Біографія
Я, Єлісєєва Тетяна Ігорівна, народилася 19 січня 1992 р. в Донецьку. Мама - Єлісєєва Галина Вікторівна,працює в Інституті економіко - правових досліджень. З розповідей моїх батьків про моєму дитинстві знаю,що я була дуже скромною дитиною і завжди прагнула дізнатися щось нове.Всі свої шкільні канікули проводила в селі у бабусі, яка завжди балувала мене якийсь смачною випічкою. Я завжди любила грати тільки в компанії хлопчиків і навіть з іграшок мені подобалися машинки, солдатики. Пам'ятаю,що після закінчення літніх канікул в школу йшла завжди зі збитыми колінами. Вообщем восспоминания про дитинство незабутні.
Професійне становлення
У школу я пішла з семи років. Вчилася добре, моя школа з поглибленим вивченням німецької мови, так що хочеш не хочеш, а розуміти і вчити його нам доводилося.. В класі я була досить-таки товариською,подружок було достатньо, тому звичка розмовляти на уроках залишилася до сих пір. В молодших класах на перервах з хлопцями я грала в "козаків-розбійників", після чого батьків викликали в школу. Ставши дорослішою, десь сьомий клас,я записалася в секцію з гандболу. І тут почалася моя бурхлива життя.. Прийшовши на перше тренування я відразу вирішила стати воротарем. Обьезжая з моєю новою командою різні міські та обласні змагання мене помітив тренер р. з Харцизька. Мені запропонували грати за команду. Вже з часом рівень нашої команди підскочив,ми стали дорослішими,опатнее у своїй справі отже у нас вже з'явився свій спонсор. Він почав набирати збірну з усіх куточків України( Запоріжжя,Одеса,Івано-Франківськ,Київ тощо) Вже ми почали грати в чемпіонатах України та навіть Росії. У нас з'явився свій особистий автобус,шикарна форма. Коли прийшов час вступати до ВНЗ наш тренер відвів всю команду в технікум р. Харцизька, спеціальність вибирав нам теж він,тому нам ніколи було про що думати як про постійних змаганнях,зборах,тренеровках. Яке навчання? На пари, з-за постійних разьездов, ми приходили рідко. Вообщем ставши вже зовсім дорослими професіоналами нам присвоїли Кандидата Майстра Спорту. Щастю не було меж. Після цього рівень наш став ще вище, і ми вже почали грати за вищу лігу. І так я займалася професійним спортом протягом восьми років. І закінчила вже в 2013 році. Я вдячна долі за те,що вона зв'язала мене зі спортом і моєю командою. Я ніколи не забуду ці чарівні моменти. Звичайно зараз вже доля нас розкидала в різні куточки світу,і з багатьма вже не спілкуємося,але я пам'ятаю кожну з моїх дівчат і я завжди буду любити їх як своїх рідних сестер. Зараз закінчую вже цей університет, але все ще мрію повернутися в спорт.Іноді відвідую тренажерні зали.Також поєдную навчання з роботою,важко звичайно, але що поробиш? Надалі мрію закінчити університет,знайти високооплачувану роботу, створити міцну сім'ю і об'їздити весь світ.