Русский   English
ДонНТУ   Портал магістрів

Реферат за темою випускної роботи

Зміст

Вступ

На розвиток економіки держави впливають безліч негативних факторів зовнішнього середовища і створюють проблеми для стабільного розвитку. Сукупність цих факторів сприяє зниженню розвитку економічної системи, отже, внутрішні проблеми зростають. В таких умовах все більше зростає роль держави в забезпеченні стійкості розвитку регіонів, як основи, що створює стабільність соціально-економічного розвитку країни в цілому і підвищення рівня життя населення. У магістерській роботі розглядається управлінський підхід до соціально-економічного розвитку регіону, принципи формування системи стратегічного управління розвитком регіону, особливості стратегічного управління соціально-економічним розвитком регіону та шляхи подолання негативних тенденцій.

1. Актуальність теми

У сучасному світі складається ситуація, коли планування сталого стратегічного розвитку соціально-економічних систем виступає одним з основних видів роботи керівництва регіону або країни. Враховуючи нестабільність зовнішнього середовища на увазі колосальних змін, які відбулися в системі світоустрою з початку XXI століття вимагають адекватної реакції на них, щоб забезпечити гідне і безпечне життя для жителів держави або готельного регіону.

Ефективна розробка і реалізація стратегії вимагає від керівників гнучкого і адекватного реагування на зміни зовнішніх і внутрішніх умов функціонування соціально-економічної системи. Це важливо тому, що саме населення є основною рушійною силою в економіці держави і регіону.

Выше обусловленным обеспечивается необходимость рассмотрения социально-экономических систем, методов их создания и совершенствования и управления ими со стратегической точки зрения.Вище обумовленим забезпечується необхідність розгляду соціально-економічних систем, методів їх створення і вдосконалення і управління ними зі стратегічної точки зору.

2. Мета і задачі дослідження та заплановані результати

Метою даної роботи є огляд і аналіз процесу стратегічного управління підприємством і методи щодо вдосконалення системи управління.

Завданнями, які необхідно виконати для досягнення цієї мети є:

  1. визначити сутність і зміст соціально-економічних систем;
  2. виділити особливості зовнішнього середовища функціонування соціально-економічних систем;
  3. виявити особливості стратегічного розвитку СЕС в умовах нестабільного зовнішнього середовища.

Об'єктом дослідженняє процеси формування стратегії розвитку соціально-економічних систем.

Предметом дослідженняє методи стратегічного управління соціально-економічної системи.

3. Огляд досліджень та розробок

У науковій літературі тема стратегічного розвитку соціально-економічних систем розкрита досить широко. Різні автори, як вітчизняні та зарубіжні, в останні 20 років стосувалися даної теми в своїх наукових дослідженнях, так як мінлива ситуація в світовій економічній системі змушувала часто розробляти нові методи і системи планування.

3.1 Огляд міжнародних джерел

Різні вчені по-різному характеризували соціально-економічні системи і давали їм різне визначення.

Порівняння цих визначень наведено в табл. 3.1.

Таблиця 3.1 - Порівняння визначень СЕС

АвторВизначення
Гайсина А. В., Нусратуллін В. К. [4]Соціально-економічна система-система, що реалізує єдність соціальних і економічних відносин в суспільстві, що складається в підпорядкуванні цілей і завдань розвитку виробництва інтересам широких верств населення в задоволенні їх різноманітних потреб.
І. Б. Берегова [1]Соціально-економічна система-це цілісна сукупність взаємопов'язаних і взаємодіючих соціальних і економічних інститутів (суб'єктів) і відносин з приводу розподілу і споживання матеріальних і нематеріальних ресурсів, виробництва, розподілу, обміну і споживання товарів і послуг.
Л. Г. Батракова [2]Соціально-економічна система-це сукупність взаємопов'язаних і певним чином впорядкованих елементів економіки, це сукупність механізмів та інститутів для прийняття і реалізації рішень, що стосуються виробництва, доходу і споживання, в рамках певної географічної території.
П.Я. Бакланов [1]Просторове поєднання груп населення, об'єктів і організацій господарства, інфраструктури, сфери обслуговування і управління в межах певної території (від окремого поселення до соціально-економічного району в цілому) разом з їх різноманітними взаємозв'язками між собою і з територією.
Калякіна І. М., Номерчук А. Я.Під СЕС розуміється система, локалізована в економічному просторі. Вона має історичні, географічні, духовні та економічні кордони, може втілюватися в державно-політичних утвореннях або в інших організаціях. Основними властивостями соціально-економічних систем прийнято вважати цілісність, ієрархічність і інтегративність.

