Реферат


Актуальність теми

Однією з головних тем багатьох економічних дискусій останніх років є інноваційний розвиток країни. Така зацікавленість не випадкова, оскільки основною причиною кризового стану економіки України є старіння всього індустріального комплексу та вступ економічної системи в стадію спаду довгої хвилі М. Кондратьєва. Теорія циклічності М. Кондратьєва, яка представлена періодичними коливаннями (фази спаду, підйому, депресії) економічної системи, передбачає, що вихід на фазу підйому можливий в умовах впровадження інновацій. Тому в публікаціях вчених-економістів підкреслюється, що основою стратегічного курсу України повинні бути проекти, які націлені на інноваційний шлях розвитку. Це свідчить про необхідність впровадження фінансово-ефективних проектів з метою поліпшення інноваційної активності в економіці України, яка на даний момент низька. У зв'язку з цим виникає питання щодо джерел фінансування інноваційних проектів. На думку фахівців Розрахункової палати України, причиною незадовільного стану повернення інноваційних кредитів стало те, що відбір і проведення експертизи, затвердження і фінансування інноваційних проектів регіональні відділення проводили з порушенням вимог встановленого порядку.

Одна з основних причин цього — недосконалість методичних розробок щодо визначення ефективності капітальних вкладень у виробництво, науково-дослідні і проектні роботи.

Проблема комплексної оцінки ефективності інвестицій, інновацій постійно знаходилася і знаходиться в центрі уваги вчених-економістів як класиків вітчизняної економічної наукової думки, зокрема, М. Кондратьєва, М. Туган-Барановського, так і сучасних учених, таких як: В. Бернс, І . Бланк, Є. Брігхем, В. Богачов, С. Валдайцева, С. Ільєнкова, П. Завлін, І. Казанцев, Т. Калінеску, В. Ковальов, В. Коюда, О. Львів, Л. Мендель, П. Орлов , А. Стоянова, Б. Твісс, Р. Фатхудінов, П. Хавранек, В. Шапіро, А. Шеремет, А. Яковлєв та ін


Мета і завдання дослідження

Метою роботи є розгляд методів оцінки ефективності інноваційних проектів як основної складової управління цієї ефективності, вибір найбільш оптимальних з них, які могли б однаково застосовуватися на всіх фазах економічного розвитку (спад, підйом, депресія). У роботі синтезовані теоретичні концепції з їх практичним застосуванням.

В результаті написання роботи будуть вирішені наступні задачі:

  • проаналізовано поняття «інновації» використовуючи традиційні теоретичні (фундаментальні) підходи і нові прикладні точки зору з цього питання;
  • виявлено взаємозв'язок між управлінням інноваційною діяльністю і теорією циклічного розвитку економіки;
  • виявлені оптимальні класифікаційні ознаки інновацій, які є найбільш необхідними при аналізі інноваційного проекту;
  • виявлено схожість і відмінність інвестиційних та інноваційних проектів;
  • виявлені методи оцінки економічної ефективності інноваційних проектів, які можуть бути застосовані на різних фазах економічного розвитку.

Об'єктом дослідження обрано процес управління інноваційними проектами на державному рівні.

Предметом дослідження в дисертаційній роботі є методи оцінки економічної ефективності інноваційних проектів

Наукова новизна магістерської роботи полягає в наступному:

вперше:

  • запропоновано вдосконалену схему класифікації інновацій, в основу якої покладено дію інноваційного мультиплікатора, що дозволило виявити взаємозв'язки між управлінням інноваційним процесом і циклічними коливаннями в економіці;
  • розроблений і введений в дію корекційна показник — коефіцієнт дії інноваційного мультиплікатора — за рахунок обгрунтування вибору методу оцінки економічної ефективності з урахуванням теорії циклічного розвитку економіки, розробленої М. Кондратьєвим;

вдосконалена:

  • методи оцінки інноваційних проектів по стадіях їх розробки за рахунок обгрунтування рекомендацій з використання відповідних з них для певної стадії проекту, що дозволяє систематизувати проведення оцінки ефективності та охопити всі фази життєвого циклу проекту;
  • методичні рекомендації щодо використання динамічних методів оцінки на інвестиційній стадії за рахунок обгрунтування універсальності показника чистої приведеної вартості, використання якого дає найбільш точну фінансову оцінку ефективності інноваційного проекту;

отримали подальший розвиток:

  • методичні рекомендації з проведення маркетингового аналізу на передінвестиційній стадії розробки інноваційного проекту за рахунок застосування вдосконаленої матриці Бостона консалтингової групи (матриці БКГ);
  • методичні рекомендації щодо застосування концепції життєвого циклу виробів при визначенні ефективності інноваційних проектів на експлуатаційній стадії його розвитку.

