ДонНТУ   Портал магістрів

Реферат за темою науково-дослідної роботи

Зміст

Вступ

Беручи до уваги обставини, які сприяли виникненню стратегічного менеджменту, його трактують як діяльність, що полягає у виборі напряму дій для досягнення цілей організації в умовах нестабільного зовнішнього середовища.

З метою поглиблення розуміння суті стратегічного менеджменту його розглядають у таких перерізах:

- елементному, як сукупність елементів, взаємодія між якими забезпечує формування і досягнення цілей під час реалізації стратегії розвитку організації;

- процесному, як цикл розроблення та впровадження стратегії, націлений на досягнення стратегічної відповідності між організацією та зовнішнім середовищем;

- функціональному, як галузь наукових знань про прийоми та інструменти, методологію прийняття стратегічних рішень і способи їх практичної реалізації.

Очевидно, що між цими напрямами існує тісний взаємозв'язок. Стратегічний менеджмент, як галузь знань, пов'язаний з практичною діяльністю та має реалізувати досягнення інших наук. Водночас рівень розвитку цієї науки визначається досягненнями інших галузей знань, а також вимогами практики. Існує і зворотний зв'язок: стратегічний менеджмент може сприяти розвитку інших наук, появі нових методів та інструментарію дослідження.

Актуальність теми

В даний час стратегічне управління спрямоване, в першу чергу, на визначення цілей, глобальних планів і перспектив організації, що підвищує конкурентоспроможність і здатність своєчасно реагувати на зміни ринку.

Мета дослідження

Метою даної роботи є огляд та аналіз стратегічного менеджменту компанії в його сучасному розумінні.

1. Сутність і структура системи стратегічного менеджменту організації

Розгорнуте тлумачення стратегічного менеджменту можна дати, звернувши увагу на низку принципових моментів. До запровадження цієї системи управління, організації планували свою діяльність, виходячи з того, що оточення не буде суттєво змінюватись. Стратегічне управління в конкретний момент визначає, як організація має діяти в сучасних умовах, щоб досягти бажаної мети в майбутньому, виходячи з того, що оточення змінюватиметься, тобто при стратегічному управлінні оцінюється сучасний стан, виходячи з майбутнього [1]. При цьому не тільки прогнозується бажаний рівень у майбутньому, але й виробляється здатність відповідно реагувати на зміни в зовнішньому середовищі для досягнення цілей.

При нестратегічному управлінні розроблення програми дій починається з аналізу внутрішніх можливостей та ресурсів організації. При такому підході може виявитися, що організація не в змозі досягти мети, тому що її реалізація істотно залежить від бажань і потреб клієнтів, а також від поведінки конкурентів. Все, що організація визначить на основі аналізу своїх внутрішніх можливостей — це те, яку кількість продукту може виробити і яких витрат при цьому зазнає, а кількість реалізованої продукції та її вартість визначить ринок. Починати планування з аналізу внутрішніх ресурсів та можливостей їхнього раціонального використання без урахування інших чинників означає на практиці повністю відмовитися від розроблення стратегії розвитку організації.

2.Сучасний менеджмент

Менеджмент сьогодні має формувати цінності, спрямування і традиції окремих осіб, цілих організацій і суспільства, робити їх більш продуктивними [2]. Іншими словами, якщо менеджмент не зможе мобілізувати специфічну культурну спадщину конкретної країни і народу, то економічний і соціальний розвиток країн і народів може опинитися під загрозою.

Прикладом у даному випадку може бути Японія, котра століття тому зуміла мобілізувати свої общинні традиції і культурні цінності на досягнення нових цілей сучасного промислового виробництва, що дозволило їй перетворитися в одну з найбільш розвинутих країн світу. Позицію японського працівника можна розглядати як продукт національно-економічного і національно-соціального розвитку. Якщо його позиція виходить із питання "Чим я можу допомогти?", то позиція американського, західноєвропейського і вітчизняного працівника частіше усього зводиться до відповіді "Це не моя справа". Два різних характери виробничих відношень, два типи участі людини в суспільному виробництві в кінцевому рахунку і виявляють багато переваг японської моделі підприємництва.

