Русский   English
ДонНТУ   Портал магістрів

Реферат за темою випускної роботи

Зміст

Вступ

Поняття кредитна система країни має подвійне тлумачення. У вузькому сенсі слова кредитна система країни є сукупністю кредитних установ банківського і небанківського типа, наприклад, ломбардів, кредитних союзів і ін.

У широкому сенсі слова кредитна система є сукупністю законодавчо позначених і субордінірованних кредитних установ банківського і небанківського типа, що функціонують на основі кредиту і формують кредитні стосунки в країні. В рамках кредитної системи розглядають банківську систему як сукупність лише банків. Небанківські кредитні установи, не виконуючи третього вигляду базових банківських операцій – розрахунків, не відносяться до банок. Тому вони не входять до складу банківської системи. Проте, оскільки небанківські кредитні установи також здійснюють кредитні операції і, перш за все, позикові операції (хоча і депозитні операції не чужі небанківським кредитним установам), то вони також формують в країні кредитні стосунки і в зв'язку з цим відносяться до кредитної системи країни. З цього виходить, що поняття Кредитна система значно ширше за поняття Банківська система і по своєму складу і будові і за об'ємом і характеру кредитних операцій. Тому неправомірний ототожнювати банківську систему з кредитною системою країни.

Сучасна кредитна система – це механізм, що складається з безлічі рівнів, призначений для розподілу фінансових активів. Кредитна система складається з наступних ланок:

– центральний банк, державні банки;

– банківський сектор: комерційні банки, ощадні банки, інвестиційні банки, іпотечні банки і торгівельні банки;

– страхові компанії, пенсійні фонди, фінансові компанії, добродійні фонди і так далі.

Дана триярусна схема структури кредитної системи є базовою для багатьох промислово розвинених країн, таких як США, Японії, країн Євросоюзу. Проте, в кожній країні існують свої особливості у формуванні кредитної системи. Найбільш розвиненою вважається кредитна система США, на цю систему посилаються кредитні системи інших промислово розвинених країн. У кредитній системі країн Європи великий розвиток отримали банківський і страховий сектори.

У Германії банківський сектор базується на іпотечних і ощадних банках. Додатково, сектор іпотечних банків займає величезна вага в кредитній системі Німеччини. У Франції має місце розділення банківського сектора на депозитні комерційні банки, що виконують інвестиційну функцію, і ощадні банки. У країнах, що розвиваються, кредитна система розвинена слабо. У більшості цих країн – двох'ярусна кредитна система, представлена центральним банком і сектором комерційних банків.

1. Актуальність теми, мета і завдання дослідження

Моделювання бізнес-процеса споживчого кредитування на сьогоднішній день є актуальною темою, оскільки може послужити основою для прийняття банком вирішення про видачу кредиту. За допомогою обліку таких чинників, як максимальна і мінімальна суми кредиту, розрахована індивідуально для кожного клієнта з врахуванням потреби щомісячного прожиткового мінімуму, дана робота дозволити понизити ризик не повернення отриманого кредиту.

Банки як комерційні організації, основними операціями яких є кредитування, розрахункові, депозитні, каси і інші операції, несуть при їх проведенні самі ризики: не повернення виданого кредиту, несплату відсотків по позиці, ризики розрахункові, валютні, процентних ставок і інше. Висока ризикована банківських операцій головним чином пов'язана з умовами і результатами діяльності його клієнтів. Основною метою даної роботи є моделювання бізнес-процесу для можливості рєїнжірінга поліпшення методик видачі кредиту клієнтові.

Основні завдання дослідження:

1. Аналіз процесу споживчого кредитування.

2. Оцінка способів кредитування.

3. Пошук і виявлення недоліків в існуючих методах кредитування.

4. Моделювання бізнес-процеса споживчого кредитування.

Об'єкт дослідження: бізнес-процес споживчого кредитування.

