Біографія

Особистісне становлення

Народився 6 квітня 1992 року в місті Макіївка. З дитинства цікавився питаннями як це влаштовано? та як це працює?. Будучи другою дитиною в сім'ї, в іграшках особливо не потребував, при цьому, їх старий стан само собою навивав бажання їх розібрати і подивитися що всередині і як це влаштовано, та звичайно ж що–небудь змінити. Доступність інструментів батька і здоровий інтерес підштовхували що–небудь розкурочити, а відсутність теоретичної бази приводило до того, що далеко не всі іграшки підлягали відновленню. До моїх прагнень пізнання науки батьки ставилися позитивно. Батько активно займався ремонтом радіоелектронної апаратури, без переслідування будь–якого комерційного інтересу, за радянських часів, а з середини двотисячних читав фізику, інформатику та математику в Макіївській загальноосвітній школі № 9. Мої батьки були розлучені, і моїм вихованням займалася мати, за що я їй безумовно вдячний. Вона працювала вчителем біології та хімії в Макіївській загальноосвітній школі № 7, куди вирішила оформити і мене.

У вересні 1999 року я почав навчання в Макіївській загальноосвітній школі № 7. Мені далеко не всі предмети давалися відразу, особливо гуманітарні. Технічні напрямки давалися простіше і викликали особливий інтерес. Так, будучи в 6–му класі, я дізнався про існування Станцій юних техніків, в одній тільки Макіївці мені було відомо про дві таких. Вони влаштовували періодичні показові змагання і просто демонстрації творчості гуртків різних напрямків. Мені дуже подобалися радіокеровані моделі кораблів і літаків, які робили хлопці. Щоб записатися в гурток Радіо потрібно було бути не менш ніж у сьомому класі, або старше, однак, не дивлячись на це обмеження, на станції юних техніків Кіровського району м.Макіївки для мене зробили виняток і взяли на рік раніше. Варто зазначити, що участь в таких гуртках була абсолютно безкоштовна, а на той момент для мене це мало важливе значення. Тоді я вже мав шестирічний досвід роботи з паяльником і знав (уявляв) чому електричний струм передається по двох проводах. Я знав види електронних компонентів, їх позначення і поширені параметри, але не мав уявлення про те як з них зробити щось працююче. Завдяки особистим зусиллям і терпінню керівника радіогуртку, Юрія Васильовича, я навчився збирати різні радіо–конструкції, що публікуються в різних тематичних журналах і книгах. Так, протягом першого навчального року, я навчився проектувати і розводити друковані плати, виконувати просту наладку конструкцій, робити прості електронні пристрої. У свою чергу, завдяки зусиллям батька, я навчився створювати простенькі алгоритми, писати програми на Паскалі. Збільшення доступності мікроконтролерів та їх можливостей сформувало у мене уявлення про майбутню спеціальність.

У 2007 році я закінчив навчання в Макіївській загальноосвітній школі № 7, і вступив до Донецького технікуму промислової автоматики. Однак, цей навчальний заклад не виправдав моїх очікувань, не дивлячись на дуже душевні підготовчі курси. Це сприяло моєму переводу до іншого загальноосвітнього навчального закладу, і кінцевим вибором став 10 клас Макіївської загальноосвітньої школи № 47. На одному з уроків інформатики я підійшов до вчителя і заявив, що хочу брати участь в олімпіадах з інформатики, обґрунтувавши своє бажання. Розглянувши мій потенціал, мені запропонували взяти участь у Всеукраїнському конкурсі–захисті науково–дослідницьких робіт учнів–членів Малої Академії Наук України. Моєю роботою стала комп'ютерна програма, і, як результат, мені вдалося здобути третє місце на міському етапі в секції Мультимедійні системи, комп'ютерна графіка, ігрові програми. Цікавий факт, що зміна місця навчання, зміна вчителів і обстановки, дозволяє по іншому подивитися на вивчаємі дисципліни. Думаю, мої найкращі шкільні роки пройшли в цій школі, не дивлячись на те, що я провчився там трохи більше року.

Професійне становлення

Навчаючись в 11 класі, я вже знав точно, що мене цікавить і чим я хочу займатися в цьому житті. Для досягнення цієї мети мені потрібно зрозуміти то як працює цифрова електроніка і як так виходить, що набір елементів починає виконувати задумані дії, виконувати програмний код. У нашому регіоні, на момент мого закінчення школи, займався підготовкою фахівців такого профілю тільки Донецький національний технічний університет, де, саме на кафедрі Комп'ютерної інженерії розглядалися всі етапи проектування комп'ютерної техніки. Як я дізнався в подальшому, вивчаючи матеріали про цей ВНЗ, в університеті є суперкомп'ютер, що ще більше підігрівало моє бажання вступити до ДонНТУ. І мною була поставлена мета — вступити, для чого я вирішив познайомитися з ВУЗом ближче — вирышив пыти на підготовчі курси. Це дозволило підтягнути знання з основних дисциплін і скласти ЗНО. З інтересу я брав участь в рейтингах, що проводилися для абітурієнтів.

