Біографія
Становлення особистості
У недільний ранок 26 серпня 1990, в сім'ї де вже була 6-тирічна донька мама Рєзниченко Ірина Анатоліївна - майстер в друкарні і тато Рєзниченко Сергій Михайлович - слюсар ГОРгазу мріяли про народження дитини. Мама ну дуже хотіла хлопчика, та й день був підходящий - День шахтаря, а тато просив ще одну донечку, ось тут і народилася я - Рєзниченко Аліна Сергіївна. Не дарма мама хотіла хлопчика, характер видався ну точно як у шахтаря - і важкий, і упертий.
Дитинство було більш ніж прекрасним, люблячі батьки і старша сестра, яка завжди допоможе і підкаже. Становлення мого характеру почалося з приходом в дитячий сад, де увагу приділяли не тільки мені, а ще 30 малюкам. Мене це не дуже засмучувало, так як зі спілкуванням у мене проблем не було, я швидко завела знайомство з особистостями, які допомагали мені зривати денний сон сміхом і розмовами. Вечорами вдома не сиділа, ми завжди бігали на вулиці - всілякі ігри, халабуди, посиденьки на деревах, загалом дитинство без інтернету. Будучи активною дитиною, я не приносила проблем батькам, так уже склалося що з першого класу, я вважала себе цілком самостійною. Група продовженого, в яку ходило більшість моїх однокласників, виявилася невідповідним місцем для такої самостійної дитини як я, і в підсумку додому я ходила сама зі школи, уроки робила сама, навіть щоденник ніхто не перевіряв, просто батьки вірили на «слово». А перша вчителька, виявилася саме тією «другою мамою», якої нам так часто не вистачає в дорослому житті. Навіть зараз приходячи до неї в гості, я отримую не просто мудрі поради, але і величезний заряд енергії і впевненості у своїх силах. Саме завдяки Їй, я не просто полюбила математику, а й удосконалилася в цій області як могла, всілякі шкільні та районні олімпіади, грамоти та медалі. На власний розсуд я пішла в художню школу, на танці і вже з третього класу брала участь у всіх шкільних святах, спочатку ведучою заходів, а потім отримала п'ятирічний стаж снігуроньки.
Професійне становлення
Зробити крок у доросле життя, мені довелося раніше ніж моїм одноліткам, так вже склалося. З восьмого класу я вступила до очно-заочної школи «Ерудит», завдяки своїй вчительці з математики, яка розгледіла в мені талант і відправила складати вступний іспит. Це була моя перша перемога над собою, я прагнула цього, готувалася і ось у мене вийшло. З тих пір всі вихідні я проводила в Донецьку на навчанні. Так після дев'ятого класу, я пішла в кращий заклад Донецької області, в ліцей «Ерудит». Далеко від тата і мами, інше місто, інші люди. Там навчалося всього лише 120 чоловік, ми були як одна велика сім'я. Ми разом дорослішали, вчилися долати труднощі, весело проводити час, і саме в цьому ліцеї я зустріла безліч талановитих людей, прекрасних викладачів, і друзів на все життя. Вчилася я на фізико-математичному профілі, з 16 чоловік в групі всього лише 2 дівчинки. Сумувати було ніколи, на кожне свято ми готували виступ, і ось одного разу я зіграла роль няні в казці Філатова «Про Федота-стрільця», після виконання цієї ролі я стала зіркою для багатьох викладачів ліцею, і звичайно ж мені пророкували майбутнє на сцені.
Але підходив час до закінчення, нас стрімко готували до здачі тестів, треба було визначатися з університетом. І тут мені довго думати не довелося, я не прагнула виїхати подалі, і хотіла залишитися в Донецьку. Подруга з ліцею на рік старша за мене, вже вчилася в ДонНТУ, рекламувала як могла і ВУЗ і спеціальність, ось так я і вирішила зв'язати своє життя, не зовсім з математикою, але і з нею почасти теж. Пройшла по рейтингах, але як виявилося з зовнішнього тестування мене теж взяли б на бюджет.
Перший курс, майже як казка, після двох років ліцею університет здавався не набагато важче, тим більше з таким прекрасним викладацьким складом і стипендією. З першого курсу полюбила лекції Привалова М.В., завидний ентузіазм при їх викладі, закоханість у свій предмет. Він як би передавав все це студентам. Тому вже з першого курсу знала, що буду магістром і вибрала собі наукового керівника.
Другий, третій, четвертий курс пролетіли не помітно. Хоча на той момент так не здавалося: чи не допуски до сесії, не здані лабораторні роботи, ночі проведені у комп'ютера. Тепер все це позаду, але все ж можна з упевненістю сказати, що це найкращий час - студентські роки!
Тема магістерської давалося мені не легко, маса напрямків, але зупинилася саме на цій - «Розробка автоматизованої підсистеми візуалізації 3D-об'єктів із застосуванням паралельних обчислень» - так би мовити для користі суспільству. Розробки магістерської роботи можуть бути корисні в медицині, при отриманні знімків томографії, має сенс візуалізувати результати, тоді рішення лікаря щодо діагнозу буде більш точним.
Цілі, плани і бачення майбутнього
На майбутнє поставила собі мету розвиватися в різних напрямках, не зупинятися на досягнутому. Хотілося б пов'язати своє життя не тільки з направленням за даною професією, а й в області економіки. Отримавши другий диплом за спеціальністю економіка підприємства, планую поєднати отримані знання двох утворень, і знайти роботу приносить користь людям. І звичайно ж у планах, мрію відвідати безліч країн нашої неосяжної планети, відкрити світ і всередині себе, і навколо.