Продовжуючи цю тему, не зайвим буде прислухатися до думки самих японців. Так, голова однієї з відомих у світі японської кораблебудівної фірми "Міцуі дзосен" Ісаму Ямасіта зауважив у розмові з журналістами: "Після Другої світової війни, коли Японія приступила до індустріалізації, люди потягнулися у великі промислові комплекси і дух сільської общини, що існував багато століть, розпочав руйнуватися. Тоді ми відродили стару общину на своїх промислових підприємствах. І тепер фірми, подібно до нашої, являють собою нові общини, де на менеджерів покладений обов'язок створювати умови, у яких люди могли б насолоджуватися общинним життям. Насамперед ми, менеджери, — підкреслив Ісаму Ямасіта, — відповідаємо за збереження общинного життя". Акю Моріта в книзі "Зроблене в Японії" пише про це більш конкретно: "У кращих японських компаніях секретів або таємниць немає. Найважливіше завдання японського менеджменту полягає в тому, щоб встановити нормальні стосунки з працівниками, створити відношення до корпорації як до рідної сім'ї, сформувати розуміння того, що в працівників і менеджерів одна доля.

Компанії, що досягли в країні найбільшого успіху — це ті, що зуміли створити віру в те, що в усіх працівників і акціонерів єдина доля. Робити ставку на людей треба щиро, часом це вимагає великої сміливості і може виявитися ризикованою справою. Однак зрештою, як би ви не були щасливі, розумні та прудкі, ваша справа та її доля знаходяться в руках тих людей, котрих ви наймаєте. З точки зору японського менеджменту найважливішим завданням організації виробництва є створення механізму групової логіки і підпорядкування "волі лідера" [3].

Отже, менеджмент необхідно розглядати і як точну, і як гуманітарну науку, і як суму результатів, що можна об'єктивно перевірити і підтвердити, і як суму переконань і досвіду. Менеджмент — основа економічного і соціального розвитку [4].

Управління здійснюється в рамках єдиного процесу управління (кільця управління), що показано на рис. 1.

Рисунок 1 – Кільце управління

Індивідуально-інформаційний підхід до моделі управління фірмою. Кожна фірма має шукати і вибирати особисту модель управління з врахуванням: розміру фірми; характеру продукції, що випускається; характеру середовища, у якій вона діє. Фірма постійно знаходиться в пошуку своєї моделі управління. Це безперервний процес. Ці нові положення, звичайно, узагальнені, але вони являють собою дійсне керівництво для ефективного менеджменту в розвинутих країнах сьогодні.

Розпочавши своє існування як специфічна риса комерційних організацій, менеджмент з часом стає загальним, відмітним та істотним механізмом розвитку суспільства. Менеджмент і діяльність менеджерів будуть все більше і більше визначати напрями суспільного прогресу.

Загалом сучасний менеджмент характеризується: зміною змісту планування; всебічним дослідженням чинників успішної управлінської діяльності; орієнтацією управління залежно від результатів; розвинутою теорією і практикою маркетингу; розробкою ефективних технологій прийняття рішень; широким застосуванням економіко-математичних методів і досягнень інформатики в управлінні на базі персональних ЕОМ; розвиненістю обчислювальних мереж і засобів комунікацій; активною участю персоналу в управлінні [7].

Безпосередньо технологічні питання тепер не включаються в сферу компетенції фахівців з організації і управління. Наприклад, які добрива варто вносити в даний ґрунт, вирішує агроном, а фахівець із питань організації і управління, образно кажучи, визначає те, як необхідно робити, а не що робити — організує процес праці, обліку, контролю, діловодства, дає оцінку економічної ефективності й рекомендації щодо раціонального використання робочої сили й устаткування. Завдання менеджменту стають все більш складними, охоплюючи не тільки виробництво, розподіл, обмін, фінансування, а й методи та способи, за допомогою яких здійснюються ці процеси, вирішуються питання соціального характеру. Все це вимагає аналізу конкретної ситуації за усіма факторами, оцінки ступеня їхнього впливу на діяльність організації з метою розробки прийняття і реалізації управлінських рішень [5]. Сьогоднішні менеджери повинні бути дослідниками своїх власних організацій для ефективного управління підприємницькою діяльністю, що постійно змінюється й оновлюється.

