 |
Касьянчук
Олеся
Арнольдівна
Факультет екології та хімічної технології Кафедра прикладної екології та охорони навколишнього середовища група ОС-99 mailto:koa@ukrtop.com |
Народилась 16 березня 1982 року в місті Коканд Ферганської області республіки Узбекістан. Батьки: мати - Касьянчук Світлана Вікторівна за фахом викладач; батько - Касьянчук Арнольд Семенович - інженер-електрик. У родині я наймолодша, маю двох братів: Дмитра та Ігоря, які завжди і в усьому мені допомагали, грали зі мною, відводили мене у дитячий садок, а потім і у школу.
В 1988 році я пішла у нульовий клас середньої школи № 20. Саме з цього часу почались свідомі роки. В цій школі я провчилася 3 класи, а потім разом з родиною переїхала у місто Донецьк у зв'язку з хвилюваннями, які відбувалися на той момент в Узбекістані.
У 1990 році я пішла у четвертий клас загальноосвітньої школи I-II ступеню № 74. В Узбекістані у школі я не вивчала української мови, тому мені було важко адаптуватися, але українська мова виявилася не дуже складною і через декілька місяців я вже звикла.
У школі я приймала активну участь у всіх олімпіадах та різних святкових концертах, часто доводилося бути ведучою на шкільних лінейках. У позаурочний час ми залишалися для того, щоб оформити стенди, стенгазети. У школі в мене було багато друзів, з якими ми часто ходили гуляти після уроків.
Під час навчання у школі я займалася музикою, навчалася в музичній школі і дуже любила грати на фортепіано. У вільний час любила слухати музику, читати книжки.
У 1997 році я закінчила дев’ять класів та отримала атестат з відзнакою і пішла до загальноосвітньої школи I-III ступеню № 59. У цій школі я провчилася 10-й та 11-й класи і закінчила також з відзнакою, але, нажаль, без медалі.
В 1999 році вступила до Донецького Національного Технічного Університету на кафедру екології та хімічної технології, спеціальність – екологія хімічних виробництв. Усе своє свідоме життя я була свідком загибелі навколишньої природи внаслідок промислової діяльності людства. Саме це наштовхнуло мене на вибір цієї спеціальності, і про що не шкодую.
Незважаючи на те, що вчитися було не легко студентські роки пролітали дуже швидко. Дійсно, це найбільш яскраві роки та роки, які запам’ятовуються. Тим паче, що я вчилася у найбільш дружній групі на потоці, в якій всі завжди один одному допомагали. Після пар ми часто збиралися та гуляли, святкували разом дні народження.
Я живу разом з батьками, тому щоб відчути цілком студентське життя я декілька разів селилася у студентський профілакторій. Три тижня у гуртожитку пролітали як один день.
Починаючи з третього курсу я отримувала підвищену стипендію і після закінчення четвертого курсу отримала червоний диплом бакалавра. А вже на п’ятому курсі вступила у магістратуру, де зараз продовжую навчання.
У найближчому майбутньому хотiлося б вдало захистити магiстерську роботу, але цi плани стосуються наукового боку мого життя.А щодо особистого, то влiтку 2004 року планую створити свою сiм'ю, тобто вийти замiж.
Свою майбутню професію вважаю актуальною та перспективною у наш час, тому що від стану навколишнього середовища залежить здоров’є наших майбутніх дітей. Після закінчення магістратури мені б хотілося працювати в екологічній інспекції. А пiсля 5-7 рокiв, коли отримаю достатньо досвiду, вiдкрити свою приватну фiрму, дiяльнiсть якоi буде пов'язана з охороною навколишнього середовища.
