З самого початку трудової діяльності проявив себе як прекрасний командний гравець, орієнтований на результат.
Отримавши посаду керівника у сфері ІТ, повністю розкрився як професіонал. Керування та розвиток інформаційної інфраструктури підприємства нерозривно пов'язані з аналітикою, впровадженням інновацій, проведенням оцінок економічного ефекту. Будь-які задачі, незалежно від складності або об'єму, вирішую з властивою мені скрупульозністю.
Професійні інтереси: хмарна обробка даних, кластерні технології, бази даних, системи зберігання інформації, бездротові технології передачі даних, кріптология, зворотна розробка, інформаційна безпека.
Вільно володію російською, українською та англійськими мовами. Користуючись словником, здатен підтримувати листування німецькою.
Актуальна копія резюме завжди доступна на моєму персональному веб-вузлі.
Полюбляю активний відпочинок і захоплююся зимовими видами спорту.
Народився я 19 лютого 1987 року. Такі сніжні зими бувають вкрай рідко. По розповідях батьків, Філенко Сергія Ігоревича та Людмили Олексіївни, того року замети місцями були до пояса дорослій людині! Я не був першою і єдиною дитиною в сім'ї. Забігаючи наперед, відзначу, що, завдяки старшому братові Сергію, житейські мудрості почав осягати з найранішого віку. Йому ж зобов'язаний своїм приголомшливо яскравим дитинством!
На четвертому році життя пішов в дошкільну гімназію «Електроник». Роблячи відступ, слід відмітити, що тоді це не мало нічого загального з вибором вузу і спеціальності в майбутньому. «Електроник» був однією з кращих дошкільних установ нашого міста, напевно, за всіма показниками. Згадуючи зараз, можу сміливо говорити, що будь-який з педагогів був не просто відмінною людиною, але й чудовим психологом! Маючи хорошу матеріальну базу, дитячий садок дарував нам всесторонній розвиток, випереджаючи час. Там я почав вивчати англійську мову, вчився образотворчому мистецтву. Заняття мовою були вражаюче захопливими! Необхідно віддати належне вчительці, яка цікаво та весело проводила кожен урок, що неодмінно супроводжувався чудовими іграми. Переконаний, саме завдяки такому старту, вивченням мови я захопився серйозно і надовго. Завершуючи подорож в дитинство, признаюся, що при написанні цього параграфа, в пам'яті виявилися лише сонячні, радісні, добрі картинки щирих усмішок, що супроводжуються дзвінким сміхом.
У 1994 році я пішов до школи. Свою першу вчительку, Шатохіну Галину Миколаївну, завжди згадую з глибокою пошаною та великою подякою. Вона навчила мене трудитися. Адже лише ретельною працею можна досягти чого ти хочеш! Саме моя перша вчителька посіяла ті зерна, які проростають у такі поняття, як «професіоналізм», «компетентність», «самореалізація», «відповідальність». Вчився я старанно. У цьому відношенні, до речі, з того часу нічого не змінилося. Кожен навчальний рік завершувався похвальним листом за відмінні успіхи.
Приблизно з дев'яти років почав паралельно займатися в класі духових інструментів дитячої музичної школи. Неможливо не відзначити мого викладача Ковальова Олександра Олександровича! З ним було настільки цікаво, що ми, учні, проводили в школі часу більше, ніж було відміряно програмою.
Вивчання іноземної мови, розпочате в дитячому садку, плавно перейшли в позакласні уроки. У восьмому класі попутно почав вивчати німецьку. Поступове своє місце в моєму серці почала завойовувати інформатика. Коли удома з'явився перший комп'ютер, я вирішив поповнити свою освіту у сфері програмування на математичному факультеті Донецького національного університету. Заняття проводилися на вихідних. По суботах я відвідував відкритий математичний коледж, а по неділях — відділення інформатики. Математику нам читав найвизначніший викладач і чудова чуйна людина Двейрин Михайло Захарович, а інформатику — молодий і талановитий Алтухов Юрій Євгенійович. Поза сумнівом, ці заняття колосально розширили та поглибили мої знання. На відповідних уроках у школі були помітні мої успіхи.
Мій інтерес і знання в комп'ютерних технологіях були оцінені й друзями. До речі, клас наш був дуже дружний і повний цікавих людей. Хтось полюбляв біологію та міг захопити розповідями про комах; для когось історія була набагато більшим ніж заучування фактів у рамках шкільної програми; я ж міг годинами розповідати, чим GNU/Linux краще за інші операційні системи. У випускних класах я почав брати участь і займати перші місця в олімпіадах по інформатиці.
