 |
|
  |
 |
Оленченко Олександр СергійовичФакультет: [Електротехнічний]Спеціальність: [Електричні станції]Тема магістерської роботи: «Розробка та дослідження цифрової системи контролю параметрів асинхроних двигунів»Керівник магістерської роботи: Гармаш Володимир СергійовичE-mail: [Оленченко Олександр Сергійович]Резюме
ДитинствоНародився 12 листопаду 1985 року в «місті шахтарів» Дзєржинську. Моя родина складається з чотирьох чоловік: батько – Оленченко Сергій Георгійович – інженер-електрик, мати – Оленченко Валентина Миколаївна – інженер-електрик, сестра – Марина – менеджер-економіст. Як і всіх, у три роки мене віддали до дитсадка «Райдуга», із котрим у мене пов'язані «найрайдужніші» спогади (нічого конкретніше сказати не можу).ШколаУ 1992 році наша садкова група була якось «автоматично переведена» до першого класу загальноосвітньої школи № 6. Я вдячний своїй першій вчительці – Олені Миколаївні за те, що саме вона зуміла викликати інтерес до знань, який зберігся й до тепер. Завдяки їй я паралельно навчався ще й в музичній школі. І хоча ці зайняття мні подобались, музшколу я кинув годів через п'ять із-за дуже ненецікавих сольфеджіо та співу. Далі були секції боротьби та плавання, які значно підняли мій физичний рівень. Середня школа запам'яталася постійними олімпіадами та змаганнями з настольного тенісу, на яких я іноді навіть займав призові місця, а в основному – обзаводився новими знайомими. Блище до завершення школи у мене почали виникати думки про продовження навчання. Вирішення питання «куди» виникло само собою – поповнити лави електриків (так би мовити «піти стопами»). Вибір був між ДонНТУ (курси з математики нам проводив професор ДонНТУ Володимир Михайлович Суслов) та Харьківською ж/д академією (яка виховала моїх батьків). Весною 2003-го я вдало здаю рейтинги до ДонНТУ, після чого без особливого ентузіазму (але із золотою медаллю) закінчую школу. Влітку завалив екзамени до академії та відповідно був зачислений до політеху.УніверситетПерший семестр пройшов дуже швидко, нарешті настало вільне життя – новий клас, точніше група (шкода тільки, що майже самі хлопці), гуртожиток, купа нових знайомих, у магазині не питають скільки років… Однак на першому екзамені («інженерна графіка» Гармаш М.С.) з'ясувалося, що не все буде так легко. Ледве здаю його на три і хапаюсь за розум – решта четвірки-п'ятірки. Ура! Сесія пройшла – можна й відпочити семестрик… І так кожні півроку. А влітку айда до Святогірська чи на моря. …Якось непомітно пролетіли чотири роки навчання в універі, був на відмінно зданий бакалаврський екзамен…і ось він фініш – магістратура. Вибір керівника був недовгий, їм став Гармаш Володимир Сергійович (брат того Гармаша, котрий на першому курсі вчив мене уму-розуму:)), котрий запропонував інтересну й сучасну тему магістерської, над якою зараз і працюю та бажаю собі успіхів.Плани на «п'ятиричку»:Не люблю загадувати!.. І все ж таки: без проблем захиститися, знайти кохану жінку і цікаву роботу (в будь-якій послідовності:), заробити купу грошей, купити «Лендкруізєр»:) і… відпочити на Мальдівах.-На початок-© 2008 ДонНТУ |
[Автореферат] |
|
[Бібліотека] |
|
[Посилання] |
|
[Пошук] |
|
[Завдання] |
|
|