Становлення особистостi

Я народилась у м. Донецьк, у сім'ї інженерів. Мій тато, Олександр Володимирович, інженер-електрик, також закінчив Донецький національний технічний університет. А мама, Віта Іванівна, дипломований математик та технолог друку, закінчила Донецький національний університет та Харківський радіотехнічний університет.У дошкільному році разом з батьками я переїхала у м. Нетішин, де батьки отримали роботу на Хмельницькій атомній електростанції.

У дитинстві я, як і більшість інших дітей, відвідувала велику кількість різноманітних гуртків. Особливо запам’ятались художня школа, секція художньої гімнастики, зокрема тим, що я постійно упускала булави собі на ноги, та театральна студія, де зіграла Джульєту у постановці відривку знаменитої трагедії Шекспіра.

Також із раннього дитинства я захоплювалась іноземними мовами. Це захоплення проявилось ще у молодшій школі і не раз стало у нагоді у подальшому житті. Так, наприклад, відносно гарне знання французької мови допомогло мені прийняти участь у міській програмі обміну, провести кілька тижнів у Франції, побувати у французькому коледжі і знайти багато нових друзів. А кілька років назад, у 2012, знання англійської дозволило стати волонтером фіналу чемпіоната Європи з футболу. Робота у великому інтернаціональному колективі відділу інформаційних технологій стала для мене неоціненним досвідом.

У школі я особливо полюбляла фізику, літературу та той розділ біології, де вивчались ДНК та гени людини. Література мені подобалась різноманіттям ідей та питань, які підіймають автори на сторінках своїх творів. Фізика ж та генетика, науки, які часом здавались мені чимось фантастичним, привертали мене можливістю розвити абстрактне мислення та використати усю силу своєї фантазії. Описані вище предмети були по-справжньому захоплюючими, такими остаються до сих пір.

У одинадцятому класі я була редактором шкільної газети, виконуючи при цьому ще й функції журналіста, верстальника та фотографа. Цей досвід можно вважати неоціненним, тому що дозволив зрозуміти, що ці професії, при всій своїй захопливості, не є тим, чим би я хотіла займатися у житті.

Професійне становлення

На формування моїх професійних вподобань величезний вплив справили мої батьки, які усіма силами намагались прищепити мені свою любов до математики та програмування. На початку тато навчав мене основам алгоритмівза допомогою старого радянського програмованного калькулятора, який тепер тільки у музеї і зустрінеш. Потім під маминим керівництвом я щось програмувала на QBasic. Але ці заняття не знайшли відповідного відгуку у моїй дитячій душі, та були відкладені до десятого класу, коли вже на уроках інформатики я зрозуміла, наскільки цікавим для мене є програмування. До того ж, усе життя я зростала з думкою, що мені обов’язково потрібно отримати технічну освіту. Коли потрібно було визначитись з тим, чим я буду займатись по закінченню школи, усі ці факти досить швидко склались у злагоджену картину світу, тому в одинадцятому класі я могла цілком свідомо сказати, «ким я буду, коли виросту».

Мені хотілось відобразити у своїй спеціальності свою любов до образотворчого мистецтва, тому я вступила на «Програмування медіасистем та комп’ютерний дизайн». Ця спеціальність, серед численних університетів країни, була представлена лише у Донецькому національному технічному університеті, як пізніше виявилось, не випадково. Річ у тім, що на цій спеціальності немає магістратури. А у зв’язку з тим, що Міністерство Освіти та Науки України зробило більш жорсткими правила вступу, найкращим варіантом виявилось доповнити свій диплом бакалавра комп’ютерних наук на суміжній спеціальності «Комп’ютерний еколого-економічний моніторинг», до якої я ні нахилу, ні особливої любові не було. Під час навчання мене більш притягували предмети, більш зв’язані з програмуванням та архітектурою комп’ютерів, які читали нам Ірина Яковлівна Зеленьова, Ірина Олександрівна Коломойцева, Наталія Євгеніївна Губенко, Володимир Миколайович Пчолкін, Наталія Стефанівна Костюкова.

Ще на першому курсі виявилось, що бути програмістом – це доволі розмите поняття, і ще потрібно вибрати свою майбутню спеціалізацію. Деякий час мені хотілось розроблювати ігри. Потім я захопилась розробкою під мобільні платформи. Перед першим курсом магістратури я відкрила для себе мову Ruby та вирішила, що хочу зв'язати свою професійну діяльність саме з нею. Ця мова підкорила мене своїм елегантним синтаксисом та мультипарадигменістю, а також тим, що, хоч Ruby і не так широко розповсюджена, як C# чи Java, але достатньо популярна та досить швидко розвивається.

На третьому курсі мені випадково попала до рук книга з штучних нейронних мереж. Ця теме мене дуже зацікавила, і подальший аналіз цієї області знань показав, що вона ще й досить перспективна. Тому свою магістерську роботу я хочу присвятити саме штучним нейронним мережам та розробці системи розпізнавання усної мови на їх основі.

Плани на майбутнє

Моїми цілями на майбутнє є персональний та професійний розвиток, а також активна участь у житті IT-спільноти.