Кисельов Олександр Сергійович

О собі (головне):

    Школу закінчив з срібною медаллю. За період навчання в університеті середній бал склав 4.62. Вільно володію руським та українськими мовами. В обсязі, необхідним для читання та письма ,володїю англійською мовою. Маю досвід роботы с Adobe Photoshop 7,Delphi 7.0,а також з операційною системою Windows. Завжди стремлюсь розширити свої знання. Захоплююсь спортом,футболом, баскетболом,легкою атлетікою.

Коротка біографія:

  Початок початка

   Я,Кислеьов Олександр Сергійович, народився 15 березня 1985р в селищі Волово, Тульської області. Мій тату, инжинер - будівник, працював у той час в обласній будівельній компанії, у той час, як мама закінчивала інститут за спеціальністю лісне господарство.

  Дитинство

   Дитинство протікало мирно, не рахуючи переїздів з одного міста в інший.Так ми і переїхали в маленьке місто Курахове. Кожноденні маршрути у дитячий садок закінчувались мирним прибуттям додому в встановлене батьками сроки. В цілому життя у той час було беззабітним та наповненним усякими веселими подіями. Однак вже в то время почав проявляти деякі склоності, такі як читання книжок та захоплення спортом. В шість років почав активно посіщати спортивні секції.

  Школа

   Мабуть жодна людина ніколи не забуде свої шкільні роки.Я навіть тепер пам ятаю практично все:перші слезы за першу двійку , перше юношеське захоплення попробувати пізнати світ. У школі мені довелося провчитися усього три роки, після чого я склав вступні екзамени до місцевого політехнічного ліцею. Отже з п ятого класу я ще більше полюбив спорт.Активно займався легкою атлетікою, що послужило мені занімати перші та другі міста у бігу на обласних змаганнях "Орленок",які проводились серед старшокласників.Паралельно займався баскетболом. Довелось поїздити на змагання, виступаючи за сбірну міста. .На пам ять,з того часу, залишелись спортивні разряди по баскетболу та по бігу.Я дуже люблю своє дитинство,частенько згадую його.

  Університет

   У 2002-ом році я закінчую політехнічний ліцей м.Курахове та вступаю по співбесіді у Донецький Національний Технічниий Університет. На той час я не знав на яку спеціальність писати заяву,але добре що я послухав поради дорослих,наприклад директора мого рідного ліцея,за що зараз їй велике спасибі. У цілому найскладніщими курсами для мене були перший та другий, коли тобі ще не відомі усі нюанси студенського життя.Інститутське життя різко відрізняється від шкільного. Це заключається в том, що ковтнувши волі на першому курсі, я вже не відчував на собі тягості відповідальності, котра лежала на мені в школі.Якщо сказати одним словом, то це - воля... Так,бо воля та почуття самовідповідальності послужили тому ким я зараз став,не знаю,як оточуючі,але я собою пишаюсь. Після отримання ступені бакалавра я вступив до магістратури на бюджет. У той час я ще не дуже розумів, чим диплом спеціаліста відрізняється від диплома магістра. Але впустити таку можливість я не став. Тема магістерської роботи винекла сама пособі, коли визначився керівник, який відповідає за мою магістерську душу. Але жалітися не приходиться, я задоволений тим, що попав к керівнику, котрому не начхати на долю його студентів.

  Плани на ближайше майбутнє ...

   Робота, сімья? Мабутьть, так... Але лише це? Ні. Що конкретно... Навчаючись на першому курсі, я вже почав працювати,бо ніколи не любив просити грошей у батьків. Роботою задоволений, але сказати, що вона займає мене повністю, я не можу. Хотілось би, щоб робота дозволяла якось реалізовувати свої внутрішні пориви. Мабуть тому, що вона є для мене заходом досягнення найбільш важливої цілі. Однак у майбутнюму я твердо націлен досягнути успіха у своїй карьєрі.