Практичне значення дослідження полягає в тому, що завдяки розробленим методичним рекомендаціям з управління економічною ефективністю інноваційних проектів можливе поліпшення вирішення проблемного питання щодо їх відносно низького фінансування, внаслідок розробки і впровадження проектів в умовах недосконалої ринкової системи. В результаті проведеного аналізу теорії циклічних коливань, розробленої М. Кондратьєвим, і розвитку інноваційного процесу було визначено, на якій стадії економічного розвитку (спад, зростання, депресія) доцільний найбільш той чи інший вид інновації. Встановлено критерій ефективності (загальна норма прибутку) дає можливість застосовувати універсальний метод оцінки ефективності інноваційних проектів. Він можливий як для базисних, так і для поліпшують інновацій, підвищує його практичне значення на всіх фазах економічного розвитку. У цілому вищеперелічене дозволяє вирішити питання про оптимізацію управління економічною ефективністю інноваційними проектами як на макро- та мікро рівнях, тим самим поліпшуючи інноваційний клімат у державі.


Основна частина магістерської роботи

У вступі обгрунтована актуальність теми дисертації, визначено мету, об'єкт, предмет та методологічні засади дослідження, сформульовані завдання. Відображено наукову новизну і практичне значення отриманих результатів та висновків.

У першому розділі «Теоретичні основи ефективного управління інноваційною діяльністю» — розглянуто систему категорій і понять, пов'язаних управлінням інноваційною діяльністю; проаналізовано та обгрунтовано необхідність введення нових класифікаційних ознак інновацій; запропоновано нову класифікаційну схему інновацій; розкрито сутність управління економічної ефективності інноваційних проектів, виявлена взаємозв'язок між управлінням інноваційним процесом і теорією циклічного розвитку економіки; розкрито сутність оцінки економічної ефективності інноваційних проектів як основної складової управління.

Як показує досвід розвинених країн, економічний прогрес суспільства в основному забезпечується на базі інновацій, які є результатом поєднання можливостей НТП з економічними потребами. Так, перше місце (близько 70%) в експорті найрозвиненіших країн (США, Німеччина, Японія) займають саме наукомісткі високотехнологічні товари. Рівень їх використання в окремих країнах світу і регіонами нерівномірно і залежить від готовності конкретного суспільно-економічного середовища споживати інновації.

У західній та вітчизняній економічній літературі науково-технічний прогрес все частіше пов'язується з поняттям інноваційних процесів. З певної точки зору ці процеси об'єднують науку, техніку, економіку, підприємництво і керування. Суттю цього процесу є отримання інновації, тобто він простирається від зародження ідеї до її комерційної реалізації, охоплюючи, таким чином, весь комплекс відносин: виробництво, обмін, споживання. В результаті з'являється всебічно підготовлене до інновацій середовище для реалізації нових ідей у вигляді товарів. Тому в Україні необхідно реалізувати комплекс заходів з інноваційного розвитку, що прискорить процес її інтеграції в міжнародний ринок. Усе зазначене вище свідчить про нагальну необхідність впровадження фінансово-ефективних інноваційних проектів, які підвищать інноваційну активність в економіці України.

Інноваційні проекти характеризуються високою вартістю і тривалим періодом реалізації. Так, багато інноваційних проектів здійснювалися перш протягом 10-15 і більше років, а в момент передачі в експлуатацію замість очікуваних прибутків протягом декількох років приносили збитки або прибуток був набагато менше, ніж передбачалося. Одна з основних причин цього факту — недосконалість методичних рекомендацій щодо визначення ефективності капітальних вкладень у виробництво, науково-дослідні і проектні роботи.

Особлива увага в магістерській роботі зосередженa на оцінці ефективності впровадження інновацій, оскільки саме оцінка економічної ефективності впровадження інновацій є основою управління ефективністю інноваційних проектів.

