Біографія
Особистісне становлення
Я, Грищенко Сергій В'ячеславович, народився 9 вересня 1991 року в місті Донецьку. Мати – Савченко Ольга Петрівна, педагог в загальноосвітній школі. Батько – Грищенко В'ячеслав Іванович, керівник підприємства з виробництва гірничо-шахтного обладнання. Брат – Грищенко Олександр В'ячеславович, головний розробник тривимірних моделей у компанії Булат.
Садок у дитинстві не відвідував. Виховувався вдома, переважно мамою. З п'яти років захоплювався музикою, грав на фортепіано, пізніше на гітарі і губній гармошці, пробував себе як композитор. Перший комп'ютер, ZX-Spectrum, з'явився в нашому будинку раніше за мене. Вже у 8 років я вперше спробував написати першу програму для нього, використовуючи підручник з Visual Basic. Повноцінний персональний ПК з'явився у мене вже набагато пізніше, в 2001 році. У дитинстві я також займався танцями, бойовими мистецтвами, малюванням, але усі ці захоплення, на відміну від музики і програмування, не змогли втримати моєї уваги на довго.
У школу я пішов, коли мені виповнилося 7 років. Ходити в неї було для мене цікавим і захоплюючим заняттям, так як там я зустрів безліч цікавих і людей, і знань. У школу мене супроводжував старший брат, він навчався в ній разом зі мною, та й дорога в неї була далекою, доводилося їхати на громадському транспорті.
У початкових класах я був відмінником, потім сильно захопившись музикою мої оцінки стали погіршуватися, але я встиг виступити у всіх скільки-небудь відомих концертних залах Донецька, таких як Оперний театр, філармонія, Драматичний театр, прийняв участь у ранковій програмі сьомого каналу.
Професійне становлення
У восьмому класі у мене з'явився перший персональний комп'ютер і я практично відразу захопився програмуванням і 3D-моделюванням. До кінця дев'ятого класу я вже встиг написати кілька найпростіших програм на С++ і Delphy, змоделювати кілька сцен у 3D-Max. І точно знав, що хочу пов'язати своє життя з програмуванням, а тому знову взявся за навчання.
Закінчивши дев'ятий клас з відзнакою я вступив до ліцею "Ерудит" в клас з фізико-математичним ухилом, з профілем програмування. Моєю першою вчителькою з програмування стала Галина Петрівна, яка займалася з нами на спецкурсах і підготувала мене до успішної участі в олімпіадах з інформатики. У 10 класі я зайняв друге місце на міській олімпіаді з програмування і третє на обласній олімпіаді. У 11 класі я трохи поліпшив свій результат, посівши перше місце на міській олімпіаді і друге на обласній.
Паралельно я вивчав англійську мову і намагався не випускати з уваги математику. Вибравши Донецький Національний Технічний Університет (ДонНТУ), як найперспективніший варіант навчання програмуванню в Донецьку я зклав рейтинги для вступу за спеціальністю "Системне програмування". Завдяки результатами рейтингів я пройшов на бюджет за цією спеціальністю, однак в останній момент вирішив, що "Програмна інженерія" мені ближче, а тому подав документи за цією спеціальністю, куди згодом і був зарахований на бюджетній основі за результатами зовнішнього незалежного тестування.
Вступивши до університету, я нарешті зміг поглибиться в програмування з головою. На першому курсі разом зі своїми колишніми однокласниками з ліцею, а тепер однокурсниками в університеті, ми здобули перемогу в командному студентській олімпіаді з програмування, завдяки чому нас запросили до Дніпропетровська на наступний етап – регіональні збори. На цьому етапі я усвідомив, що мій рівень алгоритмічних знань мене здебільшого влаштовує, і відмовившись від подальших олімпіад приступив до вивчення сучасний технологій, таких як. Net, Android та інші.
На другому курсі мою улюблену групу ПС-08В розформували, зробивши нас частиною груп а і б. Завдяки цьому я познайомився з Ріше Владілсавом, зі своїм одногрупником та майбутнім колегою по безлічі цікавих проектів. Разом ми реалізували кілька цікавих програмних комплексів, таких як 3Д-редактор, мета-пошукова система і т.п. Які згодом стали зразковими роботами для наступних курсів, а також учасниками різноманітних студентських конкурсів.
Вже до третього курсу я усвідомив, що найбільш цікавою темою у сфері ІТ для мене стало 3Д моделювання, а тому вибір наукового керівника був для мене очевидним – Карабчевский Віталій Владиславович, який читав у нас відмінні курси з тривимірній графіки. Разом з ним ми вибрали дуже цікавий та молодий напрямок для магістерської роботи – дослідження методів інтеграції тривимірних об'єктів у відеозображення в реальному часі. Іншими словами – поширена реальність. У силу того, що ця технологія знаходиться на початковому етапі розвитку у мене є величезне поле для діяльності.
Плани на майбутнє і можливі шляхи їх реалізації
Головною метою свого майбутнього я бачу реалізацію власного стартапу у сфері IT.
У найближчі роки, швидше за все, я буду намагатися влаштуватись на роботу, пов'язану з тією сферою, в якій в майбутньому буду реалізовувати проект. Достатньою кількістю часу для професійного становлення прийнято вважати термін у 5 років, а тому саме 5 років своєї кар'єри я бачу можливими для роботи на когось. У ці роки я збираюся паралельно робити напрацювання для майбутнього стартапу, можливо реалізую кілька дрібних проектів для того, щоб зрозуміти специфіку подібної роботи. Вже зараз, об'єднавшись зі своїм братом (так само магістром ДонНТУ з комп'ютерних наук) ми переступили до власних розробок.
Звичайно ж, не варто виключати варіант того, що відпрацювавши якийсь час я отримаю цікаву роботу в компанії, яка поглине мене на стільки, що я відкладу власні розробки або навіть зовсім від них відмовлюся, але поки мені складно уявити собі таку роботу.