Як можна побачити, різні вчені, в цілому, висувають схожі визначення соціально-економічної системи.

3.2 Огляд національних джерел

Древицька І.Ю. (доцент кафедри Донецького національного університету) у своїй роботі як фактор розвитку соціально-економічної системи держави виділяє патріотизм. В епоху стрімко мінливих форм соціально-економічних систем, руйнівних глобальних економічних криз і загальних загроз іншого роду (від збройних конфліктів до вірусних захворювань), правильне використання інформаційних технологій (інформації, як головної цінності сучасності) дозволяє зайняти вигідне місце в конкурентній гонці. Ці технології стимулюють розвиток освітніх інститутів, що покликані забезпечити економіку держави високоосвіченими і кваліфікованими кадрами, забезпечити створення робочих місць і освоєння інноваційних напрямків розвитку економічної діяльності з високою доданою вартістю виробленої продукції всередині дивні, а також зростання внутрішнього попиту, підтримувати стабільний і високий курс національної валюти і добробуту населення.[5]

Викладач кафедри економіки підприємства ДонНУ Завгородня Ю. В. у своїх роботах розглядала соціально-економічну систему-сільськогосподарський сектор. [6]

3.3 Огляд локальних джерел

У Донецькому національному технічному університеті вивченням особливостей розвитку соціально-економічних систем в умовах нестабільного зовнішнього середовища займається доцент кафедри міжнародної економіки Шавкун Г.А. Автор повністю поділяє визначення стійкості соціально-економічної системи, сформульоване Б. К. Есекіною та Ш. Сапаргалі: «здатність ефективно використовувати, автономно видозмінювати ресурси свого розвитку, безперервно нарощувати показники своєї позитивної зміни, не збільшуючи або мінімізуючи витрати базових, невідновлюваних ресурсів». [9]

Шарнопольська О. М. (доцент кафедри «економічної теорії та державного управління» Донецького національного технічного університету) досліджує методологічні підходи до дослідження антикризового розвитку соціально-економічних систем.

На думку автора, особливість розвитку соціально-економічних систем в умовах кризи полягає в необхідності прогнозування невизначеності в майбутньому, яка характеризується безліччю факторів зовнішнього середовища, динамікою процесів, якісними змінами системи. Саме оцінка ступеня впливу факторів невизначеності повинна стати основою в методології стратегічного управління антикризовим розвитком. [10]

Проаналізувавши різні підходи до даного визначення, можна привести Узагальнення. Соціально-економічні системи-це комплексні структури, що складаються з економічних, виробничо-технічних і соціальних структур, створених у сфері виробництва, розподілу, обміну і споживчих результатів людської діяльності. Вони представляють сукупність суб'єктів, пов'язану між собою економічними, соціальними, політичними, екологічними взаємовідносинами. До таких систем відносять підприємства (організації), населені пункти, галузі, кластери, регіони, країни. Головною особливістю соціально-економічних систем є те, що невід'ємною частиною їх функціонування є людина.

4. Особливості стратегічного розвитку СЕС в умовах нестабільного зовнішнього середовища

Для того, щоб розглянути стратегічне управління соціально-економічними системами необхідно, спочатку, дати визначення самому поняттю «розвиток». Загальне ж визначення, що об'єднує особливості всіх цих сфер діяльності, звучить наступним чином: «розвиток – це поступальний рух, еволюція, перехід від одного стану до іншого, тобто, перехід чого-небудь в якісно інший стан».