В умовах панування державної форми власності та централізованих методів управління економікою, переважав відповідний централізований, єдиний для всіх підприємств і організацій підхід до оцінки ефективності господарських рішень. Його суть зводилася до принципу з якого випливає: те, що вигідно для держави, має бути вигідним і для кожного із суб'єктів господарювання. Цей принцип передбачав єдиний для багатьох ланок показник ефективності — наведені витрати, не визначав результатів їх інноваційно-господарської діяльності. Такий підхід до обгрунтування господарських рішень приводив до погіршення господарської ситуації. Тому Міністерство економіки України в 1994 році розглянуло порядок і технології розробки інвестиційних проектів. Ця технологія дозволяє використовувати в інвестиційному плануванні метод аналізу грошових потоків, що лежить в основі методики UNIDO.

Природно, виникає питання про ступінь новизни і відповідності аналогічних рекомендацій реальним економічним умовам і можливості їх використання для оцінки інноваційних проектів. Тому необхідно переглянути не тільки методики оцінки інноваційних проектів, а й теоретичну основу розвитку інноваційного процесу для того, щоб розробити більш досконалий метод оцінки ефективності інноваційних проектів, таким чином, оптимізувати процес управління інноваційною діяльністю.

З цією метою особливу увагу приділено систематичним дослідженням нерівномірного техніко-економічного розвитку, що проводилися в рамках теорії довгих хвиль М. Кондратьєва. За його теорією розвиток економіки здійснюється не прямолінійно по шляху підйому, а послідовною зміною періодів підйому виробництва з періодами різкого спаду економіки, тобто за економічним циклом. З цього випливає, що в питаннях про винаходи необхідно розрізняти момент їх появи та момент їх впровадження. Саме цей часовий лаг впровадження інновацій не враховується в математичних методах оцінки.

Виходячи з вищевказаного, класифікацію інновацій було розглянуто також через призму теорії циклічності, розробленої М. Кондратьєвим. Проаналізувавши різні схеми класифікації інновацій, в роботі зроблено висновок, що вони не містять в собі елементів циклічних коливань економіки. Оскільки інновації є основою циклічних змін, то ігнорувати цей факт означає надавати системі класифікації інновацій певною мірою хаотичний і безсистемний характер. Враховуючи наявні класифікації інновацій, визначені наступні класифікаційні ознаки, які можуть відповідати обгрунтованою класифікаційною схемою: цільова спрямованість інновацій та сфера застосування інновацій (рис. 1).

Класифікація інновацій

Рис. 1. Класифікація інновацій (анімація, яка зроблена у Adobe Photoshop CS4, кількість циклів — 7)

У роботі відзначається, що цільова спрямованість інновації повинен відповідати на питання про мету інновації: ліквідація господарської кризи або потреба в інновації на перспективу. Іншими словами, на якому етапі економічного (виробничого) циклу виникла потреба в інновації — спаду, депресії або підйому. Тому визнано доцільним, пов'язати це ознака з так званої дією «інноваційного мультиплікатора», що зв'язує процес вкладення інвестицій в успішні інновації із збільшенням сукупного попиту.

Інвестиції в базисні інновації обумовлюють зростанням виробництва, що веде до появи вторинних поліпшують інновацій, замінюють застарілі технології. Їх впровадження у свою чергу, супроводжується новими інвестиціями, стимулює подальше зростання виробництва.

Зниження інтенсивності інвестицій свідчить про досягнення базисними інноваціями стану зрілості, а зв'язаних з ними ринками, стану насичення. Тоді стає зрозумілим, що ознакою, яка визначає інновацію спаду, є вирішення проблеми реалізації товару (робіт, послуг) у зв'язку з падінням попиту на цей товар і зменшенням обсягу його продажу. Інновація спаду спрямована на ліквідацію організаційної, виробничої, економічної чи фінансової кризи даного господарського суб'єкта. Потреба в інновації підйому — це інновація на перспективу. Вона викликана перспективними прогнозами господарської діяльності. Метою інновації тут є підвищення конкурентоспроможності продукту і його суб'єкта господарювання у майбутньому.

Аналіз теорії циклічного розвитку економіки дозволив виявити її взаємозв'язок з розвитком інноваційного проекту. Оскільки фінансовий результат від продажу товарів інноваційного типу періодичний у часі і має форму життєвого циклу, то логічно, що критерії оцінки ефективності інноваційного проекту також взаємопов'язані з циклічними коливаннями в економічному розвитку.

У зв'язку з тим, що інноваційний проект за своєю природою є довгостроковим інвестиційним, слід бути особливо уважним при виборі того чи іншого методу при оцінці інноваційного проекту.

