Народилася я 28 червня 1988 року в місті Ворошиловграді (нині – Луганськ). Мої батьки (тато – Володимир Петрович і мама – Любов Петрівна) безмежно зраділи появі на світ їх третьої доньки.
Дитинство
У
1989 році родина
переїхала в місто Артемівськ Донецької області. У три роки
мене віддали в дитячий садок
«Сонечко».
Запам'ятався він мені добрими
вихователями, веселими дітьми і дуже довгою
«тихою годиною». Крім вихователів і мами моїм
навчанням активно
займалися сестри Аня і Оля, які влаштовували мені імпровізовані уроки
читання,
письма, математики.
Школа
У 1995 році я пішла в перший клас загальноосвітньої школи № 1 міста Артемівська. Мені дуже подобалося вчитися, багато в чому завдяки моїй першій вчительці – Надії Михайлівні Стешенко. Крім загальноосвітньої школи я також відвідувала музичну. Правда, гра на скрипці не приносила мені великого задоволення, тому мене вистачило всього на 3 роки.
З
5-го по 9-й клас я навчалася у
ЗОШ № 7. З великим задоволенням
відвідувала уроки математики та літератури, подобалося читати і
розповідати
вірші. Брала участь у шкільних та міських олімпіадах, шкільній
самодіяльності. Найяскравішим
спогадом цих років була поїздка делегації з нашої школи (в яку
входила й я) на Західну Україну, де ми жили в сім'ях наших однолітків.
Протягом
тижня ми відвідували різноманітні екскурсії, їздили в Карпати, ходили в
театр,
загалом, дуже захоплююче проводили час. Від
шкільних років залишилися
найприємніші враження, тому було трошечки сумно залишати її стіни.
Технікум
Після
9-го класу, за наполегливою порадою
батьків, я вступила до
Артемівського індустріального
технікуму
на спеціальність
«Монтаж, експлуатація електроустаткування підприємств і
цивільних споруд», де
на той час
вчилися мої
сестри. Навчання в технікумі проходило
цікаво і весело, викладачі намагалися не тільки дати нам професійні
знання, а й
прищепити любов до обраної нами нелегкої спеціальності. Мабуть,
старання
викладачів не пройшли дарма, оскільки
за 4 роки, проведені в технікумі я усвідомила, що хочу пов'язати своє
подальше
життя з енергетикою, і прийняла рішення продовжити навчання за
спеціальністю.
Університет
Після
закінчення технікуму я успішно склала
вступні іспити і стала студенткою
другого курсу ДонНТУ. Перший семестр навчання був особливо важким:
незнайоме
місто, незнайомі люди. І мало того, що треба до всього цього звикати,
так ще ж
і вчитися треба (здавати модулі, курсові, лабораторні)! Спочатку
здавалося, що
поєднати це просто неможливо, але час ішов і все
потихеньку ставало на свої місця. Кожен семестр навчання приносив
знайомства з новими викладачами і новими дисциплінами. Далеко не все,
чому нас
вчили, залишилося в пам'яті, але ті предмети, які викладалися цікаво,
сучасно і
життєво, я думаю, допоможуть нам реалізуватися у професійній сфері.
Загалом,
знання, отримані за роки навчання в
університеті, допомогли мені скласти держіспит на "відмінно",
отримати диплом бакалавра з відзнакою і вступити до магістратури.
Тема
магістерської роботи «Розробка
експериментального методу визначення сукупності електромагнітних
параметрів
синхронних машин за даними дослідів раптового короткого
замикання» була обрана
разом з моїм науковим керівником доцентом кафедри ЕСіС, кандидатом
технічних
наук Ларіним Аркадієм Михайловичем.
Плани
на майбутнє
Планів на майбутнє у мене багато (про всі писати не буду). Частина з них вже реалізувалися: я поєдную навчання з чудовою роботою за фахом. Ну а більшій частині планів, зокрема таким як подальше кар’єрне зростання, успішний захист магістерської роботи, отримання другої вищої освіти по економічній спеціальності, поглиблене вивчення англійської мови, створення великої та міцної родини, ще належить реалізуватися!