Таким чином, говорячи про розвиток, слід враховувати, що цей процес завжди є необхідним і обов'язковим, так як будь-яка система рано чи пізно виявляється в ситуації, коли зміни стають важливі для продовження існування цієї системи. Однак, такий процес не завжди є контрольованим.

Розвиток може відбуватися еволюційно або революційно. Під еволюційним розвитком розуміється процес поступових змін тієї чи іншої системи за певний період часу, коли система, адаптуючись до впливу зовнішніх факторів набуває нових властивостей, що дозволяють їй продовжувати свою діяльність більш ефективно.

Під революційним розвитком розуміється швидке, глибоке зміна системи, часто - шляхом зламу раннього стану системи, руйнування основ, на яких дана система діяла. Саме по собі революційна зміна часто говорить про те, що керівництво даної системи, в якій би формі воно не існувало, не впоралося з кризовою ситуацією або складними обставинами зовнішнього середовища, що призвело до необхідності негайних змін. Революційний розвиток часто буває пов'язане з гострими конфліктами всередині системи, різними витратами і тим фактом, що зміни проводяться під впливом обставин миттєво, а значить – не є запланованими і підготовленими, що негативно позначається на діях системи в загальному.

Різниця між цими видами змін представлена в табл. 4.1.

Таблиця 4.1- Типи змін, що відбуваються в системі

Тип змінТривалістьХарактер
ЕволюційнийШвидкі, одномоментніЯкісні, що не змінюють характер системи в цілому
РеволюційнийРозтягнуті в часіЯкісні, що ведуть до зміни всього характеру системи

Ключовою відмінністю стратегічного розвитку є те, що такий тип розвитку носить системний характер. Зміни, що плануються в системі, можуть носити як еволюційний, так і революційний характер, в залежності від того, що в даний момент є пріоритетним для керівництва соціально-економічної системи. [7]

Таким чином, можна вивести визначення стратегічного розвитку.

Стратегічний розвиток-це логічно обґрунтоване і збалансоване в часі і ресурсному відношенні зміна стану системи, що відбувається відповідно до заздалегідь розробленим планом і підпорядковане єдиним стратегічним цілям системи, засноване на оцінці стану цієї системи і стану зовнішнього середовища в якій вона функціонує, із зазначенням послідовності дій, необхідних для виконання і впровадження змін. Стратегічний розвиток полягає в умінні моделювати ситуацію, здатності виявляти необхідність змін, розробці самої стратегії, а також в здатності втілювати стратегію в життя. Разом з тим стратегічний розвиток являє собою систему дій, необхідних для досягнення поставлених цілей, часто в умовах обмеженості ресурсів. Крім того, стратегічне складається як з продуманих цілеспрямованих дій, так і з дій, які є реакцією на непередбачений розвиток подій.

Торкаючись стратегічного розвитку СЕС варто враховувати, що СЕС сильно відрізняються один від одного за розміром, виконуваних функцій і масштабом діяльності. Залежно від такого поділу СЕС класифікуються на:

  1. СЕС мікро-рівня, до яких відносяться окремі підприємства;
  2. СЕС мезо-рівня, до яких відносяться регіональні соціально-економічні системи;
  3. СЕС макро-рівня, до яких відносять держави і міжрегіональні соціально-економічні системи, а так само-системи наднаціонального рівня. [3]

Даний поділ представлено на малюнку 4.1.

Поділ соціально-економічних систем за рівнем

Малюнок 4.1 – Поділ соціально-економічних систем за рівнем

Представлений на малюнку вид зв'язку, який умовно можна позначити як зв'язок «знизу-вгору», говорить про те, що СЕС співвідносяться наступним чином: СЕС мікро-рівня формують собою соціально-економічну систему регіону на Мезо-рівні. У свою чергу, регіональні СЕС формують соціально-економічну систему державного рівня.

Окремо можна виділити транснаціональні корпорації (ТНК), які, будучи підприємствами, в силу своєї розгалуженої і складної організаційної структури, мають ознаки всіх видів СЕС.

