Біографія
Дитинство
Народився 29 січня 1983 року в місті
Волноваха Донецької області. Мені пощастило народитися в дуже
дружній родині. Мої батьки - Олександр Гаврилович і Людмила Іванівна
- приклали всі зусилля, щоб ми з моєю старшою сестрою росли ні
в чому не бідуючи, і за це я їм дуже вдячний. Із сестрою мені
в житті взагалі “пощастило”: ми з нею люди зовсім різного типу,
тому ніколи не сходилися в поглядах і в дитинстві часто билися.
Але в загалі ми виросли одною дружною родиною. У будинку в нас
завжди було гучно і весело, тому нудьгувати не приходилося. Крім
того, нас завжди дуже розпещували батьки, тому про дитинство в
мене залишилися найясніші й радісні спогади. Частина цих спогадів
стосуються дитячого садку, куди я не любив ходити і часто тікав
додому, за що мене лаяли вихователі. От так непомітно для мене
і навколишніх наставали шкільні роки.
Школа
У школу я пішов шістнадцять років тому,
тобто в 1989 році. Так, це було давно – у минулому столітті, навіть
більше скажу – у минулому тисячоріччі. Говорять, що життя на рубежі
тисячоріч дається особливим людям. Ну так добре, повернемося до
школи №5 м.Волновахи, у якій я учився дуже давно. До речі, це
була краща школа у Волновахському районі, тут училися діти із
сусідніх селищ, проїжджаючи щодня по 30 км.
У мене був чудовий класний керівник – Антонова Лілія Гаврилівна,
що не тільки вчила нас своєму предметові – англійській мові, але
і брала діяльну участь у житті кожного. Вчитися в школі було неважко,
правда приходилося багато працювати, щоб одержувати відмінні оцінки.
З задоволенням я просиджував вихідні над алгеброю, геометрією.
Основами математики я взагалі опанував ще в дитячому садку, тому
точні науки мені давалися дуже легко, чого не можна сказати про
гуманітарні. Гуманітарні предмети я жахливо не любив. Чесно сказати,
вони мене дратували. Пам'ятаю, у 7 класі я принципово прогулював
уроки російської літератури і одного разу моїм батькам подзвонила
Лілія Гаврилівна (мій класний керівник) скаржитися на мене. Але
мій батько, оцінивши ситуацію, сказав мені: «Завжди роби так,
як ти вважаєш за потрібне і не слухай інших». Відтоді я завжди
намагаюся додержуватися цієї поради.
Але математику я знав краще усіх у класі. Виступав на районних
олімпіадах по математиці, фізиці, хімії. Навіть одного разу зайняв
2 місце на олімпіаді по математиці, але зайняти перше місце мені
так і не вдалося.
Одного разу я потрапив в автомобільну аварію. Було це в 2 класі,
напевно, недостатньо мені розповідали про те, як небезпечно перебігати
дорогу не в неналежних місцях. Але життя заповнило цей пробіл
знань і результат – перелом ноги, перелом ключиці, струс мозку,
місяць лікарні...
Чим я захоплювався в шкільні роки? Як це ні дивно автомобілями.
Любов до автомобілів мені прищепили ще з дитинства. У перший раз
я опинився за кермом в 4 роки (правда тільки посидів, але не їздив:).
Насправді самостійно керувати автомобілем я навчився десь в 11
років. Пам'ятаю в 8 класі я вирішив покататися на машині, не сказавши
батькові, з'їздив до школи. Мені сподобалися такі витівки і ще
кілька разів я безкарно катався по місту без прав водія. Але одного
разу я нарвався на працівників Державтоінспекції і дізнався, як
затримують правопорушника. Правда я усього кілька годин пробув
у ділянці міліції, після чого приїхав батько, забрав машину, заплатив
за мене штраф ну і мені пояснив, що так робити не можна.
От так цікаво проходили мої шкільні роки. Останні 2 роки шкільних
мучень я намагався показати себе з кращої сторони й у результаті
зараз у мене є золота медаль, з якою я закінчив школу.
Вибір ВУЗа
Тепер про вибір Вуза і спеціальності.
Спочатку коливався: або ДонНУ – економічна кібернетика або ДонНТУ.
Я вибрав ДонНТУ з любові до технічних наук. Мені хотілося учитися
на досить «широкій» спеціальності, яка б сполучала програмування,
математику і керування. Довідавшись про спеціальності «Системи
керування й автоматики», я зрозумів, що це те, що мені потрібно,
і вирішив тут учитися. Успішно пройшов рейтингові іспити й у 2000
році став студентом факультету ФКІТА, спеціальності АТ.
Процес навчання
Перший курс пройшов у радісній ейфорії
знайомства з однокурсниками. Нас здружили спільні гуляння і пошуки
потрібних аудиторій особливо в найзаплутанішому 3 корпусі. Учився
я по звичці добре, а головна проблема першого курсу – вища математика
– для мене взагалі проблемою не була. На другому курсі вирішив
поступити на військову кафедру, а зробити це не дуже просто, хоча
відмінників туди брали без вступних тестів. Але в мене за 2 попередні
сесії була одна четвірка. Тому довелося “потрудитися” і за допомогою
декого я туди все таки поступив. За час навчання в університеті
я освоїв такі програмні продукти як: MS Office (Word, Excel, Access,
Power Point, Front Page, Project), Mathcad, Mathematika, 3D Studio,
Visual Basic, Pascal, C/C++, Assembler, VBA, Delphi, HTML тощо.
Глибоко вивчив автоматизування промислових процесів, програмування
мікроконтролерів Atmel, дистанційне керування з використанням
інфрачервоного випромінювання.
Вступ до магістратури та вибір теми
дисертації
У 2004 році я одержав кваліфікацію бакалавра
(диплом з відзнакою) і поступив до магістратури (тому що мені
хотілося мати глибокі знання й одержати максимально повну й закінчену
вищу освіту, до того ж, магістратура дає мені можливість у майбутньому
при бажанні стати аспірантом).
Керівника по магістерській роботі я вибирав ще на 3 курсі. Хотілося
вибрати таку людину, що у своїх проектах, розробках реалізовує
конкретні речі, а не займається писаниною. Я сам по природі практик
і до теоретиків ставлюся скептично (якщо вважаєте, що я неправий...вважайте:).
Загалом, вибір у мене був не широкий і моїм керівником став доцент,
кандидат технічних наук Суков Сергій Феліксович. Ще пару років
раніше на кафедру надійшло замовлення з ДМЗ: розробити систему
керування процесів у кристалізаторі МНЛЗ (машина неперервного
лиття заготівок). Дотепер цією проблемою так ніхто і не займався,
тому темою моєї магістерської роботи і стала розробка датчика
рівня розплавленого металу в кристалізаторі МНЛЗ. Це дуже цікава
задача, тому що задіє мої математичні й економічні знання і має
конкретне практичне застосування.
Плани на майбутнє
По-перше, одержати диплом магістра,
по-друге, вступити в аспірантуру, по-третє, захистити кандидатську
дисертацію, по-четверте, захистити докторську дисертацію і т.д.
Так чи інакше, я хочу використовувати свій потенціал у широкому
спектрі сучасних технологій. Тому, я постійно пізнаю й намагаюся
випробувати все нове і знайти своє покликання. Я хочу бути самостійним,
як у технічному плані, так і в матеріальному. Я упевнений, що
вибрав правильний шлях і знаю, що в мене усе вийде.
