Біографія
Особистісне становлення
Дата мого народження 07.05.1999 року.
Знак зодіаку: Телець. Характеристика людей, народжених цього місяця, повністю характеризує мій характер. Я повільно і наполегливо йду до поставленої мети. У компанії людей я триматимуся особняком і швидше за все взагалі поспішу покинути це галасливе незатишне збіговисько. Тільки в колі близьких друзів, де мені гарантовано повний комфорт – і фізичний, і душевний – можу протриматися цілий вечір, але й тоді балакучою чи емоційною мене назвати не можна. Однак я не скуповує фразами і неквапливими рухами, інші люди завжди відчувають мою ґрунтовність і приховану силу.
"Повільно, але вірно" - такий девіз мого життя, який знаходить відображення у всіх сферах мого життя.
Народилася я у місті Торезі. Це невелике, але особливе для мене місто, в якому я не тільки народилася, а й виросла, завела перших друзів, закінчила школу і закохалася. Тут усі мої близькі люди та друзі.
Моя мама - Захарова Оксана В'ячеславівна, працює соціальним працівником, допомагає людям похилого віку та людям, які потребують допомоги.
Також у мене є сестра - Журбінова Вікторія Валеріївна, вона студентка ДонНТУ, навчається за напрямом «Управління інноваційною діяльністю».
У дитинстві я мріяла стати викладачем, ходила на танці – хіп хоп та брейк данс. Багато проводила часу за навчанням, бо тато прагнув дати нам із сестрою все найкраще, а без освіти хіба людина може чогось досягти?
У школі я брала активну участь у конкурсах і часто виступала на сцені, я співала, танцювала, брала участь у різних постановках і міжшкільних змаганнях. Перші 9 класів я закінчила у школі №15. У нас були дуже уважні викладачі, яким я вдячна до цього дня, за їхню працю. Останні два класи я закінчила в школі №2, там я побачила яким має бути дружний колектив і вперше закохалася… Шкільні роки заклали в мені всі якості та прагнення, які я маю зараз.
Вступивши до університету, я зрозуміла, що все чому нас навчали у школі і близько не схоже на студентське життя. У перший рік я навчилася користуватись базовими програмами Microsoft Office, освоїла загальні дисципліни та зрозуміла, що я зробила правильний вибір своєї професії. Також я знайшла хороших друзів, з якими продовжуватиму спілкування і після закінчення навчання. Кращою подругою для мене стала Водолазська Юлія Валеріївна, енергійна, впевнена в собі та у своїх силах дівчина, яка навчила мене бути сміливішим і не боятися зайвий раз запитати у викладачів те, чого я не зрозуміла, та й не тільки у викладачів, вона показала мені, що в житті важливо робити те, що тобі потрібно і не боятися наслідків.
Професійне становлення
У дитинстві, коли я була дитиною, я не думала серйозно про те, ким я стану, коли виросту, єдина моя мета була навчання, улюблений предмет — це література. Завжди любила читати, це допомагало мені мандрувати різними місцями, часом і проживати багато життів літературних героїв.
Коли я проходила навчання в школі, то думала про те, яку професію вибрати, чим саме займатися, щоб робота приносила задоволення, а не була каторгою. Я зупинила свій вибір на професії педагога та вирішила, що це те, чого я хочу. Вибір припав на педагога з літератури та російської мови, у нас у школі була чудова викладачка, яка прищепила мені любов до книг, віршів. Я навіть якийсь час сама писала вірші, мабуть, мріяла стати поетом, але згодом і життєві обставини я перестала це робити.
Мій вибір університету був випадковим, нам до школи принесли листівки від ДонНТУ та запросили на день відкритих дверей. Я вирішила поїхати, коли потрапила до університету мене зустріли викладачі та розповіли все про спеціальності, кафедри та історію університету. Першого дня від кількості інформації я не могла зрозуміти, що вибрати і як не помилитися. Потім подала заяву на дві спеціальності та надійшла туди, куди пройшла конкурсним балом.
Через рік навчання мені надали можливість вибору іншої спеціальності, тому що я не розуміла, чого хочу від життя, я вирішила скористатися цією можливістю, тому що поступити туди відразу у мене не вийшло, і я не разу не пошкодувала про свій вибір.
Своє професійне становлення я розпочала на кафедрі «Менеджменту та господарського права». Мій науковий керівник Романюк Наталія Володимирівна допомагала мені у моїй науковій діяльності і разом ми брали участь у багатьох конкурсах та конференціях, де посідали почесні місця.
Чому я вступила до магістратури? Тому що для мене повна вища освіта перше досягнення в моєму житті, мої батьки не навчалися в університетах, і вони завжди хотіли бачити мене освіченою людиною, хотіли, щоб переді мною були відчинені всі двері. Як би не змінювався сучасний світ, освіта те, без чого жодної людини не сприймають серйозно.
Плани на майбутнє і можливі шляхи їх реалізації
Найближчі цілі — це, звичайно, здобуття повної вищої освіти та вибору своєї дальньої діяльності. Мені важливо знайти роботу, на якій я відчуватиму себе на своєму місці і приноситиму користь суспільству. Що стосується цілей на найближче десятиліття, то це не тільки пошук роботи, а й відкриття свого бізнесу, створення сім'ї та реалізації себе як особистості у всіх сферах життя.
Здобувши освіту в ДонНТУ за спеціальністю «Менеджмент», я хочу спробувати свої сили у створенні власного бізнесу, почати з малого і можливо в майбутньому побудувати цілу мережу під своїм ім'ям. Я завжди мріяла про творчість чи створення чогось, що допоможе людям підвищити свій рівень життя і відчути себе краще в тому місці, де вони живуть.
У своєму житті я бачу два сценарії.
Перший – це пошук роботи з освіти, створення сім'ї та подорожі. Мені хочеться подивитись хоча б малу частину цього величезного світу і дати своїм дітям те, чого не було в моєму дитинстві. Звичайно ж, ще я хочу реалізувати себе в кар'єрі, я не мрію про управління великими компаніями чи підприємствами, але знайти дружний колектив і отримувати задоволення від своєї роботи я хочу.
Другий сценарій мого життя – це створення свого бізнесу та побудова кар'єри незалежно від інших людей, я хотіла б сама вирішувати, коли мені йти на роботу, змінювати свої плани, якщо знадобиться і віддавати себе своїй справі, яка люблю і яка надихає мене. Звичайно, у всіх двох сценаріїв я бачу себе щасливою та сімейною людиною, адже робота не замінить нам звичайного щастя.
У будь-якому разі я вдячна тим людям, яких я зустріла у своєму житті, той досвід, що вони дали мені. Я прагну до здійснення своїх цілей і продовжуватиму мріяти про більше. Адже досконалості немає межі…