З огляду на те, що СЕС всіх рівнів діють в постійному зв'язку із зовнішнім середовищем, вони, як і всі інші системи, схильні до її змін в усіх відношеннях і при стратегічному управлінні такими системами слід брати до уваги всі кризові явища і своєчасно реагувати на них.

Так, серед безлічі факторів, що впливають на діяльність СЕС всіх рівнів, можна виділити три основні групи:

  1. Фактори, що характеризують економічне середовище як ринок збуту і поставки. До них відносять:
    • валютно-фінансову систему з якою взаємодіє СЕС;
    • монетарну та фіскальну політику;
    • рівень інфляції;
    • політика щодо імпорту;
    • участь у міжнародних економічних організаціях.
  2. Фактори, що характеризують використовувану робочу силу. До них відносять:
    • соціально-економічний розвиток регіону;
    • інвестиційна привабливість регіону;
    • регіональне законодавство в області соціально-трудових відносин;
    • регіональні програми, спрямовані на розвиток трудового потенціалу;
    • регіональні програми соціального партнерства;
    • демографічна ситуація;
    • міграційна ситуація;
    • структура професійної освіти;
    • діяльність громадських професійних організацій та об'єднань роботодавців.
  3. Фактори, що характеризують стан фінансів організацій і фінансового ринку в цілому:
    • форма спеціалізації;
    • концентрація та диверсифікація виробництва;
    • курс валюти;
    • вартість акцій та цінних паперів.

Більш наочно дані фактори представлені на мал. 4.2.

Фактори, що впливають на діяльність соціально-економічних систем

Малюнок 4.2 – Фактори, що впливають на діяльність соціально-економічних систем

Враховуючи вплив всіх вищевказаних факторів, а так само, особливості місцевого менталітету, культури, політичної та економічної систем, керівництво СЕС будь-якого рівня розробляє довгостроковий план розвитку, в який закладаються резерви, обсяги яких вираховуються відповідно до оцінки нестабільності зовнішнього середовища за допомогою матриці Ансоффа.

За допомогою цих ресурсів формують антикризові фонди, які виступають в ролі своєрідної «подушки безпеки» на випадок виникнення ситуацій, з якими СЕС не здатна впоратися своїми силами. Для СЕС мікрорівня, тобто підприємств такий "подушкою безпеки" виступає резервний капітал. Засоби для цього надходять з наступних джерел:

У СЕС мезорівня (регіоні) резерви формуються з власних прибутків регіону, а так само - за допомогою державних бюджетних асигнувань і дотацій.

У СЕС макрорівня (державах) формуються Державні резервні фонди, які покликані забезпечити надходження коштів до бюджету в разі кризових явищ і подій різного характеру.

Нестабільність зовнішнього середовища, в першу чергу характеризується неможливістю оцінки ризиків, що виникають в ній. Однак, в СЕС завжди повинні бути резерви, які стануть страховкою на випадок непередбачених ситуацій різного масштабу. [8]

Висновки

Узагальнюючи все вищевикладене, можна зробити висновок, що соціально економічна система (СЕС) – це комплексна структура, що складається з економічних, виробничо-технічних і соціальних структур, створених у сфері виробництва, розподілу, обміну і споживчих результатів людської діяльності.

Зовнішнє середовище-це сукупність активних господарюючих суб'єктів, економічних, суспільних і природних умов, національних і міждержавних інституційних структур та інших зовнішніх умов і факторів, що діють в оточенні підприємства і впливають на різні сфери його діяльності.

Нестабільність зовнішнього середовища, в першу чергу характеризується неможливістю оцінки ризиків, що виникають в ній.

До унікальних особливостей, властивим СЕС відносять:

До факторів впливу зовнішнього середовища відносять:

Таким чином, розвиток соціально-економічних систем тісно пов'язане з умовами зовнішнього середовища, в якій відбувається її функціонування. Використовуючи методи оцінки стану середовища, керівництво СЕС може орієнтуватися в обстановці і створити план дій і розвитку, щоб відреагувати на будь-яку ситуацію.

