Реферат за темою випускної роботи
ЗМІСТ
- ВСТУП
- 1. АКТУАЛЬНІСТЬ ТЕМИ
- 2. МЕТА І ЗАДАЧІ ДОСЛІДЖЕННЯ ТА ЗАПЛАНОВАНІ РЕЗУЛЬТАТИ
- 3. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ АНТИКРИЗОВОГО УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВАМИ СФЕРИ ПОСЛУГ
- 4. МЕТОДИЧЕСКИЕ АСПЕКТЫ УПРАВЛЕНИЯ ПРЕДПРИЯТИЕМ В УСЛОВИЯХ ЭКОНОМИЧЕСКОЙ НЕСТАБИЛЬНОСТИ
- ВИСНОВКИ
- ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ
ВСТУП
Кризові ситуації є невід'ємним атрибутом функціонування підприємства в умовах ринкової економіки (умовах економічної, фінансової та політичної нестабільності). В даний час велика кількість великих, середніх і малих підприємств нашої країни не просто відчувають труднощі у своїй діяльності, але часом виявляються на краю прірви. Законодавчо передбачений план порятунку підприємств, проти яких порушено справу про неспроможність банкрутство. Але, на жаль, дуже мало говорять про те, як уникнути банкрутства шляхом використання накопичив у сучасній економічній науці досвіду управління підприємствами.
Існує достатня кількість робіт, що зв'язують кризи з циклічністю розвитку економіки, кон'юнктурними коливаннями попиту і споживання. Але робіт, які присвячені організації процесу управління підприємствами, перебувають у кризовому стані, в даний час дуже мало. Окремі роботи приділяють основну увагу кризи як такого, його визначення, видів, причин, інші — в основному стосуються проблем антикризового управління описово, без чітких алгоритмів і розрахунків. Дуже мало уваги в даних роботах приділено антикризового управління з точки зору системного підходу.
Антикризове управління — це управління в екстремальних ситуаціях, в умовах небезпеки або стану банкрутства. Таке управління вимагає рішучих дій, розробки програм уникнення або виходу з кризи нього, прийняття неординарних рішень і прогнозування їх наслідків. Воно припускає також вміле і ефективне використання підтримки держави, банків і різних господарських організацій.
1. АКТУАЛЬНІСТЬ ТЕМИ
Проведені в країні економічні реформи поставили ряд нових проблем, однією з яких є проблема антикризового управління підприємствами. Причиною цього стала поява великої кількості неплатоспроможних підприємств, багато з яких до цього часу не зуміли адаптуватися до нових економічних умов. Цього сприяла економічна нестабільність, несприятливий інвестиційний клімат, неефективна податкова політика та інші макроекономічні фактори, а також нестабільність політичної та економічної ситуації, в наслідок не припиняються бойових дій.
Проте поступово виникло розуміння того, що, незважаючи на всі труднощі у розвитку реального сектора економіки, багато залежить від самих підприємств.
Криза деяких підприємств — нормальне явище ринкової економіки, в якій, за аналогією з дарвінівською теорією, виживають найсильніші. Підприємство, яке не відповідає навколишньому середовищі, повинно або пристосуватися і використовувати свої сильні сторони, або зникнути. Слід підкреслити, що глибина і характер кризи залежать від керування, тобто вміння передбачати і попереджати кризові ситуації. В таких умовах проблема антикризового управління підприємствами, націленого на подолання, а головне запобігання кризових ситуацій стає ще більш актуальною. Воно полягає не стільки в ліквідації підприємства, регулювання процесу банкрутства, скільки в попередженні кризової ситуації, відновлення платоспроможності боржників, фінансовому оздоровленні підприємства. У зв'язку із зазначеним виникла як наукова, так і практична необхідність узагальнення існуючих теоретичних знань в області криз і практичного досвіду антикризового управління підприємством і, на цій основі, розробки методологічних підходів, форм і методів антикризового управління.
2. МЕТА І ЗАДАЧІ ДОСЛІДЖЕННЯ ТА ЗАПЛАНОВАНІ РЕЗУЛЬТАТИ
Мета даної роботи — теоретичне обґрунтування і розробка практичних, методичних рекомендацій з управління підприємствами сфери послуг в умовах кризи.
Основні завдання дослідження:
- Систематизувати існуючі методологічні підходи до визначення економічної кризи та антикризового управління підприємством.
- Дослідити особливості управління підприємствами сфери послуг в умовах економічної нестабільності.
- Розробити методику діагностики економічного стану підприємства сфери послуг на різних стадіях нестабільності.
- Розробити модель антикризового управління підприємством і критерії прийняття управлінських рішень щодо вибору стратегії і тактики антикризового управління підприємством.
- Розробити бізнес-план антикризового управління підприємством сфери послуг.
Об'єкт дослідження: Об'єктом дослідження є процес управління підприємством ТОВ „Автосройсервис”, що функціонує на регіональному споживчому ринку.
Предметом дослідження виступає сукупність організаційно- економічних відносин у діяльності підприємств сфери послуг, що виникають в процесі управління попередженням і подоланням кризових ситуацій.