Предмет дослідження: протікання бізнес-процеса споживчого кредитування.

2. Огляд тематичної літератури

2.1 Поняття споживчого кредитування

В даний час законодавчі визначення понять споживче кредитування і споживчий кредит відсутні. У юридичній літературі єдиного підходу до визначення споживчого кредитування і споживчого кредиту також не існує.

При цьому на практиці дані поняття часто використовуються як синоніми. В той же час представляється, що такий підхід некоректний і поняття споживче кредитування і споживчий кредит слід розділяти.

В цілях розмежування понять кредит і кредитування слід розкрити їх вміст. Представляється, що найкоректніше під кредитуванням розуміти процес надання і погашення кредиту, а не операцію по видачі грошових коштів. Так, на думку А.Я. Курбатова, в широкому значенні під кредитуванням розуміється надання однією особою іншому матеріальних благ або вигоди з подальшим їх відшкодуванням або особою, якій вони надані, або іншою особою [2].

За кредитним договором банк або інша кредитна організація (кредитор) зобов'язалися надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі і на умовах, передбачених договором, а позичальник зобов'язався повернути отриману грошову суму і сплатити відсотки на неї. Таким чином, кредит – стосунки за поданням кредитною організацією грошових коштів позичальникові в розмірі і на умовах, передбачених договором.

Кредит можна розглядати в декількох аспектах: з економічної точки зору, юридичної точки зору і як ланка фінансової системи держави. Суть кредиту як економічній категорії полягає в певних економічних стосунках, що виникають між кредитором і позичальником з приводу надання позики в грошовій формі.

Кредит – це форма економічної операції по наданню на поворотній, терміновій і, як правило, платній основі грошей або іншого майна.

З юридичної точки зору кредит є врегульованим нормами права відношення з приводу надання кредитором грошових коштів позичальникові відповідно до кредитного договору. Кредит як ланка фінансової системи включає державний і муніципальний кредит.

У юридичній літературі міститься безліч визначень кредиту і точок зору на нього. Для якнайповнішого розкриття вмісту кредиту необхідно розглядати його в декількох аспектах:

1) як дія;

2) як рух грошових потоків;

3) як операцію;

4) як суму грошових коштів або майно;

5) вид діяльності;

6) як економічні стосунки;

7) як форму довіри.

Представляється, що якнайповніше визначення кредиту наступне:

Кредит – це грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, передавані (або призначені до передачі) в процесі кредитування у власність іншій стороні в розмірі і на умовах, передбачених договором (кредитовим, товарного або комерційного кредиту), внаслідок чого між сторонами виникають кредитні стосунки.

При цьому під кредитуванням розуміється надання однією особою іншому матеріальних благ або вигоди з подальшим їх відшкодуванням особою, якій вони надані, або іншою особою.

Важливим є питання відмінності кредитів, використовуваних позичальником на ремонт, будівництво або придбання житла від кредитів, що направляються на виконання поточних споживчих витрат. Для дозволу даного питання необхідно виходити з вмісту понятійпотребітельськие мети і споживчі потреби.

Так, споживчими називають кредити, що надаються приватним позичальникам (населенню) для придбання споживчих товарів тривалого користування. При цьому необхідно враховувати, що кредитування населення на споживчі потреби може бути як в грошовій, так і в товарній формі.

Колектив авторів під керівництвом О.І. Лаврушина відзначає, що вміст споживчого кредиту складають стосунки, при яких кредітополучателем є населення. Поняття споживчий кредит охоплює як кредит, пов'язаний із задоволенням потреб поточного характеру, так і кредит на будівництво і підтримку в належному стані нерухомого майна.

Кредит на поточні потреби сприяє прискоренню реалізації товарних запасів, повнішому і своєчаснішому задоволенню постійно зростаючих потреб населення, а також сприяє розвитку виробництва в особистому господарстві. На їх думку, поняття споживчий кредит у відомому сенсі умовно, а точнішим є поняття кредитування населення [7].

