Реферат за темою випускної роботи
Зміст
- Вступ
- 1. Актуальність теми
- 2. Мета і задачі дослідження та заплановані результати
- 3. Огляд досліджень та розробок
- 3.1 Передумови підвищення інноваційної активності вугледобувного підприємства
- 3.2 Методологія формування інноваційної стратегії підприємства
- 3.3 Техніко-технологічні інновації, спрямовані на підвищення ефективності використання капіталу у вугільній галузі
- Висновки
- Перелік посилань
Вступ
Вугілля є стратегічним видом енергетичних ресурсів, здатним на тривалу календарну перспективу забезпечити держава паливом і гарантувати енергетичну безпеку країни.
Однак, незважаючи на стратегічне значення вугілля, в країні відсутні економічні умови для нормальної діяльності підприємств вугільної промисловості.
Підприємства вугільної галузі працюють з повним використанням своєї виробничої потужності. На шахтах і розрізах значно знижена трудомісткість видобутку вугілля і підвищена продуктивність праці шахтарів. Однак, ці успіхи не забезпечують працівникам галузі гідний рівень оплати праці, який залишається найнижчим серед гірничодобувних галузей промисловості.
Багато шахти і розрізи зовсім не мають прибутку, або працюють з низьким рівнем рентабельності, що не забезпечує нормальну роботу підприємств.
Через нестачу коштів вугледобувні підприємства не вирішують екологічні проблеми, що виникають внаслідок експлуатаційної діяльності вугледобувних підприємств.
1. Актуальність теми
Дуже актуальним є дослідження факторів, що визначають рівень економічної ефективності роботи вуглевидобувних підприємств і визначити можливі напрями підвищення рентабельності вугледобувного виробництва.
У числі основних чинників, що визначають економічну ефективність вугледобувного виробництва, нами досліджені можливості:
- подальшої реструктуризації шахтного фонду вугільної галузі;
- оптимізації цін на енергетичне вугілля;
- збільшення експортних поставок вугілля і підвищення їх ефективності;
- зниження транспортних тарифів на перевезення вугілля.
2. Мета і задачі дослідження та заплановані результати
Метою дослідження є розробка організаційно-економічного механізму управління інноваційною діяльністю, що забезпечує підвищення ефективності діяльності підприємств.
Для реалізації поставленої мети в роботі ставились і вирішувались наступні завдання:
- розробити теоретичні аспекти управління інноваційною діяльністю, визначивши сутність поняття нововведення, нововведення, інновації, інноваційного процесу, інноваційної активності, інвестиційної активності, їх властивості та особливості;
- запропонувати єдину багатоаспектну класифікаційну систему інновацій;
- виявити стадії інноваційного процесу, а також фактори, що впливають на сприйнятливість організаційно-економічних структур до інновацій;
- провести аналіз і узагальнення зарубіжного досвіду в порівнянні з вітчизняною практикою використання інноваційних методів підвищення ефективності діяльності виробничих підприємств;
- обґрунтувати взаємодію виробничої, інвестиційної та інноваційної сфер діяльності підприємств;
- розробити алгоритм аналізу ефективності діяльності підприємства при впровадженні інновації;
- виявити найважливіші заходи системного вдосконалення основних напрямків державного регулювання з метою оптимізації функціонування виробничих підприємств;
- розробити методичні аспекти оцінки впливу різних типів інновацій на ефективність діяльності підприємств, а також методологію формування інноваційної стратегії підприємств;
- виявити основний комплекс заходів щодо підвищення інноваційної та інвестиційної активності підприємств;
- запропонувати концептуальні підходи з метою вдосконалення законодавства в області інноваційної діяльності на підприємстві.
Теоретичною і методологічною основою дослідження послужили результати робіт вітчизняних і зарубіжних дослідників в області інноваційної діяльності, нормативно-правові акти федеральних і регіональних органів виконавчої влади, присвячені питанням інноваційного розвитку, підвищення ефективності діяльності підприємств[1].
3. Огляд досліджень та розробок
Основною ідеєю роботи є поетапне перетворення технологічної системи вугільної шахти з гнучким реагуванням на зміни середовища функціонування її елементів в єдиному процесі створення, формування та відтворення потоку кінцевої продукції певних обсягів і якості.
3.1 Передумови підвищення інноваційної активності уголедобивающего підприємства
В даний час практично не розроблені основні теоретичні аспекти управління інноваційною діяльністю, методологія формування науково-інноваційної політики та стратегії її реалізації, напрями підвищення інноваційної активності товаровиробників, прогноз ринків наукової продукції, інтелектуальної праці, науково-технічної інформації, а також ринків ресурсів, що забезпечують реалізацію інновацій; механізм оптимальної організації та фінансування наукових досліджень і розробок з урахуванням їх пріоритетності, механізм державно-правового регулювання розвитку інноваційних процесів, а також ряд інших важливих аспектів управління інноваціями. Дослідницький процес найчастіше носить епізодичний або узагальнюючий характер, не враховує ряд важливих факторів інноваційного менеджменту. Інноваційна діяльність на підприємствах залишилася за межами дослідницького процесу багатьох вчених і фахівців, що працюють над даною проблемою, що неправомірно і помилково.