Теоретичною та методологічною основою дослідження з'явилися загальні положення теорії криз, хвильового розвитку ринкової економіки, теорії життєвого циклу, що містяться в наукових працях вітчизняних і зарубіжних вчених, а також економіки та управління сферою послуг, теорії прогнозування соціально-економічних процесів, системного управління підприємством, маркетингу. Широко використані аналітичні та статистичні методи дослідження: методи системного, стратегічного, фінансового аналізу, екстраполяції, експертних оцінок, ланцюгових підстановок, а також методи графічного, матричного, математичного моделювання економічних процесів. У роботі використані нормативно-правові акти Російської Федерації, Донецької Народної Республіки, України і її суб'єктів по питань неспроможності, банкрутства підприємств. При аналізі фактичного матеріалу використані дані органів державної статистики, бухгалтерської звітності підприємств сфери послуг, оглядова та реферативна інформація, публікації періодичній пресі.
3. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ АНТИКРИЗОВОГО УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВАМИ СФЕРИ ПОСЛУГ
У першому розділі розглянуто причини і закономірності виникнення кризових ситуацій на підприємствах та їх наслідки. Сформульовано основні підходи до пояснення причин виникнення кризових ситуацій, систематизовано проблеми управління підприємствами сфери послуг в умовах кризи. У процесі проведення економічних реформ виник ряд нових проблем, найбільш актуальною серед яких є проблема антикризового управління підприємством.
Антикризове управління в сучасному менеджменті являє собою специфічну систему управління підприємством, спрямовану на запобігання або усунення несприятливих явищ за допомогою використання свого потенціалу, розробки й реалізації спеціальної програми, що дозволяє усунути тимчасові труднощі, зберегти і поліпшити ринкові позиції при опорі в основному на власні ресурси.
Таким чином, поняття антикризового управління може бути зведене до сукупності методів, прийомів, що дозволяють розпізнавати кризи, здійснювати їх профілактику, долати їх негативні наслідки, згладжувати протягом кризи.
Система антикризового управління включає два великих блоку — антикризове державне регулювання і антикризове управління підприємством. Основним завданням державного антикризового регулювання є створення умов для подолання кризових явищ у діяльності підприємств, ліквідації збоїв у функціонуванні ринкового механізму. Йдеться про розробку на макроекономічному рівні заходів, спрямованих на забезпечення захисту підприємств від кризових ситуацій, запобігання банкрутства.
Значення державного антикризового регулювання як засобу пом'якшення криз надзвичайно
велика, проте воно часто виявляється недостатньо ефективним і дієвим. Ситуація на кожному конкретному підприємстві в
великою мірою залежить від дій його керівництва в період входження підприємства у кризову фазу. Тому саме
антикризове управління на мікрорівні має найбільше практичне значення для сфери послуг і стану економіки в цілому
[2-
Для розробки концепції антикризового управління підприємствами сфери послуг у дисертації досліджено концепції сприйняття кризи. Як відомо, найбільше поширення отримали дві концепції сприйняття кризи. Перша концепція орієнтована на збереження підприємства. В рамках неї криза сприймається як загроза втрати економічного суверенітету. Внаслідок цього сприйняття на підприємствах, найчастіше, розробляються заходи по відновленню докризового стану. Друга концепція орієнтована на оновлення. Тут криза розглядається як вказівка на необхідність перебудови в процесі розвитку підприємства. Внаслідок цього, всі вимоги до зміни колишньої ситуації розглядаються в позитивному ключі. При цьому в основу діяльності закладається не боротьба з кризою, а зміна стратегії під нові умови.
4. МЕТОДИЧЕСКИЕ АСПЕКТЫ УПРАВЛЕНИЯ ПРЕДПРИЯТИЕМ В УСЛОВИЯХ ЭКОНОМИЧЕСКОЙ НЕСТАБИЛЬНОСТИ
Антикризове управління характеризується технологічними схемами, які враховують його специфіку: дефіцит часу, зниження керованості, наявність конфлікту інтересів, високий ступінь невизначеності і ризику, складне переплетіння різних проблем, тиск зовнішнього середовища, зниження конкурентоспроможності [12-13].
У другій главі розкриті основні підходи до антикризового управління підприємством на різних стадії кризового процесу, розглянуто методи оперативного управління процесом виходу з кризи, запропонована графічна модель аналізу беззбитковості підприємства, а також методика експрес-діагностики кризової ситуації. Для визначення внутрішніх причин кризового стану підприємства проводиться аналіз його фінансово-господарської діяльності, який дає комплексну оцінку поточного стану і перспектив підприємства. Мета антикризового аналізу — забезпечити своєчасну та об'єктивну оцінку економічної стійкості підприємства для обґрунтування комплексу заходів щодо виходу з кризової ситуації. Методика антикризового аналізу тривалий час розвивалася в річищі суто фінансової діагностики банкрутства. Основні блоки аналізу базувалися на ліквідності, платоспроможності, кредитоспроможності. В даний час методика оцінки ймовірності банкрутства розвивається в наступних напрямках: пошук найбільш адекватних індикаторів неспроможності; розробка нормативів і порогових значень основних критеріїв банкрутства; оцінка впливу окремих факторів на узагальнюючі показники фінансово-господарської діяльності; прогнозування можливого банкрутства[6].
У роботі запропонована методика експрес-діагностики економічного стану підприємства, дозволяє оцінити причини кризи і стадії кризового процесу. При формуванні переліку показників методики нами виділені тільки ті сторони господарської діяльності підприємства, які найбільш важливі для власників, інвесторів, органів управління. До них відносяться ефективність, ризикованість бізнесу, якість управління, перспективи платоспроможності [8].