Інженерія програмного забезпечення
Підвищення продуктивності синтезу стерео-зображень тривимірних сцен методом трасування променів на паралельних графічних процесорах
Я, Порфіров Павло Олександрович, народився 31 січня 1992 року в місті Макіївка. Разом із батьками, старшою сестричкою, а також бабусею і дідусем я прожив у цьому місті один рік, після чого, залишивши в Макіївці маминих батьків, наша сім'я переїхала в Донецьк на нову квартиру. Відтоді пройшло понад двадцять років, Донецьк для мене став рідним містом, а наша нова квартира — рідним домом.
Моя мати, Ковальчук Лариса Едуардівна, за освітою педагог, а тато, Порфіров Олександр Семенович, — гірничий інженер-геолог. Можливо, автобіографія на сайті магістрів є невдалим місцем для подібних заяв, але я хочу висловити подяку батькам за те, що вони подарували мені дитинство, буквально незабутнє, свою ніжність, тепло і любов. Я сподіваюся, що зможу повернути, якщо не повністю, то принаймні частково, вкладені в мене сили і час.
Проблеми вибору дитячого садка і школи у батьків не було — наше нове місце проживання виявилося розташованим навпроти дитячого садка, а до школи від під'їзду мого будинку доводилося крокувати біля двохсот метрів.
У школу №135, яка зараз називається профільним ліцеєм, я пішов у 1999 році. Оскільки читати, хоч і по складах, я вмів вже у чотири роки, а в дитячому садку мене навчили основам арифметики, вступити до школи вдалося без проблем.До сьомого класу я вчився виключно на відмінно
, не пам'ятаю, щоб навчання у мене викликало проблеми. У сьомому класі я пішов у музичну школу, трохи обмеживши себе у кількості вільного часу. У дев'ятому класі, коли я пішов навчатися у комп'ютерну академію ШАГ
, стало ще складніше.Моїми улюбленими шкільними предметами, мабуть, були математика та література. Я раніше не замислювався про практичне застосування математики — мене приваблював сам процес вирішення. А література мені подобалася можливістю щось почитати. Так, до речі, мені ще подобалася фізкультура завдяки привабливій можливості побігати, пограти і розім'ятися.Не зважаючи на успіхи в навчанні, я дуже рідко й неохоче брав участь в олімпіадах. У шостому класі, Наталія Петрівна, наша вчителька з музики, зазначила, що я добре співаю. З тих пір я і виконував соло, і виступав у складі шкільного хору, здебільшого, на сцені шкільного актового залу, хоч іноді й бували більш масштабні та публічні виступи на вулиці. Проте, знову ж, я не брав участь у конкурсах.У музичній школі Костянтин Олександрович, мій вчитель гри на саксофоні, демонстрував чудеса стійкості і витримки, коли я кілька занять поспіль не міг видути гаму з додатковими ускладненнями у вигляді свінгу та легато. І, незважаючи на мої старанні тренування, коли я, годинами відточував звучання одного твору, на звітних концертах я завжди тремтів від хвилювання, радіючи, якщо вдавалося зіграти всю програму без помилок.
Коли прийшов час визначитися з вищим навчальним закладом, я був упевнений лише у тому, що хочу навчатися за спеціальністю, пов'язаною з програмуванням. У ДонНТУ під час подачі документів переді мною постала проблема вибору кафедри — АСУ або ПМіІ. У двох словах відмінності між ними мені означили словами на ПМіІ більше математики...
. Це поклало край усім сумнівам.За результатами зовнішнього незалежного тестування мене прийняли відразу у декілька університетів — Донецький національний технічний університет (ДонНТУ), Державний університет інформатики і штучного інтелекту (який зараз є частиною ДонНТУ) і Донецький національний університет. Подумки подякувавши інші університети за надану можливість, я передав документи у ДонНТУ.
Навчатися в університеті спочатку було досить важко. Нове оточення, викладачі та їх незвичне досі звернення на Ви
. На другому курсі, коли склад групи вже трохи стабілізувався, а більшість викладачів вже були знайомі, стало простіше. Проте, для того, щоб встигати виконувати університетські завдання, звісно, довелося поступитися деякими особистими захопленнями.
