Біографія

Дитинство...

Народився 6 березня 1988 року в місті Макіївка Донецької області. Тато — Самикін Юрій Олександрович інженер-будівельник. З 2000 року переважно займається управлінням будівництва православного храму. Мама — Самикіна Тетяна Іванівна головний економіст будівельної компанії в металургійній галузі. Старша сестра Самикіна Ірина Юріївна 4 листопада 2009 року з Абрамовим Олександром створили новий осередок суспільства. Як наслідок цього, наша сім'я поповнилася ще однією людиною Абрамовим Олександром і я цьому щиро радий.

Не можу ні розповісти про бабусь і дідусів, які безпосередньо вплинули на становлення мене як людини. Самикін Олександр Анатолійович — Учасник бойових дій ВВВ, льотчик-винищувач, Самикіна Анастасія Степанівна і Дяченко Іван Леонідович — Учасники ВВВ.

Це Герої найстрашнішої в історії людства війни, це Люди, яким я безмежно вдячний за їх внесок у Перемогу, яка фактично стала основою нашого сьогоднішнього Життя. Світла їм пам'ять!

Дитинство, як і у більшості хлопчаків того часу, пройшло на велосипеді Орлятко з футбольним м'ячем під пахвою. Друзі — це одна з тих частин мого дитинства, за якою я сумую коли украткой спостерігаю за хлопчаками, штовхати м'яч у дворі. Пишаюся тим, що в мене є друзі, справжні, а не ті, які з контакту, яких вже 163 людини.

Школа...

Довго не міг написати спогади про шкільне життя, чекав коли настане особливий настрій, коли нічого не хочеться робити, окрім як зануритися у спогади. В колонках грає Lara Fabian. Прийшов настрій і готовий писати про школу.

Я так ніколи і не був першокласником. Навчаючись у спеціалізованому дитячому садку, шкільну лаву я зайняв вже будучи другокласників. Але я про це не шкодую. З 2 по 7 клас навчався в місті Макіївка.

Все помінялося влітку після 7 класу. Я вступив до Школи-Пансіон «Плескова» м. Москви. Так що вже у вересні 8 класу довелося стати самостійним. Школа для мене стала більшим, ніж місцем отримання знань. Вона стала для мене, в повному розумінні слова, — «Школа Життя» — вміння уживатися з колективом, не втратити себе в громадській думці, стати людиною, до думки якого прислухаються. Саме там фраза «Відповідати за слова» набрала для мене особливого сенсу. Попутно отримував навички роботи «на землі»: лопати, граблі віялові, коса, стамеска, сокира, рубанок, стали інструментами з облагороджування прилеглої до корпусів території. Лавочки, парканчики, клумби; все робили своїми руками, та б школа була максимально схожа на будинок, за яким усі нудьгували.

Університет...

Вибір економічної спеціальності не був спонтанним. Це було усвідомлене рішення, яке було прийнято ще в 10 класі, коли зі своїми друзями презентували наш перший проект «Самоврядування у Школі-Пансіоні «Плескова».

1 курс. Факультет Економіки та Менеджменту. Спеціальність Економіка Підприємства. Не встигли з усіма познайомитися, як уже прийшла літня сесія і канікули. Перший день канікул був позначений першою офіційною роботою. Далі все понеслося за відпрацьованою схемою: вранці інститут, вдень — робота, ввечері — виконання домашніх занять і перечитування конспектів.

У 2009 році здав державний іспит і став бакалавром.

Подальше навчання вирішив продовжити в магістратурі на двох спеціальностях: отримати ступінь магістра за раніше вибраної спеціальності (Економіка підприємства) і отримати ступінь магістра за новою — Інноваційний менеджмент.

У даний момент є магістрантом.

Плани на майбутнє...

Поспостерігайте за дитиною, який з кубиків збирає будинок. З якою старанністю він вибирає кубики, з яких складатиметься підстава, з якою акуратністю вибудовує стіни, виставляючи кубики один над одним, і з яким спокоєм завершує будівництво — встановлюючи дах. До моменту, коли у нього все таки вийде завершити будинок, пройде не одна спроба будівництва: то основа не витримає, то кубики в стінах не на своїх місцях, то дах не ліпиться ...

Подібно дитині і я зараз займаюся будівництвом свого будинку, тільки замість кубиків у мене плани на майбутнє, а замість будинку — мій життєвий шлях.

Перший крок на шляху «будівництва» (не без участі рідних та близьких) я вже зробив: заклав кілька кубиків в основу — це школа та інститут. Так само в основі вже покладені ті навички й уміння, якими я опанував за 22 роки життя. Кубик «інститут» ще не закінчений (я все таки ще магістрант, а не магістр), але сподіваюся, що у мене з цим не буде серйозних проблем.

Хоч підстава ще і не закінчена, але я вже замислююся над проектом самого «дому». Переді мною вже лежать відомі мені «кубики», потенційний будівельний матеріал будинку, але мій будівельний арсенал ще довго буде поповнюватися новими кубиками і технологіями будівництва.

Поки точно не можу сказати, в якій послідовності кубики складатимуться один на одного, споруджуючи стіни, але точно знаю, що кубики «Рідні», «Сім'я», «Кар'єра», «Діти», знайдуть своє гідне місце в моєму будинку.

Сподіваюся, що фінальний акорд дому «Дах», мені допоможуть спорудити мої діти, нехай для них це буде першим уроком і напуттям на шляху будівництва своїх будинків з кубиків.