Біографія
Дитинство та школа
Я, Шапалін Віталій Геннадійович, народився 31 грудня 2000 року у місті Донецьку. Майже всі мої рідні та двоюрідні брати та сестри були старшими за мене на 5-6 років, а батьки багато працювали, так що більшість часу я був наданий самому собі. Тим не менш, вони займалися моєю освітою, і перед вступом до школи я вже вмів непогано читати та рахувати. 2006 року пішов до першого класу донецьку загальноосвітню школу №8, де й провчився, із невеликою перервою, 11 років. Я не любив багато писати, тому моїми коханими предметами стали математика і література, хоча саме коло «улюблених предметів» змінювався. Тяжко розповісти про свою успішність. Коли одні предмети давалися легко, інші здавались дивними чи марними, і замість них я витрачав час на щось цікаве мені. Так, трійки в одному семестрі змінювалися п'ятірками в іншому і навпаки. В олімпіадах та конкурсах брав участь рідко і з невеликим полюванням, були однокласники краще за мене, а вчителі мною ніколи не цікавилися.
У молодших класах ходив на співи, і, мабуть, звідти прийшла любов до музики. В середній школі відвідував різні гуртки та секції, як спортивні, так і творчі, але рідко де затримувався. У той же час почав вчитися грати на гітарі, але у старших класах покинув через відсутність то часу, то можливостей.
З комп'ютерами був знайомий з 6 років, але копатися в ньому самому мені не дозволяли (хіба що тільки в ігри грати), а розбирати тим більше, але це тільки підштовхувало цікавість. У 10-12 років шукав статті та інформацію про програмування та роботі комп'ютера в цілому. Але через малого віку та відсутність практики, я мало що міг зрозуміти, і мені це швидко набридло. Приблизно в цей час старший брат намагався мене вивчати мову розмітки. З того часу я недолюблюю верстку сайтів і всього, що із цим пов'язано. У школі, через постійні зміни вчителів, інформатики, як такої, у нас не було до 10-11 класів, та й на тих уроках ми нічого складнішого за складання чисел у паскалі зробити не змогли.
У 2014 році у зв'язку з бойовими діями довелося виїхати на пару місяців до невеликого села на кордоні із Дніпропетровською областю. Але незважаючи на це, мені хотілося повернутися назад, здебільшого тому, що у селі було нудно. Восени того ж року я повертаюся до Донецька. Через сімейні проблеми наступні два роки мені було загалом не до навчання. Тим не менш, я успішно здав ГІА і перейшов до десятого класу. А в одинадцятому класі я почав ретельно готуватися до ЄДІ.
Професійне становлення
У одинадцятому класі, порадившись із батьками, ми вирішили вступити на IT, спеціальність. По-перше, через її затребуваність, і по-друге, через мої непогані знання в математиці. Мені здавалося цікавим спробувати вивчити складну та затребувану спеціальність. Проте, одних знань математики було недостатньо, і на початку навчального року я пішов на підготовчі курси з математики та інформатики у Донецькому національному технічному університеті, які підтягнули рівень моїх знань та підготували до вступу до університету.
Було вирішено вступати до Донецького національного технічного університету. Але були сумніви у виборі напрямки. Спочатку планувалося вступити на програмну інженерію, але батьки боялися, що я не потягну, та й мені завжди було цікаво знати, як працює комп'ютер під капотом, і в результаті зупинилися на спеціальності «Інформатика та обчислювальна техніка».
Навчання в університеті було складним, але цікавим (хоча я досі вважаю деякі предмети дивними та марними). Деякі предмети викликали непідробну цікавість і бажання вивчити їх глибше, навіть на шкоду вільному часу. Довгий час я не міг вирішити, на яку тему буде написано мою випускну роботу бакалавра. У пошуку теми мені допоміг мій науковий керівник Ніколаєнко Денис Володимирович, а саме, розробка клієнт-серверної програми для операційної системи Android. Незважаючи на важкий час, епідемію та дистанційне навчання, мені вдалося розробити програми, хоча через брак часу довелося досить сильно урізати функціонал. У цей же час я почав цікавитися цифровою обробкою інформації та математичними моделями, що і призвело мене до вивчення нейронних мереж, і вибору цієї теми як магістерську роботу. І хоча мої знання в цій галузі недостатньо повні, я намагаюся вивчати все, що може знадобитися мені в процесі написання випускної роботи.
Цілі та плани на майбутнє
Тяжко писати про плани на майбутнє, коли не знаєш, що станеться завтра. Цілями на найближче майбутнє є успішне закінчення навчання в університеті та пошук нормальної та стабільної роботи. Якщо говорити про плани на життя загалом - то згадати про речі, які колись збирався зробити, але відкладав все в довгу скриньку, а також знайти своє місце у цьому швидко мінливому світі, де мої здібності будуть цінуватися, і займатися справою, яка подобатиметься особисто мені.