Оскільки до того часу, коли я почав навчатися в університеті, я був недостатньо добре знайомий з програмуванням, для мене корисними виявилися базові програмні дисципліни, які читають на першому курсі Дацун Наталія Миколаївна Дацун і Федяєв Олег Іванович (наприклад, Основи програмування
), а також фундаментальні дисципліни, як-от Дискретна математика
(читав Ладиженський Юрій Валентинович).Найбільш корисними для себе я вважаю всі курси Бабкова Віктора Світозаровича і Грищенко Віктора Ігоровича. Вони, займаючись професійною діяльністю в галузі IT одночасно з викладанням, дали інформацію з точки зору її сучасних тенденцій розвитку. Саме від Віктора Світозаровича я дізнався про технологію .NET і захопився нею, саме від Віктора Ігоровича я дізнався про методологію Kanban, яку в подальшому мені довелося застосовувати на практиці.Підчас вибору теми диплома я керувався бажанням краще розібратися в комп'ютерній графіці і осягнути її основи. Незважаючи на наявність у навчальній програмі другого та четвертого курсів дисциплін, пов'язаних із комп'ютерною графікою, її алгоритмічні основи я знав вкрай поверхово, тому вирішив зайнятися розробкою візуалізатора. Оскільки алгоритми трасування променів грунтуються на багатьох науках, як-то оптика (геометрична оптика у моєму випадку), фотометрія та радіометрія, мені довелося познайомитись із ними. Реалізація цих алгоритмів вимагає базових знань теорії ймовірності і математичної статистики.
Таким чином, вибір теми дипломної роботи був зроблений цілком свідомо. За підтримки мого керівника, Зорі Сергія Анатолійовича, який займається розробленням систем віртуальної реальності, мені належить реалізувати систему візуалізації, засновану на популярному сьогодні алгоритмі розрахунку глобального освітлення.
Щиро кажучи, першим моїм хобі, пов'язаним із використанням комп'ютера, було комп'ютерне моделювання тривимірних сцен. Для цього я використовував пакет 3D Studio Max. Спочатку це були звичайні пустощі — в 3Ds Max 4 я лише малював кубіки й анімував їх. Після цього, в 3Ds Max 7, моделі стали більш складними. Потім я дізнався про такі програми як ZBrush і Rhinoceros, після чого все стало ще цікавіше. Програмуванням я захопився дещо пізніше.
Вперше із програмуванням я познайомився у восьмому класі. Досі пам'ятаю як наша вчителька з математики дала мені і моєму другу кілька дискет з Turbo Pascal і завдання, яке, за її слів, було призначене для учнів дев'ятого класу. Оскільки ми тоді майже нічого не знали про змінні, масиви і функції, ми разом із другом радісно плескали в долоні, коли рядки редактора, нарешті, припинили підсвічуватися червоним кольором, і на екрані з'явилося вікно консолі (здається, із повідомленням про помилку часу виконання). Те задоволення, що я отримав тоді й отримую зараз, коли мені вдається щось реалізувати, можна порівняти з ейфорією, яку відчуваєш після створення гідної картини або, у моєму випадку, 3D-сцени.
У комп'ютерній академії ШАГ
я отримав перші навички роботи з мовами HTML, CSS і C++. Цих знань було достатньо для того, щоб я міг продовжити навчатися програмуванню самостійно.
Навчання в університеті виявилося одним з найбільш плідних етапів вивчення IT-технологій. Тут сувора необхідність вивчати усі дисципліни виконувала роль додаткового стимулу до праці.
Безцінний досвід мені принесла участь у програмі Binary Studio Academy влітку 2013 року. Основний акцент було зроблено на практичному застосуванні найсучасніших технологій і методологій у сфері веб-програмування. Незважаючи на нестабільність складу команди .NET, у якій я опинився, ми впоралися із завданням. Я хочу висловити свою подяку Роману Нофенко і Микиті Семенистому, нашим керівникам, за той досвід, яким вони з нами поділилися.
Моє головне завдання зараз, звісно, полягає у захисті дипломної роботи. Свій професійний розвиток я планую продовжити у якості повноцінного працівника однієї з вітчизняних IT-компаній. Незважаючи на своє захоплення комп'ютерною графікою, я не буду обмежувати себе у виборі роду діяльності, оскільки хочу заповнити недолік досвіду роботи в інших галузях програмування.