Функціонуючи в умовах нестабільного зовнішнього середовища, СЕС стикаються з безліччю різних загроз і факторів, які вкрай важливо правильно оцінювати умови і обставини подій, що відбуваються. Оцінюючи такі фактори, як екологічну, економічну, соціальну, технологічну обстановку, а так само фактори навколишнього середовища, вибираючи найбільш важливі з них, з точки зору керівництва СЕС, керівництво розробляє план дій для тієї чи іншої ситуації в тактичній, а потім – в стратегічній перспективі.

Перелік посилань

  1. Бакланов П.Я. Территориальные социально-экономические системы в региональном развитии / П.Я. Бакланов // Тихоокеанский институт географии ДВО РАН, Владивосток. - 2016. Режим доступа: https://elibrary.ru/item.asp?id=29809079.
  2. Батракова, Л.Г. Эволюция социально-экономических систем / Л.Г. Батракова. // Ярославский педагогический вестник. – 2018. Режим доступа: https://cyberleninka.ru/article/n/evolyutsiya-sotsialno-ekonomicheskih-sistem.
  3. Волынский А. И. - Мезоуровень как объект исследования в экономической литературе современной России / А.И. Волынский // JIS. - 2017. Режим доступа: https://cyberleninka.ru/article/n/mezouroven-kak-obekt-issledovaniya-v-ekonomicheskoy-literature-sovremennoy-rossii.
  4. Гайсина, А.В., Нусратуллин, В.К. Социально-экономические системы и их типы / А.В. Гайсина, В.К Нусратуллин // Институт экономики финансов и бизнеса, Башкирский государственный университет. - 2018. Режим доступа: https://elibrary.ru/item.asp?id=37000100.
  5. Древицкая И.Ю., Карабанов С.А. Патриотизм, как фактор развития социально-экономической системы государства / И.Ю. Древицкая, С.А. Карабанов // Проблемы развития социально-экономических систем: Материалы Международной научной конференции молодых уч?ных и студентов (Донецк, 16-17 апреля 2020 г.). – 2020. Режим доступа: http://repo.donnu.ru:8080/jspui/bitstream/123456789/4708/1/3264_DL9L.pdf.
  6. Завгородняя Ю.В. Особенности управления стратегическим потенциалом сельскохозяйственных предприятий / Ю.В. Завгородняя // Вестник Института экономических исследований. – 2020. Режим доступа: https://cyberleninka.ru/article/n/osobennosti-upravleniya-strategicheskim-potentsialom-selskohozyaystvennyh-predpriyatiy.
  7. Калякина И.М, Номерчук А.Я. Управление социально-экономической системой / И.М. Калякина, А.Я. Номерчук // Естественные и математические науки в современном мире. - 2018. Режим доступа: https://cyberleninka.ru/article/n/upravlenie-sotsialno-ekonomicheskoy-sistemoy.
  8. Папин, С.Б. Развитие организации в нестабильной внешней среде / С.Б. Папин // Российское предпринимательство. - 2007. Режим доступа: https://cyberleninka.ru/article/n/razvitie-organizatsii-v-nestabilnoy-vneshney-srede.
  9. Шавкун Г.А. Особенности развития региональных социально-экономических систем в условиях нестабильной среды / Г.А. Шавкун // Вестник Камчатского государственного технического университета. – 2018. Режим доступа:https://cyberleninka.ru/article/n/osobennosti-razvitiya-regionalnyh-sotsialno-ekonomicheskih-sistem-v-usloviyah-nestabilnoy-sredy.
  10. Шарнопольская О.Н. Стратегия интеграционного антикризисного развития социально-экономических систем: теоретико-методический аспект: Монография / О.Н. Шарнопольская, Е.Г. Курган, Е.А. Шумаева и др. // Донецкий национальный технический университет (Донецк) . – 2020. Режим доступа:https://elibrary.ru/item.asp?id=43441985.