Проведений аналіз передумов виникнення і сутності менеджменту підприємства дає змогу зробити висновок про те, що його виникнення зумовлене розвитком промислового виробництва на індустріальному етапі розвитку продуктивних сил суспільства в умовах ринку. В процесі розвитку менеджмент перетворився в найважливіший фактор подальшого розвитку і прогресу сучасного суспільства [6]. Особливість проблеми менеджменту в соціально-економічних умовах України полягає в тому, що ефективне використання наявного виробничого потенціалу для більшості промислових підприємств безпосередньо пов'язано з формуванням промислового менеджменту як організуючої основи розширення і розвитку підприємництва [8].

Висновки

Отже, стратегічне управління базується на таких передумовах: чітке визначення того, що організація хоче досягти в майбутньому; усвідомлення, що основні проблеми криються у зовнішньому середовищі; вміння своєчасно розпізнавати проблеми та володіти механізмом їх вирішення або зменшення негативного впливу; прийняття управлінських рішень з урахуванням відповідності між можливостями, які перебувають поза організацією, та її сильними сторонами; налаштування поточного управління на конкретизацію стратегічного.

Узагальнюючи розглянуті особливості стратегічного менеджменту і наведені визначення, сформулюємо поняття:

Стратегічний менеджмент — це діяльність, яка забезпечує створення та підтримання стратегічної відповідності між цілями організації, її потенціалом і можливостями у зовнішньому середовищі.

Таким чином, запровадження системи стратегічного менеджменту в західних країнах було не даниною моді, а результатом об'єктивної необхідності. Починаючи з 50-х рр. XX ст., зарубіжні компанії основним завданням вважали досягнення прибутку не тільки сьогодні, але й у перспективі. На вітчизняних підприємствах запровадження цієї системи пов'язане з багатьма проблемами, зокрема з усвідомленням того, що для отримання бажаного результату потрібно одночасно вирішувати як поточні, так і стратегічні завдання. Більше того, єдиного "рецепту" оптимального управління організацією просто не існує. Завжди треба вибирати той тип управлінської поведінки, який найбільше відповідає певному виду проблем.

Перелік посилань

  1. Базарова Т.Ю. «Управление персоналом: учебник для вузов» / Т.Ю. Базаров, Б.Л. Еремин. — М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 2008. — с. 77-83
  2. Морозова И.Н. «HR-менеджмент: Справочник менеджера по персоналу » / И.Н. Морозова. — М.: Феникс, 2007. — с. 91-102
  3. «Основы менеджмента» — 3-е издание: Пер. с англ. — М.: И. Д. Вильямс, 2008. — с. 47-54
  4. Вершигора Е.Е. Менеджмент / Е.Е. Вершигора. — М.: ИНФРА-М, 2007. — с. 65-69
  5. Виханский О.С. Менеджмент: учебник / О.С. Виханский, А. И. Наумов. — 4-е изд., перераб. и доп. — М.: Экономиста, 2005. — с. 101-107
  6. Глухов В. В. «Менеджмент: учебник для вузов» / В.В. Глухов. — 3-е изд. — СПб.: Питер Пресс, 2008. — с. 300-310
  7. Кибанов А. Я. «Формирование системы управления персоналом» / А. Я. Кибанов, Д. К. Захаров. — М.: ГАУ, 2007. — с. 76-84
  8. Львов Д.С. «Стратегическое управление: регион, город, предприятие» / Д.С. Львов, А.Г. Гранберг, А.П. Егоршен. — М.: ЗАО «Издательство «Экономика»», 2007. — с. 98-106