Хочу відзначити, що мені завжди щастило з вчителями і викладачами впродовж всього освітнього періоду, як в школі, так і університеті. Всі педагоги, що навчали мене, — не тільки професіонали своєї предметної області, але й унікальні люди, кожен з яких прищеплює студентам щось своє. Відносно шкільного періоду, не можу не віддати окрему дань пошани нашому директору — Пасечник Ларисі Павлівні, яку я вважаю не тільки гарним вчителем, а й чудовим керівником. Ще ніколи я не спостерігав стрімкішого розвитку будь-якої організації, як це було з нашою школою під її керівництвом. Виражаю безмірну подяку абсолютно всьому вчительському складу без виключення. Завдяки Довгошей Ірині Валентинівні ми не вважали математику нудним світом чисел, ми бачили могутній апарат, без якого неможливо вирішити жодну задачу навколишньої дійсності, вивчати який, до речі, було так само цікаво, як, наприклад, читати про пригоди Томека. Завдяки Ірині Валентінівні я був учасником і призером міжнародного математичного конкурсу «Кенгуру». Самохіна Тетяна Миколаївна, здається, навчила фізиці навіть найбезнадійніших «ліриків». Вчителька біології Татарчук Марія Ємельянівна подарувала нам не тільки міцні знання предмету, але й перший досвід ведення конспектів лекцій — вміння, без якого практично неможливе здобування подальшої освіти у вищих навчальних закладах. Взагалі, її строгість і методика проведення уроків була дуже близька до університетської, за що зараз я їй дуже вдячний, хоч тоді ми страшенно нервували перед кожним уроком (особливо, коли був запланований опит, а не лекція). Видатна людина Бібік Ірина Іванівна вчила нас грамоті російської мови і глибині російської літератури, ділилася багатим життєвим досвідом. Відвідування її уроків завжди були бажаними, тим паче, що вони були чимось більшим, ніж просто академічні заняття. Завдяки нашим вчителям ми не зазнавали труднощів у вищій школі.
Окрім того, що мені дали педагоги, я отримав украй важливий для магістра досвід публічних виступів. У школі я був обран президентом Федерації Молоді — апарату самоврядування. Окрім цього, був ведучим заходів самого різного роду та виступав перед чисельною публікою, яка деколи була старша за мене на ціле покоління, і навіть брав участь в прийомі відомих політиків, що здійснювали візити до нашої школи.
На момент переходу до випускного класу школи моя захопленість комп'ютерними технологіями вже була на такому рівні, що сумнівів при виборі майбутньої професії не було. Весною 2004 року успішно були пройдені рейтингові випробування і до кінця навчального року я вже був рекомендований до зарахування в ряди студентів Донецького національного технічного університету.
Іспити, золота медаль за відмінні досягнення в навчанні, випускний бал, коктейль з відчуттів радості і хвилювання, трішки суму тп природного страху перед невідомістю майбутнього... Адже після десяти років школи так важко повірити, що скоро все буде зовсім по-іншому!
Думаю, не тільки для мене перший курс був таким, що інтригує та захоплює. Новий колектив, нові знайомства, новий спосіб життя!.. Упевнений, кожен пам'ятає ті унікальні переживання, пов'язані з першим роком навчання у вищій школі.
В університеті я продовжив заглиблювати і відточувати свої знання в обчислювальній техніці, інформатиці, програмуванні, архітектурі комп'ютерів. Важко виділити окремі ключові курси, але можна сміливо сказати, що опанування усіх дисципліни, які читають викладачі кафедри ЕОМ, важливе при вивченні будови та принципів функціонування аналогових та цифрових обчислювальних систем та мереж. Те, що дають нам у вищій школі, більше, ніж знання; навіть більше, ніж уміння вчитися. Донецький національний університет готує інженерів — людей, здатних мислити, розуміти, розбиратися, винаходити, вирішувати задачі.
Окрім занурення в спеціалізацію, я розширюю рамки своєї компетенції знаннями в області економіки і управління виробництвом.
Відверто кажучи, конкретного мотиву вступу до магістратури не існує. Особисто для мене, це був єдиний шлях.
Навколо багато цікавих речей, які можна досліджувати, щоб зробити наше життя ще кращим й комфортнішим! Певен, саме ця ідея формує відмінність між випускною дипломною роботою на привласнення кваліфікації фахівця і магістерською дисертацією.
Скільки слів було сказано і написано про те, що ми живемо в інформаційному суспільстві і як важлива власне інформація в наші дні. Бачите, актуальність напрошується сама собою і не вимагає формулювання. В рамках своєї магістерської роботи я займаюся розробкою оптимального, зручного і одночасно захищеного методу зберігання та доступу до інформації, яка представлена в комп'ютерних системах.
Зараз я відчуваю себе повним ідей і планів в такому ступені, що деколі навіть не знаю, як знайти час на реалізацію всього задуманого!
Бути найкращим — ось моя мета.