Проблеми, пов'язані з формуванням і реалізацією організаційно-економічного механізму управління інноваційною діяльністю на підприємствах малоісследованни з точки зору наукового принципу системності, специфіки функціонування окремих складових підприємства і сучасних економічних умов, в яких підприємство здійснює свою діяльність. По суті відсутні теоретичні та методологічні основи концептуального осмислення їх дозволу в умовах ринкових відносин[3].
3.2 Методологія формування інноваційної стратегії підприємства
У теоретичному (політекономічний) аспекті проблеми відтворення капіталу вугільної галузі в системі галузей паливно-енергетичного комплексу вперше здійснив, мабуть, Пономарьов В.П., інтерпретації рованного метод і розрахункові схеми К.Маркса на рівні галузей і окремих підприємств ПЕК, в тому числі, підприємств вугільної промисловості, що розвиваються в умовах планової економіки і при переході до ринкових відносин. Основну увагу автор зосередив на узгодженні двох якісно різних потоків - натурально-речового і вартісного. При цьому, досліджуючи натурально-речові потоки, автор виконує систему розрахунків в натуральних показниках і порівнянних (базисних) цінах, а досліджуючи фінансові потоки - в поточних цінах відповідних років. Зіставлення динаміки цих різнорідних потоків дає можливість робити висновки і узагальнення, які вислизають від уваги дослідників при роздільному аналізі тих же самих процесів. Саме в цих працях вперше була показана важливість звернення уваги економістів вугільної промисловості не тільки на динаміку виробничого потенціалу вугледобувних підприємств, а й на динаміку економічного потенціалу, під яким автор розумів власний капітал, включаючи вартість підготовлених до виїмки запасів родовища.
Продовжив цей напрям в своїх дослідженнях Рєпін Л.Н., який досліджував фактори і умови сталого фінансово-економічного розвитку вугільних підприємств. Головний акцент в цих дослідженнях зроблений на гармонізації використання накопиченого виробничого потенціалу, в першу чергу, наявних на даний момент часу виробничих потужностей вугільних шахт і розрізів, з динамікою їх фінансового стану. Автор запропонував оригінальний метод візуалізації многопараметрических оцінок виробничо-фінансового стану вугільних компаній і розробив на цій основі механізм управління вугільним бізнесом на рівні фірми і холдингу[6].
У Московському державному гірничому університеті цей напрям отримав розвиток в оригінальних роботах Ястребинського М.А. і його учнів - Атояна Р.Е. і Дудукина А.В., які досліджували відповідно особливості формування інвестиційного клімату та управління власним капіталом вугільних підприємств з акцентом на структурах і цінності распола Гаєм природно-географічних і якісних характеристик вугільних родовищ.
З позицій потенціалу, укладеного в трудових ресурсах вугільної та інших галузей гірничого виробництва, глибокі дослідження виконані Мосса-ський Я.В., які в узагальненому вигляді опубліковані їм у підручнику «Економіка гірничої промисловості».
У цьому плані слід враховувати фундаментальні праці з теорії людського капіталу Беккера Г.С. і нашого співвітчизника академіка Струміліна С.Г. У роботах Моссаковського Я.В. ці аспекти економічної науки отримали специфічний розвиток гірського виробництва, а також увійшли в комплексні розрахункові схеми по оцінці ефективності реконструкції і нового будівництва підприємств вугільної промисловості в ув'язці з розвитком людського капіталу[5].
У зв'язку з тим, що виробництво вугілля міцно перейшло на механізм ринкових відносин і провідні вугільні компанії почали інтенсивно здійснювати процедуру ГРО4 по першій публічній продажу звичайних акцій на фондовому ринку США, Великобританії і Росії, при оцінці вартості бізнесу, яка по суті якраз і оцінює економічний потенціал конкретної компанії, при економічних обґрунтуваннях прийняття бізнес-рішень доцільно враховувати праці Ф.Модільяні і М.Міллер, а також Грязнова А.Г. за оцінкою вартості бізнесу.
Кадрова проблема вугільної галузі полягає в тому, що існуючі фахівці галузі старіють, а нові, в зв'язку з втратою престижності і невисокими доходами, в галузь не прагнуть.
3.3 Огляд локальних джерел
В процесі виконання даних досліджень з'явилося нове розуміння соціальних інновацій, які багато в чому перетинаються з інституційними інноваціями в розвитку територіальних економічних систем.
Кінцевим результатом інституційних інновацій є зростання відносини доходів населення до величини прожиткового мінімуму ( «споживчому кошику»). Це в повній мірі відноситься як до національної економіки, так і до економіки суб'єктів федерації, і економіці шахтарських міст і селищ.
Те, що прийнято називати соціальною відповідальністю бізнесу, політика розвитку соціальної сфери в місцях проживання шахтарів, яку вугільні корпорації здійснюють у співпраці з профспілками і адміністрацією місцевих органів влади - це теж трансакційні витрати, ефект від яких повертається в вугільний бізнес у вигляді зростання продуктивності праці працівників вугільної галузі та підвищення рентабельності капіталу.
