Супонін Олег Олегович

Дитинство

Я, Супонін Олег Олегович, народився 18 вересня 1990 в місті Макіївка, який розташований на кордоні з Донецьком у звичайній родині. Моя сім'я складається з чотирьох осіб: мати – Супонина Віра Петрівна, тато – Супонін Олег Олександрович, сестра – Супонина Анжеліка Олегівна і я.

У дитинстві я нічим не відрізнявся від своїх однолітків. У 5 років мене віддали в дитячий сад, а в 8 я пішов до школи. Особливих талантів я в собі не помічав, намагався відвідувати різні спортивні секції, але ніде надовго не зупинявся. У 12 років я з однокласниками пішов в плавальний басейн і мені сподобалося. Я записався в спортивну секцію і професійно займався плаванням до 17 років. Виконав кандітдата у майстри спорту в 16.

Плавання значно вплинуло на мою життєву історію і моє становлення. У спортивній групі я познайомився з хлопцем, який запропонував мені ходити з ним на додаткові заняття з англійської мови – я погодився. Одного разу, вчитель англійської мови сказав мені, що в Донецьку є хороший навчальний заклад, де дають високий рiвень знань, і яке на порядок вище звичайної школи. Мене це зацікавило, я записався на підготовчі курси до Донецького ліцею "Колеж", здав вступні іспити з української мови та математики, і в 9м класі я вже вчився там.

У Донецькому ліцеї "Колеж" я отримав непогану базу знань в області математики, інформатики, але ще не думав про свою майбутню професію.

За роки навчання в "Колежі" моє життя змінилося, і я думаю, на краще. Я став більш самостійним. У нас був дуже дружний клас. Всі вчителі і товариші з паралельних класів дивувалися цьому феномену. Ми активно брали участь у житті "Коллежа": грали в КВК (і дуже часто вигравали), ходили на пікніки, їздили до Львова, Ужгороду, Київу, Одеси, та й просто добре проводили час.

Одного разу, коли я вже був у 11м класі, до нас в актовий зал прийшли 2 чудових людини: С.В. Теплинський і О.Я. Анопрієнко. Вони розповідали нам, майбутнiм випускникам, про факультет комп'ютерних наук і технологій в донецькому національному технічному університеті. І тоді я твердо вирішив — факультет комп'ютерних наук і технологій — це моє майбутнє.

Cтудентські роки

Я записався на підготовчі курси донецького національного технічного університету з програмування, які проводив С.В. Теплинський, а після вступив на бюджет, склавши вступні іспити, до групи СП-08а. Спілкування з С.В. Теплінським зайняло особливе місце в моїй душі. Він мене багато чому навчив. По сьогоднішній день ми підтримуємо дружні стосунки, вільно спілкуємося на будь-які теми.

За результатами навчання на першому курсі я пройшов у німецьку групу, де був призначений старостою групи. Ця подія відіграла важливу роль у моєму житті і становленні моєї особистості, мого характеру.

Протягом 4х років навчання, в університеті я отримав хорошу базу знань в області IT-індустрії, що дозволило мені вступити на 5й курс магістратури факультету комп'ютерних наук і технологій, а після — стати професіоналом своєї справи.

Особливою сторінкою мого життя є поїздка науковою групою до Німеччини із завідувачем кафедри В.А. Святним. За місяць перебування в Штутгарті я отримав непогану практику в області програмування, а так само в мовній області. Сподiваюсь, що отримані знання обов'язково знадобляться мені в моєму становленні, як професіонала.

За час навчання в університеті, я зблизився з багатьма викладачами. Але в якості наукового керівника я вибрав Кривошеєва Сергія Васильовича. Він хороший фахівець своєї справи, має цікаву специфіку викладання. З ним я можу спілкуватися на рiзнi теми. Він запропонував мені тему для магістерської роботи: "Розробка моделей паралельної системи прогнозування поведінки рухомого об'єкту", з якою я погодився.

Плани на майбутнє

Моя цiль на найближчі роки — знайти гідну роботу, де я б міг розвиватися як програміст, як професіонал. З того, платформа Windows одна з найпоширеніших операційних систем у світі, я вирішив розвиватися в області. NET програмування.