2.2 Організація банківського кредитування

Здійснюючи кредитування на умовах терміновості, зворотності, платності і під забезпечення, регламентуючи стосунки кредитора і позичальника за допомогою кредитного договору (угоди), комерційні банки прагнуть надавати позики надійним клієнтам, щоб виключити ризик непогашення і забезпечити своєчасне повернення виданих засобів.

Організаційний початок формування кредитних стосунків між банком і позичальником – звернення позичальника в банк з обгрунтованим клопотанням, в якому вказуються: цільовий напрям кредиту, його сума і термін користування (включаючи конкретні терміни погашення), а також дається коротка характеристика заходу, що кредитується, і розраховується економічний ефект від його здійснення.

У необхідних випадках банк може зажадати від позичальника і інші документи і відомості, підтверджуючі забезпеченість повернення кредиту, а також платоспроможність позичальника і гаранта (поручителя). В той же час для позичальників, що мають постійні кредитні відношення з конкретним комерційним банком, перелік документів, що представляються, може бути скорочений.

Процес кредитування пов'язаний з дією багаточисельних і багатообразних чинників риски, здатних спричинити непогашення позики в обумовлений термін. Тому до складання умов кредитування і укладення кредитного договору банк після отримання клопотання і необхідних документів повинен ретельно вивчити чинники, які можуть спричинити непогашення позик, тобто здійснити аналіз кредитоспроможності позичальника.

Основна мета аналізу кредитоспроможності – визначити здатність і готовність позичальника повернути запрошувану позику і на їх основі формалізувати в кредитному договорі умови її надання. Комерційний банк у кожному конкретному випадку визначає міру риски, яку він готовий узяти на себе, і розмір кредиту, можливість його надання в даних обставинах.

В процесі аналізу кредитоспроможності позичальника з'ясовуються: дієздатність, репутація позичальника, наявність капіталу (володіння активами) забезпеченість позик, стан економічної кон'юнктури. Банк може почерпнути необхідну інформацію про кредитоспроможність клієнта з картотеки на всіх вкладників і позичальників, якщо така картотека ведеться в банці, а також використовувати інформацію, що нагромаджується установою банку в паспортах госпорганів, груповану за допомогою обчислювальної техніки, отримувану з офіційних джерел. Інформація про кредитоспроможність клієнта може за бажання банка бути перевірена по каналах зовнішніх джерел інформації.

У вітчизняній практиці організації кредитування такого високоорганізованого і якісного джерела зовнішньої інформації про кредитоспроможність підприємств доки немає. Проте при зацікавленості в підтвердженні достовірності окремих моментів кредитоспроможності подавця кредитної заявки банк може отримувати зовнішню інформацію від інших банків, куди раніше звертався позичальник, а також від його постачальників, покупців, конкурентів, податкової інспекції.

3. Системний аналіз процесу кредитування

Системний аналіз – це взаємозв'язаний логіко-математичний і комплексний розгляд всіх питань, що відносяться не лише до задуму, розробки, виробництва, експлуатації і подальшої ліквідації сучасних технічних засобів, але і до методів керівництва всіма цими етапами з врахуванням соціальних, політичних, стратегічних, психологічних, правових, географічних, демографічних, військових і інших аспектів.

У основі системного підходу лежать три основні процеси. Аналіз системи – вивчення частин системи і зв'язку між ними (виявлення внутрішніх зв'язків). А також зв'язків між системою і зовнішнім світом (виявлення зовнішніх зв'язків). Синтез системи – з'єднання частин в єдине ціле на основі знань, отриманих при аналізі.

