Холод Володимир Михайлович

Русский Українська English ДонНТУ Магістри

Холод Володимир Михайлович, 2005
ХОЛОД Володимир Михайлович

Факультет: механічний (МехФ)

Кафедра: "Металорізальні верстати та інструменти"

Група: МС 00 б

Тема магістерьскої роботи: Розробка конструкції різців з ускореною зміною різальної частини для верстатів з ЧПК

Керівник: д.т.н., проф. Матюха П. Г.

E-mail:zenker@ukr.net





БІОГРАФІЯ АВТОРЕФЕРАТ БІБЛІОТЕКА ІНДИВІДУАЛЬНЕ
ЗАВДАННЯ
ПОСИЛАННЯ ПОШУК


БІОГРАФІЯ



Я, Холод Володимир Михайлович, народився 22 серпня (тому то лев за гороскопом) 1983 року. Народився в м. Курахове, що в Мар'їнському районі Донецької області.

Мої батьки - Холод Михайло Володимирович та Любов Василівна. Батько працює старшим майстром на Курахівській ТЕС, мама - медсестра міської лікарні. Старший брат Віктор працює майстром на тій самій ТЕС.

Початок самостійного життєвого шляху полягав у відвідуванні дитячого садку "Космонавт", а після цього мене чекав такий величезний і повний загадок світ, яким був для мене в тім віці двір нашого будинку...

Цей період більш нічим примітним не відрізнявся, тому особливої уваги не заслуговує.

1 вересня 1990 року. У цей сонячний день переді мною розчинилися двері школи №1 м. Курахове. Перший клас! Це було чудово - хвилюючі відчуття, море амбіцій і ілюзій з приводу наступних 10 років життя. І дійсно: про початкову школу в мене залишилися найтепліші спогади.

Приблизно в цей час трапилась ще одна дуже важлива для мене подія. А вся справа в тім, що одного разу старший брат приніс додому бабіну (були колись такі носії магнітної плівки, великі і круглі), на обкладинці якої значився дуже коротенький напис простим олівцем: "КИНО-90" (пізніше виявилося, що це був "Чорний альбом" - останній альбом Цоя). Так я довідався про існування такої групи. Послухав. Сподобалося. Але про це пізніше.

Після п'ятого класу, саме на літніх канікулах, приятель з мого двору якось сказав мені: "А давай поступати до ліцею! Разом!" (на той час уже кілька років у місті функціонував новий навчальний заклад - Курахівський політехнічний ліцей). І була йому моя відповідь: "А давай!". От так, не довго думаючи, я і поступив до цього самого ліцею.

Вчитися було не так вже і важко. З достатньою успішністю, але зі змінним успіхом і як і раніше зі зразковим поводженням я освоював освітній курс. Завдяки наявності в ліцеї досить непоганого комп'ютерного класу, а вірніше зусиллями вчителя інформатики Сплошнової Жанни Анатоліївни я мав успіхи у освоєнні цього курсу. І навіть так, що надумав надалі вступати до факультету комп'ютерних інформаційних технологій ДПІ, але про це пізніше.

Крім цього з інтересом відвідував уроки історії, які проводила Філіпенко Тетяна Михайлівна, хоча підручник історії зубрив без особливого ентузіазму.

У 11 класі мені довелось взяти участь у конкурсі наукових робіт школярів з асторономії, який проводила МАН (мала академія наук). У своїй роботі я спробував розрахувати періодичність сонячних затемнень.

У 1998 році матчем Нігерія - Іспанія, який відбувався у рамках чемпіонату світу у Франції, почалася моя кар'єру футбольного вболівальника, хоча Іспанія і програла 2:3. Досі не розумію, як це я раніш залишав без уваги такий чудовий вид спорту. Це вже потім я стану уболівати за футбольні клуби "Депортиво", "Мідделсбро", "Шахтар" (звичайно), збірні Іспанії, Португалії, Голландії, Аргентини та України (звичайно!), симпатизувати таким командам, як "Парма", "Барселона", "Баварія", стежити за чемпіонатом Іспанії, не мати нічого проти чемпіонату Англії і потихеньку недолюблювати клуб "Динамо", що з Києва (є в цьому місті такий колектив аматорів фізкультури і спорту). А тоді, у далекому 1998 році, я з подивом відзначив той факт, що був трохи засмучений поразкою збірної Іспанії і вирішив все-таки подивитися, чим це все закінчиться (чемпіонами світу тоді стали французи).

Йдемо далі...

2000 рік - останній рік навчання в ліцеї. Закінчив я 11 клас з атестатом, що містив усього одну четвірку (інші - п'ятірки), але для срібної медалі цього виявилося недостатньо. Та й бог з нею, не дуже і хотілося. Прийшов час сказати всьому педагогічному колективу спасибі і задуматися про одержання вищої освіти.

З численних спроб поступити самою вдалою (це я констатую після п'ятьох років навчання) виявилася остання: за результатами вступних іспитів я був зарахований студентом механічного факультету за фахом "Металорізальні верстати та системи".

