Біографія
Особистісне становлення
Я, Мороз Олександра Вадимівна народилася восьмого дня, липня місяця, 1996 року в звичайній родині. Перші чотири роки свого життя я прожила в тому ж місті, де і народилася – в Ахтубінську. Це маленьке військове містечко.
Мій тато – Вадим Олександрович був військовим, а мама – Тетяна Олександрівна, як властиво гендерним стереотипам, зберігала сімейне вогнище і займалася моїм вихованням.
Незабаром наша сім’я була вимушена переїхати на Україну, в маленьке, курортне містечко під назвою Красний Лиман. В Лимані жили мої бабусі і дідусі, які завжди допомагали. Можу з гордістю заявити, що наша сім’я дуже дружна.
Якщо згадати дошкільні роки, то можна підкреслити, що як і більшість дітей в садок я ходити не любила, але завжди розповідала бвдома що там відбувалося. З слів мами, мені дуже подобалися заходи, особливо новорічні ранки, і вдома я в розповідала їй сценарій. Можу сказати, що я росла гіперактивною дитиною, мене завжди цікавило щось нове, ходила на танці, на поетичні гуртки і т. д. Як і більшість дітей на шостий рік я пішла до Загальноосвітньої школи I-III ступенів № 2.
Через півроку навчання в школі, в нашому будинку з’явився ще один член сім’ї – мій молодший брат Руслан. Я навіть пам’ятаю, як вибирала йому ім’я.
Шкільний час йшов дуже швидко, я росла і крім повсякденних турбот у мене з’явилися домашні обов’язки, і звичайно я була нянею для свого брата № 1 (принаймні мені так здавалося).
У старших класах я постійно брала участь в олімпіадах, спортивних змаганнях: баскетбол, волейбол, шашки, дартс. Таким чином ріс мій авторитет. Мій клас був дружним, ми постійно кудись ходили, їздили на екскурсії, часто збиралися поза шкільного часу.
Через деякий час потрібно було вступати у «доросле життя», шукати себе і вибирати професію до душі. Це був дуже складний вибір, в ньому мені допомагали батьки і близькі. Найбільшу роль зіграла думка моєї мами, вона підказала спеціальність. Почавши поглиблено її вивчати, вона мені сподобалася за багатьма критеріями.
Професійне становлення
Поступивши в ДонНТУ на землевпорядника було забавним, коли мене запитували на кого я вчуся, а вiдповiвши усi з подивом запитували: «Хто це?». Перший курс, скоріше, був одним з найважчих, так як після школи не зовсім розумієш, що потрібно робити.
Важлива деталь, якою я можу пишається за час навчання в ДонНТУ, це те що я перевелася з контракту на бюджет власними силами. Це був привід для гордості моїх батьків і мене. Згодом я почала розуміти, що потрібно робити, щоб стати висококваліфікованим фахівцем свого профілю. Серйозний внесок внесло моє оточення і звичайно ж викладачі кафедри.
Плани на майбутнє і можливі шляхи їх реалізації
В даний момент я виділила, що вкрай важливо визначити себе в житті. Мені важливий кар’єрний ріст, розвиток і перспективи. Це скоріше за все було основною рушучою причиною для вступу на магістратуру.
Думаю, що виконання дипломної роботи на дану тему допоможе мені закріпити на практиці теоретичні знання, які я отримала за час навчання. Крім того, дана тема досить актуальна і сучасна на мій погляд, так як інформаційні технології проникають в усі сфери діяльності людини.
Отримавши диплом за основною освітою в магістратурі, хочеться вийти на фінішну пряму поповнення багажу знань, отримати сертифікат і стати фахівцем у напрямку «Землевпорядкування та кадастри».