Системний аналіз як дисципліна сформувався в результаті виникнення необхідності досліджувати і проектувати складні системи, управляти ними в умовах неповноти інформації, обмеженості ресурсів і дефіциту часу. Системний аналіз є подальшим розвитком цілого ряду дисциплін, таких як дослідження операцій, теорія оптимального управління, теорія ухвалення рішень, експертний аналіз, теорія організації експлуатації систем і так далі. Для успішного вирішення поставлених завдань системний аналіз використовує всю сукупність формальних і неформальних процедур. Перераховані теоретичні дисципліни є базою і методологічною основою системного аналізу. Таким чином, системний аналіз – міждисциплінарний курс, узагальнювальний методологію дослідження складних технічних, природних і соціальних систем. Широке поширення ідей і методів системного аналізу, а головне успішне їх вживання на практиці стало можливим лише з впровадженням і повсюдним використанням ЕОМ. [4].

Головними принципами моделювання бізнес процесів є наступні:

– принцип декомпозиції. Кожен процес може бути представлений набором ієрархічно збудованих елементів. Відповідно до цього принципу процес необхідно деталізувати на складові елементи.

– принцип сфокусованості. Для розробки моделі необхідно абстрагуватися від безлічі параметрів процесу і сфокусуватися на ключових аспектах. Для кожної моделі ці аспекти можуть бути свої.

– принцип документування. Елементи, що входять в процес, мають бути формалізовані і зафіксовані в моделі. Для різних елементів процесу необхідно використовувати позначення, що розрізняються. Фіксація елементів в моделі залежить від вигляду моделювання і вибраних методів.

– принцип несуперечності. Всі елементи, що входять в модель процесу повинні мати однозначне тлумачення і не перечити один одному[3].

– принцип повноти і достатності. Перш ніж включати в модель той або інший елемент, необхідно оцінити його вплив на процес. Якщо елемент не істотний для виконання процесу, то його включення в модель не доцільно, оскільки він може лише ускладнити модель бізнес-процеса.

Моделювання процесів – документування, аналіз і розробка структури бізнес-процесів, їх взаємозв'язків з ресурсами, необхідними для виконання процесів, і середовища, де ці процеси будуть використані.

Головним завданням на даному етапі є проведення системного аналізу, розробка і аналіз структури протікання процесу споживчого кредитування, з метою подальшого рєїнжірінга процесу.

Перш ніж почати проводити системний аналіз, перше, що необхідно зробити, це скласти модель чорний ящик.

Чорний ящик – термін, використовуваний в точних науках (зокрема, системотехніці, кібернетику і фізиці) для позначення системи, механізм роботи якої дуже складний, невідомий або неважливий в рамках даного завдання. Такі системи зазвичай мають якийсь вхід для введення інформації і вихід для відображення результатів роботи. Стан виходів звичайний функціонально залежить від стану входів.

Поняття чорний ящик запропоновано У.Р. Ешбі. Використання моделі чорний ящик дозволяє вивчати поведінка систем, тобто їх реакції на всілякі зовнішні дії, і в той же час абстрагуватися від внутрішнього устрою систем.

Для того, щоб вивчити процес споживчого кредитування, розберемо модель чорний ящик системи банк. Входами в системі банк є: клієнти, гроші, запрошувані послуги. Виходами є: надані послуги, видавані гроші. Кордоном системи банк є територія, на якій розташована будівля. А до зовнішнього середовища відносяться клієнти банку, підприємства, з якими співробітничає банк. Модель чорний ящик можна представити в наступному вигляді:

Черный ящик системы банк

Рисунок 1 – Чорний ящик системи банк

Далі розробимо контексную діаграму процесу споживчого кредитування, проведемо декомпозицію кожного з блоків, для детальнішого вивчення процесу:

Системний аналіз бізнес-процеса споживчого кредитування

Рисунок 2 – Системний аналіз бізнес-процеса споживчого кредітованія
(анімація: 6 кадрів, 119 кілобайта)

Висновки

На даному етапі проведений системний аналіз бізнес-процеса кредитування, розглянуті поняття кредитної системи, споживчого кредитування. Оскільки магістерська робота на тему Моделювання бізнес-процеса споживчого кредитування знаходиться в розробці, то детальніша і кінцева інформація за даним проектом буде надана після завершення написання дипломної роботи.