Головна проблема при цьому полягає у невизначеності і пов'язаними з нею ризиками, які супроводжують всі стадії реалізації інноваційного проекту. На відміну від механізмів формування ризиків у звичайних інвестиційних проектах в інноваційному проекті з'являються три нових специфічних фактори, що сприяють зростанню рівня невизначеності, а, відповідно, ризиків:

  • невизначеність результатів здійснення дослідної стадії реалізації інноваційних проектів (особливі проблеми у цьому випадку пов'язані з тим, що підсумки виконання цієї фази фактично визначають успіх усього проекту);
  • якщо метою інноваційного проекту є розробка та впровадження у виробництво продуктової інновації, то в цієї ситуації є невизначеність у реакції потенційних ринків збуту на продукт з новими споживчими якостями;
  • інновації будь-якого характеру, як і інноваційний процес, мають свій життєвий цикл, тоді і інноваційний проект має свій цикл. Тому з урахуванням сказаного, дуже важливо усвідомлювати, на якій фазі циклічних коливань в економіці планується вводити проект.

Таким чином, інноваційні проекти можна віднести до довгострокових інвестиційних проектів. Показники, що використовуються для оцінки довгострокових інвестиційних проектів, можуть використовуватися для оцінки та відбору інноваційних проектів як окремо, так і разом. Проте не виключені випадки, коли використання показників може призвести до прийняття неправильних рішень або виникнення суперечливих результатів, що ускладнює прийняття остаточного рішення. Тому в роботі було ретельно проаналізовано традиційні методи оцінки з відбору вищевказаних проектів, що дозволило зробити висновок про те, що наведені в літературі методи аналізу економічних результатів інноваційних проектів не завжди можуть застосовуватися на практиці в умовах перехідної економіки.

Друга частина — «Аналіз принципів і методів оцінки економічної ефективності інноваційних проектів». В економіці існують різні види показників, що характеризують процеси господарської діяльності, які умовно можуть бути розділені на три великі групи: господарську, комерційну і бюджетну. Але, проаналізувавши таку класифікацію оціночних показників інноваційних проектів можна зробити висновок, що вона є умовною, оскільки головним критерієм оцінки інноваційного проекту є його ефективність.

Проте питання ефекту необхідно розглядати, підкреслюючи комплексну оцінку науково-технічного, соціального і економічного ефектів. Підсумувати окремі складові цього ефекту або встановлювати співвідношення між ними є неправомірним, оскільки ці ефекти різноякісні, однак взаємопов'язані. Вони характеризують результат інноваційного проекту окремо або разом, але завжди тільки по властивим їм критеріями і показниками.

Одним з найбільш важливих питань теорії ефективності, варто визнати критеріальні підхід, оскільки при різних критеріях мають місце різні показники економічної ефективності. В його основу покладено триєдиний критерій раціональності інвестицій: економічний, екологічний та соціальний, де провідне місце займає економічна ефективність проекту. Так слід визначити такий критерій, який міг би оцінити інтереси будь-якого суб'єкта, що бере участь у проекті. З цією метою було досліджено внутрішній механізм завдовжки хвилі, щоб виявити який саме на критерій ефективності всього впливають інновації.

Внутрішній механізм довгої хвилі складається з діалектики верхньої і нижньої поворотних точок, то є тих пунктів у складній траєкторії розвитку, де зростання закономірно змінюється падінням і навпаки. Тому, вибираючи той чи інший метод оцінки ефективності інноваційного проекту, слід розуміти, що відбувається на фазах підйому, спаду і депресії. Для цього були проаналізовані час тривалості життєвого циклу, необхідний не тільки для відшкодування повною вартістю даного ресурсу запасу, але і для його приросту заданим темпом. Однак, з точки зору економічної доцільності ресурси звичайно застарівають задовго до того, як фізично робляться непридатними. Аналіз життєвих циклів капіталу і технологій дозволив зробити висновок про те, що категорія віддачі (окупності) включає в себе не тільки амортизацію, тобто повернення в роздріб вкладеного капіталу, але також і прибуток, необхідний для його «нормального» відновлення. Отже, динаміка інвестицій в принципово нових технічних напрямках нерозривно пов'язана з рухом загальної норми прибутку, що і є основним критерієм при оцінці економічної ефективності інноваційних проектів, що дало можливість визначити коло методів і показників, які доречно використовувати для оцінки економічної ефективності інноваційних проектів з огляду на обраний критерій ефективності.

