Біографія
Особистісне становлення
Я, Голам Римма Мостафаївна – народилася 7 травня 2000 року у місті Макіївка. Росла щасливою дитиною, оточена турботою та любов'ю. Коли мені було 3 роки, у мене з'явилася молодша сестра Каріна, але при цьому, я не відчувала, що з її появою батьки перестануть мене любити, або ж приділятимуть мені менше уваги. Зараз Карині вже 19 років, і я не уявляю свого життя без неї. Вона моя підтримка та опора. Мені було весело з сестрою, ми завжди знаходили способи не нудьгувати, хоч і не завжди ладнали. У два роки я пішла до дитячого садка, ці часи згадую з теплотою в душі, там я знайшла перших друзів. У дитячому садку найбільше запам'яталися ранки. Мені подобалося вбиратися, танцювати та брати участь у конкурсах. Новорічні свята мали особливий шарм, у дитинстві це було чарівне свято, я завжди на нього чекала з великим нетерпінням. Мама вручну робила костюми, як належить дівчаткам я була і сніжинкою, і снігурочкою, і новорічною зірочкою.
Я була дуже активною дитиною, батьки називали мене «непосидою». Щоб спрямувати мою енергію у правильне русло, коли мені виповнилося 4 роки, мама віддала мене на танці у зразковий ансамбль бального танцю «Ніжність». З колективом ми їздили виступати різними містами та країнами, у поїздках траплялося багато цікавого. Я спостерігала незвичайну архітектуру, менталітет людей різних національностей, і цей час пролетів дуже швидко для мене. Наприкінці 2013 року довелося залишити це захоплення у зв'язку з нестабільною обстановкою у нас у регіоні.
З 6 років я пішла до першого класу, до школи №4 міста Макіївки, тоді мені здавалося, що я вже стала досить дорослою. У перший навчальний день, пам'ятаю, які красиві у мене були банти, букет пишних хризантем, який був просто величезний! Мені дуже подобалося вчитися в початковій школі, моя перша вчителька, Олена Василівна, намагалася подати нам інформацію в ігровому ключі, так все схоплювалося на льоту. Найулюбленішим предметом був «навколишній світ», я завжди дуже уважно і захоплено слухала цей урок.
Саме у школі відбувається знайомство із самостійним життям, отримання базових знань, які просто необхідні нам у майбутньому. Школа дала мені не тільки знання, тут я знайшла найкращих друзів, які підуть і далі зі мною в житті. Саме у школі усвідомила ціну дружби, адже навчання дуже зближує.
Шкільні роки проходили насичено. У нас проводилися різноманітні ярмарки, естафети, конкурси, дискотеки, тематичні свята. Навчалася я непогано, оцінки намагалася отримувати лише позитивні. А у 7 класі у нас з'явився урок хімії, який запровадив новий учитель у школі – Євген Юрійович, викладав він дуже цікаво та доступно, тому з 9 по 11 ми стали першим класом у школі, який навчався з біохімічним ухилом.
Професійне становлення
Як було сказано вище, навчалася я у біохімічному класі, навіть розглядала варіанти вступу на хімічний факультет, але ближче до 11 класу зрозуміла, що мене вже цей напрямок цікавить не так сильно.
Настав час вступу до вищого навчального закладу, і я розглядала кілька ВНЗ. Зрештою вибір ліг саме на Донецький національний технічний університет (ДонНТУ). За відгуками друзів, вчителів та батьків, я зрозуміла, що зробила правильний вибір про місце свого майбутнього навчання. Факультет обрала практично одразу – інженерно-економічний (ІЕФ). З вибором спеціальності було складніше, і розглянувши всі варіанти, у пріоритеті виявився один, який найбільше зацікавив мене – спеціальність «Управління персоналом та економіка праці». Під час подання документів я вперше познайомилася зі спеціальністю, представник від кафедри «Управління бізнесом та персоналом» (Штагер О.А.), описала всі плюси даного напряму та сумнівів не залишилося.
На перших курсах навчання в університеті, адаптуватися до навчання та ВНЗ допомогли викладачі Штагер О.А., Барило І.В. та Горощенко В.В. Професійному становленню сприяли та інші викладачі кафедри «Управління бізнесом та персоналом».За 4 роки навчання на бакалавріаті, я жодного разу не пошкодувала про свій вибір, я лише переконалася у його правильності. У мене були найкращі одногрупники та викладачі, справжні професіонали своєї справи.
Закінчивши бакалаврат і отримавши диплом, я вирішила вступати далі за своєю спеціальністю, але тепер до магістратури. На даний час займаюся написанням магістерської роботи на тему «Формування системи оцінки професійних компетенцій персоналу в умовах модернізації економіки».
Цілі, плани та бачення майбутнього
Наразі найближча мета – написати та захистити магістерську роботу. Після випуску збираюся застосовувати отримані знання практично. У неосяжному майбутньому сподіваюся влаштуватися на роботу за спеціальністю та успішно просуватися кар'єрними сходами.