У червні 2009 року було прийнято рішення подати документи на заочну форму навчання, я так планував заощадити багато часу, вивчаючи дисципліни самостійно. Як показав час, я не помилився.

У 2010 році, після успішного закриття екзаменаційної сесії, я отримав запрошення на роботу від директора Обчислювального Центру ДонНТУ, Дорожко Л.І., на що довго не роздумуючи погодився. Так я почав кар'єру системного інженера. В мої обов'язки входило підтримання комп'ютерної техніки, задіяної в навчальному процесі, в працездатному стані. Я був не єдиний працівник, мені вдалося попрацювати в дружному колективі фахівців, у яких я дечому навіть навчився. Різноманітність комп'ютерної техніки звичайно вражало, я стикався як з новітніми машинами, так і з тими, які були старші за мене. Для себе я визначав просту істину: Комп'ютери — це інструменти, які дозволяють фахівцям вирішувати свої завдання, використовуючи ПК лише як інструмент. І моїм завданням було забезпечити роботу цього інструменту незалежно від того, на скільки він новий. Комп'ютерна техніка продовжувала застарівати, а у ВНЗ були фінансові проблеми, викликані нестабільною політичною обстановкою в країні у 2013 році.

Так, у 2013 році мною було запропоновано рішення організувати сервер віддалених робочих столів, а старі комп'ютери перевести на роботу в ролі терміналів. Так було розпочато процес організації сучасних робочих місць на базі наявного обладнання. Важливою умовою цього рішення була вимога забезпечити безперебійну роботу серверного обладнання. Так було розпочато процес організації розподіленої єдиної системи віддалених робочих столів і було підготовлено програмне забезпечення для перетворення застарілих ПК на термінали.

З огляду на невисоку заробітну плату, паралельно з навчанням і роботою в університеті мені потрібен був додатковий заробіток. Я підробляв у науково–виробничій фірмі Промавтомат, що спеціалізується на розробці пристроїв для автоматизації виробничих процесів. Приклавши зусилля і використавши свої навички, отримані в шкільні роки і вивчену теоретичну базу частини навчальної програми університету, мені вдалося отримати багатий досвід у розробці пристроїв, заснованих на системах реального часу, їх виробництві та застосуванні на промислових підприємствах — у виробничому середовищі.

Я закінчив навчання в бакалавраті та отримав диплом у 2014 році, до початку бойових дій в регіоні. З огляду на мій інтерес до розробки пристроїв і інтерес до системної інженерії я продовжив роботу в ДонНТУ при цьому я продовжував підробляти у фірмі Промавтомат.

У серпні 2015 року в Обчислювальному Центрі ДонНТУ прийняли рішення почати впровадження РЕСУРС в навчальний процес. Була сформована група з 4–х чоловік, та, як розробник РЕСУРС, мене було визнано колегами лідером і я займався веденням подальшої розробки, плануванням перспективної та поточної роботи. Варто відзначити, що в якості серверного обладнання, з дозволу керівництва, були використані сервери суперкомп'ютерів ДонНТУ. Отримання доступу до обладнання суперкомп'ютера було для мене ще одним досягненням, прагнення до якого було сформовано ще в шкільні роки.

У 2017 році мною було переглянуто мої технічні можливості, і я вирішив розширити свій кругозір подавши документи в магістратуру, з метою продовжити свій особистісний та професійний ріст. Я вирішив подивитися на навчальний процес з боку студента денної форми навчання і вступив на бюджет. Таке рішення зажадало від мене покинути займану посаду співробітника університету. Я приступив до навчання і зайнявся виконанням приватних замовлень, пов'язаних з розробкою електроніки і програмного забезпечення.

Цілі, плани і бачення майбутнього

Пройшовши частину навчання в магістратурі, я відкрив для себе принципи і способи пізнання світу, методи вивчення технологій, з використанням наукового підходу. Я переосмислив безліч аспектів. За всі роки свого життя я помітив, що для досягнення поставленої мети потрібно шукати способи її досягнення, виявляти закономірності і рухатися вперед.

На сьогоднішній день я маю великий запас навичок, що дозволяють займатися розробкою комп'ютерних систем, з нуля, від транзистора до операційної системи. Я маю пізнання в законодавчій базі та орієнтуюся в філософії науки.

Комп'ютерні системи самі по собі звичайно ж цікаві, проте вони набагато цікавіше як засіб вивчення і взяття під контроль безлічі природних фізичних, хімічних і біологічних процесів. На сьогоднішній день людством вивчено мізерно–мала кількість природних явищ, і ще менше явищ людина може контролювати. Маючи можливість контролю природних процесів, що протікають — людина має можливість змінювати Світ, змінювати природу, змінювати середовище своєї життєдіяльності.

Однак, для отримання контролю над фізичними процесами, знань комп'ютерної інженерії недостатньо, потрібно вивчення природи самих процесів і явищ, їх закономірностей і зв'язків з іншими протікаючими процесами. Надалі я планую зайнятися реалізацією своїх винаходів, для чого присвятити час вивченню відповідних наукових напрямків.