почав більше часу присвячувати навчанню. Оцінки мої значно покращилися, і, загалом-то, з цього моменту, крім навчання в школі, я нічим особливо цікавим не займався, ніяких гуртків і секцій не відвідував.
Життя далеко від дому значно змінила мій характер – під кінець навчання в університеті від боязкого і сором'язливого хлопчика не залишилося й сліду: значно розширилося коло спілкування, з'явилося безліч нових друзів. Життя стало набагато більш насиченим та повним: виявилися нові інтереси, які відкривали нові, захоплюючі грані саморозвитку. Прокинувся інтерес до музики, я самостійно навчився грати на гітарі; до автоспорту – досі уважно стежу за новинами у Формулі-1
; до літератури. Також почав активно займатися спортом – силовою гімнастикою, в чому добився певного прогресу, навіть доводилося проводити змагання в цьому виді спорту. З'явився інтерес у вивченні психології, ораторського мистецтва, йоги. В кінці 2012 року почав здійснювати дитячі мрії в сфері подорожей: відправився в зимовий п'ятиденний похід по Карпатських горах.
Професійне становлення
Зі шкільної програми мені більшого всього подобалися точні науки, такі як алгебра, геометрія, фізика. До 11-го класу я вже був досить добре підкований у цих сферах, і успішно здав тести у зовнішньому незалежному оцінюванні.
У виборі професії мене ніхто не обмежував, і, так як мене завжди тягнуло в сторону механіки, в 2008 році я здав документи в Донецький національний технічний університет на спеціальність Металургійне обладнання
, куди і був згодом прийнятий на перший курс. Вчитися мені дуже подобалося, більшість предметів були близькі і легко сприймалися. За весь період навчання у мене була тільки одна четвірка – з хімії. Брав участь у багатьох внутрівузових і обласних олімпіадах, зокрема, з математики, теоретичної механіки, історії, теорії машин і механізмів, на яких займав призові місця.
Значну роль у моєму навчанні та формування інтересів зіграли викладачі кафедри. Завдяки їх умінням цікаво і змістовно пояснити матеріал, у мене була не просто мотивація здати і забути
, а внутрішнє бажання вивчати предмет далі, не змушуючи себе щось робити насильно. Хоча, як кажуть: Найголовніший наш ворог – ми самі
. Якщо у мене і були проблеми в навчанні, то тільки через власну лінь, з якою доводилося завзято боротися.
На початку четвертого курсу став активно цікавитися питаннями неруйнівного контролю обладнання, і, під контролем Володимира Анатолійовича Сидорова, якому цілком і повністю зобов'язаний своїм знанням в цій галузі, почав самостійно розбиратися в безкрайніх просторах віброметрії. У підсумку проста цікавість зросла в професійні інтереси і тему магістерської роботи Дослідження параметрів вібраційного сигналу при різанні заготівлі на ножицях холодного різання як діагностичної ознаки технічного стану
.
Плани на майбутнє
У найближчому майбутньому я планую гідно захистити свою магістерську роботу, а потім, після закінчення навчання, продовжити шлях вдосконалення своїх професійних і особистісних якостей, як на роботі, так і в повсякденному житті.