Надалі планується оптимізувати бізнес-процес споживчого кредитування шляхом розробки бази даних по кредитуванню, яка зберігатиметься на сайті і дозволить понизити час, що витрачається на видачу і оформлення кредиту.

Перелік посилань

    1. М.В. Комиссарова, С.А. Даниленко. Банковское Потребительское Кредитование: Учебно-Практическое Пособие, М.:, Юстицинформ, 2011, ISBN 978–5–7205–109
    2. Курбатов А.Я. Банковское право. Учебник для бакалавриата и магистратуры / 4-е изд., пер. и доп.. М. : Юрайт, 2013.
    3. Моделирование бизнес-процессов [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.kpms.ru/General_info/BPM.htm
    4. Антонов А.В. Системный анализ: Учеб. для вузов – М.: Высш. ШК., 2004. – 454 c.
    5. Моделирование бизнес-процессов [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://it-claim.ru/Education/Course/ISDevelopment/Lecture_9.pdf
    6. В.Н. Спицнадель Основы системного анализа: Учеб. пособие. – СПб.: «Изд. дом «Бизнесс-пресса», 2000 г. – 326 с.
    7. Лаврушин О.И. Банковское дело: Учебник . – 2-е изд., перераб. И доп./ Под ред. О.И. Лаврушина. – М.: Финансы и. Статистика, 2005.– 672 с.: ил. ISBN 5–279–02102–4 УДК 336.71(075.8)
    8. Власов М.П. Моделирование экономических процессов / М.П. Власов, П.Д. Шимко. – Ростов н/Д.: Феникс, 2005. – 412 с.
    9. Экономический анализ: учебник для вузов / под ред. Л.Т. Гиляровской. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2009. – 350 с.
    10. Модели анализа кредитоспособности заемщиков / В.Н. Едронова, С.Ю. Хасянова // Финансы и кредит – 2002. – № 6. – С. 9–15.
    11. Ендовицкий Д.А. Анализ и оценка кредитоспособности заемщика: учебно-практическое пособие / Д.А. Ендовицкий, И.В. Бочарова. – М.: Кнорус, 2010. – 495 с.
    12. Кирисюк Г.М. Оценка банком кредитоспособности заемщика / Г.М. Кирисюк // Деньги и кредит. – 2009. – № 4. – 67 с.
    13. Крейнина М.Н. Финансовый менеджмент: учебное пособие / М.Н. Крейнина. – М.: Дело и сервис, 2010. – 438 с.
    14. Кручок Н. Стандартизація вимог до кредитної історії позичальника банку та формалізація її оцінки / Н. Кручок // Вісник НБУ. – 2009. – № 11. – С. 6-8.
    15. Мороз А.Н. Банковские операции / А.Н. Мороз. – К.: Лібра, 1994. – 336 с.
    16. Ольшаный А.И. Банковское кредитование – российский и зарубежный опыт / А.И. Ольшаный. – М.: РДЛ, 2009. – 354 с.
    17. Положення Національного банку «Про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків № 279 від 6.07.2000 р.» // Законодавчі і нормативні акти з банківської діяльності. – 2000. – № 9. – С. 54–73.
    18. Финансы, денежное обращение и кредит: учебник / под ред. В.К. Сенчагова, А.И. Архипова. – М.: Проспект, 1999. – 496 с.
    19. Шеремет А.Д. Методика финансового анализа / А.Д. Шеремет, Р.С. Сайфулин, Е.В. Негашев. – М.: ИНФРА-М, 2010. – 482 с.
    20. Чайковський Я. Напрямки вдосконалення кредитоспроможності позичальника / Я. Чайковський // Банківська справа. – 2006. – № 5. – С. 16–18.