Одним з інноваційних напрямків в плані інституційного розвитку соціально-економічної системи вугледобувних регіонів є формування ринку ефективних факторів виробництва.
Економісти звикли сприймати цей новий феномен соціально-економічного життя в термінах «впровадження нових технологій і техніки в основний капітал компанії (engineering)», «вкладення в людський капітал фахівців компанії (human capital)», «проведення досліджень і розвиток підприємства (research and development ) »,« публічні відносини (public relations) »і через інші термінологічні поняття, запозичені із західної культури організації раціонального виробництва на фірмі, не помічаючи при цьому, що всі ці дії спрямовані на формування в компан і ефективних факторів виробництва - кваліфікованого, продуктивного і продуктивного праці, і рентабельного капіталу. Але кожної компанії навряд чи розумно займатися власною наукою і підготовкою кадрів з вищою та середньою спеціальною освітою. Компанії можуть лише брати участь і замовляти у спеціальних організацій нову техніку і фахівців. Поділ праці має обов'язково закінчуватися кооперацією, інакше соціально-економічного ефекту не з'явиться. Це об'єктивний закон еволюції розвитку суспільства. кість збої і деформації в силу малого терміну функціонування ринкової економіки[8].
Виконані дослідження формування зовнішнього середовища на рівні національної економіки (макрорівень), регіональної економіки (мезо-рівень), електроенергетичній і вугільної галузей (мікрорівень) показують, що вони відчутно впливають на використання економічного потенціалу конкретних підприємств вугільної галузі.
Як би кваліфіковано ні здійснювалося управління вугільним бізнесом окремих компаній галузі, їх можливості виявляються обмеженими загальним станом середовища соціально-економічного розвитку, яке доцільно оцінювати щодо стану середовища, в якій розвивається бізнес найближчого конкурента світового ринку вугілля.
Висновки
Аналіз існуючих наукових праць з проблем інноваційної діяльності дозволив узагальнити різні погляди вчених, а також їх підходи до питань підвищення ефективності діяльності підприємств на основі інновацій. Крім того, дослідження інноваційної діяльності на підприємствах дозволяє зробити ряд висновків, як про стан інноваційної сфери виробничих підприємств в ході становлення ринкового типу економічної системи, так і про використання резервів, спрямованих на підвищення інноваційної активності і, як наслідок, ефективності діяльності підприємств в загальному.
Подальший розвиток економіки нашої держави, можливо за умови широкомасштабного підвищення інвестиційної активності в паливно-енергетичному комплексі, зростання обсягів капітальних вкладень у вугільну галузь, реконструкцію і технічне переозброєння існуючих основних фондів, з випереджаючим розвитком виробничого потенціалу ПЕК, його матеріально-технічної бази.
При написанні даного реферату магістерська робота ще не завершена. Остаточне завершення: червень 2018 року. Повний текст роботи та матеріали по темі можуть бути отримані у автора або його керівника після зазначеної дати.
Перелік посилань
- Баранов С. Г., Розенбаум А. М., Хапсироков В. Б. Оценка подготовленности выемочных участков для отработки высокопроизводительными забоями // Горный информационно-аналитический бюллетень. — 2002. - № 10. - С. 45-48.
- Ефимов В.И., Маликов А.А., Рябов Г.Г. Организационно-технологические принципы использования высокопроизводительной технологии добычи угля на шахтах Ерунаковской угольной компании // Известия Тульского государственного университета. Науки о земле. — 2014. - № 3. - С. 90-93.
- Жетесов С. С., Абдугалиева Г. Б., Джумагазиев Н. Б. Основные направления совершенствования технологии очистных работ // Горный информационно-аналитический бюллетень. - 2009. - № 7. - С. 123125.
- Казанин О. И., Сидоренко А. А., Ермаков А. Ю., Ванякин О. В. Обоснование параметров подготовки выемочных участков при отработке свит пластов длинными забоями // Горный информационно-аналитический бюллетень (специальный выпуск). - 2014. - № 10. - 12 с.
- Никишичев Д. Б. Повышение эффективности очистных работ // Горный информационно-аналитический бюллетень. - 2002. - № 7. -С. 112-115.
- Писаренко М. В. Оптимизация основных параметров шахт типа «шахта-лава» // Горный информационно-аналитический бюллетень. -2011. - № 1. - С. 48-51.
- Потапов В.П., Федорин В. А., Кассина О.В. Современные геотехнологические структуры угольных шахт Кузбасса // Горный информационно-аналитический бюллетень. - 2006. - № 6. - С. 252-255.
- Ремезов А. В., Климов В. Г., Лупий С. М. Эффективность работы шахт, созданных по прогрессивной схеме шахта-пласт, шахта-очистной забой // Уголь. - 2007. - № 10. - С. 48-50.
- Эдкгардт В. И., Коршунов Г. И., Зуев В. А. Совершенствование технологии угледобычи в Печорском бассейне // Горный информационно-аналитический бюллетень. - 2004. - № 10. - С. 174-176.
- Федоров В. Н. Обеспечение ритмичности работы очистных забоев - главное условие роста эффективности // Уголь. - 2009. - № 1. -С. 70-73.