Третя частина — «Оптимізація управління економічної ефективності інноваційних проектів на різних стадіях його розробки». Аналіз існуючих методів оцінки економічної ефективності дозволив зробити висновок про те, що доцільно проводити оцінку інноваційного проекту за його стадіями: передінвестиційної, інвестиційної, експлуатаційним. При цьому кожній з них відповідають свої методи. Це, з одного боку, спрощує і систематизує процес управління ефективністю, а з іншого боку, це охоплює всі фази життєвого циклу інноваційного проекту. На передінвестиційній стадії інноваційного проекту важливим є проведення маркетингових досліджень з метою визначення стратегії організації. Метод, який використовується найчастіше — побудова матриці БКГ (Бостона консалтингової групи), в її класичному вигляді неможливо застосовувати для підприємств України з наступних причин:

  • більшість українських підприємців мають традиційну лінійно-функціональну систему управління, тому окремі напрямки діяльності оцінюються за порівняльної економічної ефективністю;
  • відсутність достовірної ринкової інформації робить систему координат БКГ доступною лише на якісному рівні. Для сучасного стану економіки України з величезним 50% — тіньовим сектором отримання цієї інформації практично неможливо, а дослідження власними силами вимагає додаткових ресурсних витрат;
  • методика поділу на базові квадранти неприйнятно, тому що «низький» і «високий» параметри не мають чітких числових обмежень

Тому в роботі запропоновано використовувати модифіковану матрицю БКГ На основі даних звітності філії фірми SICK, розглянуто механізм побудови модифікованої матриці БКГ.

За базову одиницю приймається група продуктів, що представляють собою інноваційні розробки фірми. В основу визначення покладено матричний каскадний метод, при якому асортимент діляться за ознаками потреб на ієрархічні рівні, тобто розподіл продукції за сегментами ринку. Суть трансформації полягає в тому, щоб, з одного боку, зберігати її гідності (простоту сприйняття), а з іншого боку, у побудові використовувати достовірну внутрішню інформацію підприємства за рахунок заміни показника «темп зростання» на показник «питома вага групи продуктів в темпі зміни обсягу збуту», а показник« відносна частка ринку »на показник« питома вага групи продуктів у загальному обсязі збуту». На основі розрахунків було зроблено порівняльна оцінка отриманих результатів модифікованої матриці БКГ з результатами класичної матриці БКГ, які значно відрізняються один від одного. На підставі цього аналізу в роботі зроблено висновок, що більш доцільно формулювати інноваційну стратегію підприємства на маркетинговій стадії розробки проекту на основі результатів модифікаційних матриці БКГ.

На інвестиційної стадії інноваційного проекту проводиться фінансова оцінка. Аналіз статичних методів показав, що вони абсолютно незастосовні на фазі депресії або зростання, оскільки їх часовий лаг носить довгостроковий характер, у той час як статичні методи застосовуються для оцінки короткострокових проектів. Оскільки ця методика не враховує тимчасову теорію грошей, то здійснюється вільне порівняння грошей, різних за часом надходжень (витрат). Крім цього, не приймаються до уваги в достатній мірі доходи від можливого реінвестування капіталу, не враховуються фактор інфляції при порівнянні грошей і фактор ризику, пов'язаний з реалізацією проекту. Все перераховане вище пов'язано з фазами підйому, спаду, депресії. Як зазначалося раніше, технічний прогрес безпосередньо впливає на норму прибутку. Тому статичні методи можуть бути рекомендовані для застосування на ранніх стадіях експертизи інноваційних проектів, а також для проектів, що мають відносно короткий інвестиційний період.

Таким чином методи, засновані на теорії дисконтування, більш доцільними для оцінки ефективності інноваційних проекту, оскільки вони дають можливість визначати весь термін функціонування проекту й динаміку потоку грошових коштів відповідно до етапів його здійснення.

Серед усіх динамічних показників найбільш вагомим і значущим є показник чистого дисконтованої вартості (NPV), так як він встановлюється для кожного проекту окремо, виходячи з очікуваних умов її реалізації:

где NCFi — чистий грошовий потік для i-го періоду,

Inv — початкові інвестиції,

r — ставка дисконтування (вартість капіталу, залученого для інвестиційного проекту).

Якщо NPV>0, рентабельність інвестицій перевищує мінімальний коефіцієнт дисконтування, якщо NPV<0, рентабельність проекту нижче мінімальної норми, і від проекту варто відмовитися.

У роботі відзначається, що при оцінці інноваційних проектів ставку дисконту слід коригувати не тільки на річний відсоток інфляції, а й на коефіцієнт, який характеризується співвідношенням між базисними і поліпшують інноваціями. З цією метою було розроблено та введено в дію коефіцієнт коректування. Його названо коефіцієнтом дії інноваційного мультиплікатора (kмульт).

