Юрченко Олексій Леонідович

      Факультет: Обчислювальної техніки та інформатики

      Спеціальність: Єкономічна кібернетика

      Тема випускної роботи:

      Оптимізація управління оперативною діяльністю підприємства

      Керівник: доцент, к.т.н. Дмитрієва Ольга Анатоліївна

Коротко про себе. Серйозні захоплення – музика і спорт. Дуже ціную своїх друзів. Люблю співати у ванні. Завжди прагну мислити абстрактно. Не люблю бійок, фанатиків і клоунів. Терпляче чекаю, коли політика в країні вийде на якісніший рівень. Останнім часом став перечитувати дитячі книжки, оскільки хочеться позитивних емоцій, а від наших засобів масової інформації один головний біль. У майбутнє дивлюся з оптимізмом, по-іншому в нього дивитися ніяк не можна. Листувати мені можна сюди in_flames@mail.ru.

Середній бал протягом навчання в університеті становлює 4,5. Вільно володію російською, українською. У об'ємі, достатньому для читання і листування, володію англійською.

Народився 28 березня 1985 року в місті Донецьку і відразу ж переїхав з батьками до міста Краматорська, в якому живу й нині. З дитячих спогадів у пам’яті особливо добре укарбувалися картини літнього відпочинку на дачі під Харковом. Відпочинок був трішки вимушеним, оскільки втомлені від нас з сестрою батьки в примусовому порядку засилали діток до бабусі. Цей період життя для теперішнього мене має присмак чогось далекого, безтурботного і трохи сумного. У вересні я завжди повертався загорілим і відпочилим, готовим з новими силами поринути в учбовий процес.

Трішки докладніше про учбовий процес. Класу десь до 7-го я був середньостатистичним школярем, якому ніяка оцінка була не чужа. Особливих захоплень і пристрастей не мав і, як більшість інших учнів, сприймав учбовий процес як неминучість. Загалом чекав канікул і не любив іспити. І тут нам поміняли викладача математики. Даний предмет так розвернули перед моїми дитячими очами, що я просто не зміг утриматися і з головою занурився в точні науки. Мабуть, тоді я для когось і виглядав завченим, але мені було байдуже. Замість того, щоб гуляти після школи, я перегортав довідники і вирішував олімпіадні математичні задачки. Моїм першим серйозним вчителем стала Якуба Л. І. Учитель з великої букви, нічого більше додати. Далі – більше. У силу не пам'ятаю яких обставин я поміняв школу і надійно закріпився у фізматі школи №35 міста Краматорська. сі мої математико-олімпіадні починання вийшли на більш якісний рівень. У класі сформувався колектив з 5-6 чоловік, які регулярно виїжджали на олімпіади міського, обласного і Всеукраїнського рівня. Всі організаційні і педагогічні питання з блиском розв'язувалися під керівництвом нашого вчителя математики – Рябухи А.З. Мої особисті досягнення в цей час: другий диплом на обласній олімпіаді з математики в 10-му класі, третій диплом – в 11-му. Загалом вчитися було цікаво і весело. Школа дала мені багато чого, але найважливіше для мене – мої шкільні друзі. І хай ми зараз розкидані по різних містах нашої неньки України (а деякі взагалі виїхали за межу), ми все одно не забуваємо один одного і їздимо в гості.

Ось так несподіванно, не без допомоги тих самих дипломів, шкільні роки переросли в студентські. У першу чергу це означало для мене переїзд до Донецька, оскільки я вибрав для подальшого навчання ДонНТУ. Нові знайомства, враження. Нове місто. Все це стало черговим етапом мого становлення в житті. Вибір спеціальності здійснювався таким чином. Математику і комп'ютери я любив, отже, погляд ліг на факультет Обчислювальної техніки й інформатики. Я страшенно не любив фізику, і хотів трохи розбиратися в економічних науках. Так я і вирішив обрати у якості спеціальності ЕКІ. Про своє рішення дотепер не жалію, хоча навряд чи б жалів, якби вирішилось якось по-іншому. На першому та другому курсі я все ще працював у режимі школи, щодня справно займаючись і прагнучи бути успішним студентом. Крім предметів за фахом, нам на голову звалилася величезна кількість предметів загальноосвітнього характеру. Нічого, світлий розум прудкого студента легко справлявся з усіма питання. А те, що спати деколи ночами не доводилося, – це не біда, до цього я ще зі школи звик. Курси майоріли перед очима, як стовпи за вікном у потязі. Я і не помітив, що навчання плавно підходить до логічного завершення. Життя підкинуло чергове питання – чи варто йти в магістратуру? У принципі середній бал дозволяв, але тільки помітної різниці між фахівцем і магістром я поки не бачу. Може років через 10 побачу, хто його знає. Загалом я вирішив так би мовити перестрахуватися, і доучитися вже до переможного кінця.

Пару рядків про сім'ю черкну. Сім'я живе, ясна річ, в Краматорську. Мама, тато і сестра, яких я дуже люблю. Мама – стоматолог із стажем, батько і сестра – приватні підприємці. Вони красиві, добрі люди, а сестра взагалі молодець – недавно племінницю мені народила. Отже нас тепер більше на одну людину стало. Це приємно.