Звичайно, тут би я міг почати розповідь про те, що верстати, так ще й їх системи - моє життєве покликання і я не уявляю свого майбутнього без обробки металів різанням і що вибір мій був закономірним. Ні. Починаючи з лютого 2000 року я намагався вступити на спеціальність АСК (позначилися уроки інформатики) і не про який інший варіант навіть чути не хотів. Але не так все сталось. Увесь час не вистачало декількох балів. І на спеціальність МС я вступав з бажанням після першого курсу спробувати ще раз і перевестися все-таки на АСК. Але доля розпорядилася по іншому і після першого курсу мене чекав не факультет КІТА, а лише літня практика, зате у складі групи МС 00 б.

Тепер, закінчуючи п'ятий курс, я можу сказати: "і слава богу!". Тому що зараз анітрошки не шкодую за тим, що все так склалося. А все через те, що насправді група МС 00 б, у якій я мав честь навчатися 5 років, - найкраща група у всьому університеті. І це не просто слова. Я вдячний долі за те, що вона зібрала в цій групі таку кількість чудових людей, яких я з гордістю вважаю своїми справжніми друзями! І тепер я можу сказати, що не дуже важливо, на якій спеціальності навчатися (якщо, звичайно, мова не йде про мрію дитинства і вибір не принциповий). Усе-таки вища освіта це вища освіта. Але те, як учитися, у якому колективі - це важливіше. Багато випускників згодом змінюють вид діяльності і працюють зовсім не за фахом. Але друзі залишаються на все життя а в приймальної комісії не подаси документи на вступ до " найкращої групи".

Ну а крім того: машинобудування - це дійсно досить цікаво.

Отож, вступивши до ДонНТУ я перебрався до Донецьку і оселився у гуртожитку №9, де і понині живу.

Самий час повернутися до подій далекого 1990 року. Отож: коли в мене з'явилася можливість прослуховувати на домашньому ПК аудіо у форматі mp3 а в Донецьку виявилася величезна кількість CD, що містять у цьому форматі практично все, що завгодно, переді мною постало питання: щоб такого послухати? І отут я згадав про давно забутий запис альбому групи "Кіно", той, з ранньої частини мого оповідання. От із двох дисків, що містять 14 альбомів і 5 збірників групи Віктора Цоя я й почав. Як виявилося пізніше - почав перейматися патетикою російського року. Потім уже були "Акваріум", "АлісА", "Чиж", "ЧАЙФ", "Наутилус Помпилиус", "Агата Кристи", "Арія", "ДДТ", "Крематорій", "Король і Шут", "Чорний кофє", "Легіон", "Пікнік", "Сплін" і навіть "ГО"... Але "Кіно" був першим, а значить найулюбленішим.

Не обділив увагою я і закордонних монстрів рок-н-ролу: "AC/DC", "Manowar", "Halloween", "Accept", "Urіah Heep", "Іron Maіden", "Scorpіons", "Nіghtwіsh", "HammerFall", "Led Zeppelіn", "Crematory" і навіть "Sex Pіstols"...

Слухав все що потраплялось під руку і могло взагалі зватися "rock" (хоча з задоволенням слухав і панк, і метал).

Але усе-таки віддаю перевагу саме російському року - за те що він для мене рідний. Зараз мене цікавлять такі колективи, як "Торба-на-Кручє", "Lumen", "Магнітная Аномалія", "Епідемія", "Тролль Гньот Єль", "Сьогодня Ноч'ю", "Butch" і дуже багато інших починаючих груп, що знаходяться на барикадах у стані конфронтації з масовою культурою сучасного інертного суспільства, зовні досить яркою і багатогранною, але по суті вторинною і беззмістовною. От саме за це я і люблю рок!

Мабуть, про захоплення досить.

На початку п'ятого курсу мені раптом здалося, що в мене занадто багато вільного часу. Убити його я вирішив роботою і улаштувався на пів ставки на КНПВП "Енергоінжинірінг" - підприємство, що займається виготовленням енергетичної гідроарматури. Працюю там конструктором і донині, поєднуючи трудову діяльність з навчанням у магистратурі.

У магістратурі я під керівництвом завідувача кафедрою МВерстати професора Матюхи Петра Григоровича займаюся проектуванням нових конструкцій токарних різців, які застосовуваються в умовах автоматизованого машинобудівного виробництва.

Із приводу поєднання навчання і роботи: хотілося б спробувати впровадити деякі розробки, виконувані мною у ході навчального процесу, в умовах безпосереднього виробництва на базі КНПВП "Енергоінжинірінг". У всякому разі найближчим часом я планую цим і зайнятися.

Після захисту магістерської роботи я збираюся продовжити свою роботу конструктором, але вже з повною зайнятістю. А на більш тривалий період загадувати що-небудь - заняття не вдячне. Поживемо - побачимо...




БІОГРАФІЯ АВТОРЕФЕРАТ БІБЛІОТЕКА ІНДИВІДУАЛЬНЕ
ЗАВДАННЯ
ПОСИЛАННЯ ПОШУК