В основу його розрахунку було покладено принцип дії інноваційного мультиплікатора, тобто відношення між інвестиціями в базисні і поліпшують інновації, що характеризує ступінь ризику проекту.

Для аргументації доцільності введення цього коефіцієнта в роботі був розрахований показник чистої поточної вартості (NPV) на конкретному прикладі. Об'єктом дослідження була обрана фірма «SICK», який є яскравим представником у сфері інноваційної діяльності. У 1999 році розпочато розробку інноваційного проекту «Majhrak», що передбачав виробництво нових лазерних установок і діодів. Проведені розрахунки підтвердили пропозиції про необхідність додаткової методики оцінки економічної ефективності інноваційних проектів на основі дисконтування використанням коригувального показника — коефіцієнта дії інноваційного мультиплікатора, оскільки це дозволить більш достовірно визначати економічну ефективність інноваційного проекту на стадіях спаду, підйому або депресії.

Показник NPV є найбільш доцільним для розрахунків, так як враховує майбутню вартість грошей, поняття яких тісно взаємопов'язані з життєвим циклом інновацій, а значить, і хвилями М. Кондратьєва.

Щодо ролі показника внутрішньої норми рентабельності інвестицій IRR (ВНД), то в управлінні економічної ефективності інноваційних проектів вона вважається дещо перебільшеною, так як цим показником надається навіть велика значимість, ніж NPV. Виникає необхідність визначитися щодо ролі IRR (ВНД) в аналізі методів оцінки ефективності інноваційних проектів. Ретельно проаналізувавши цей показник у роботі зроблено висновок, що метод рентабельності можна використовувати для визначення показника внутрішньої рентабельності проекту (IRR), тобто такої ставки дисконту, при якій дисконтована вартість надходжень коштів дорівнює дисконтованій вартості виплат.

У методі оцінки проекту за показником індекс прибутковості (PI) видається певна неузгодженість. При PI>1 проект варто прийняти, тому що він вважається за такої умови економічно вигідним, в іншому випадку, якщо PI<1, проект слід відхилити. Тоді, якщо NPV>0, а індекс PI>1, і навпаки, то даний показник не дає нових відомостей про ефективність проекту, і, відповідно, використовувати його як основний критерій, не слід, оскільки він має недолік властивий питомими показниками. Індекс прибутковості не є «первинним» економічним показником. Таким чином, найбільш оптимальним, то є таким, який можна застосовувати на будь-якій фазі економічного розвитку, є показник NPV. Застосування цього методу є достатнім для інвестиційної фази проекту, але не для експлуатаційної фази.

На стадії експлуатації проекту головним питанням є строк окупності та період його освоєння. У цьому випадку важливу роль грає впровадження прогресивних технологій. Внаслідок зниження термінів освоєння при впровадженні прогресивних технологій можливо зменшення періоду виробництва та реалізації продукції. Дана можливість має бути прогнозована і підтверджена результатами спеціальних маркетингових досліджень по кожному виду товару і визначена ймовірність розширення ринку.


Висновок

У дослідженні наведено підходи до методів оцінки економічної ефективності інноваційних проектів, що мають пряме відношення до управління інноваційними процесами на рівні держави. На підставі проведених досліджень буде розроблений комплекс заходів, які дозволяють проводити аналіз інноваційних проектів, сприяючи їх реалізації та поліпшенню інноваційного клімату в країні.

При написанні даного автореферату магістерська робота ще не закінчена. Дата завершення роботи 1 грудня 2010


Література

  1. Балабанов И.Т. Инновационный менеджмент. - Спб.: ИД «Питер», 2002
  2. Зубенко В.А. Курс лекций по инновационному менеджменту. - М.: РГТЭУ, 2004
  3. Ильенкова С.Д., Гохберг Л.М. Инновационный менеджмент. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2003
  4. Медынский В.Г. Инновационный менеджмент. - М.: ИНФРА-М, 2003
  5. Павлючук Ю.Н., Козлов А.А. Эффективное управление инновационными проектами // Менеджмент в России и за рубежом. №4. 2002
  6. Переходов В.Н. Основы управления инновационной деятельностью. - М.: ИНФРА-М, 2005
  7. Шапиро В.Д. Управление проектами. - М.: Юнити, 2004
  8. http://ucoz.forbiz.com.ua/load/2-1-0-16