Говорять, що життя складається з чорних та білих смуг, що постійно змінюють одна одну. Оглядаючись назад, мені здається, що в моєму житті була одна смуга - біла, котра була прошита чорними нитками. Але без цих ниток біла смуга не здавалася б мені такою білою...

Почався мій життєвий шлях у родбудинку м.Свердловська у четвер 7 вересня 1989 р. о 00.15. Народилася, на перший погляд, звичайна дівчинка,якби не... фіолетове волосся! Весь родбудинок збігся подивитися на цю дівчинку. Напевно, вже тоді я заявила про себе, виразила свою претензію світу й звернула на себе увагу навколишніх. Звичайно ж, фіолетове волосся змінилося білявими, але в тіні я не залишилася й донині.

Моя мама говорить, що я була дуже примхливим дитям... а в мене просто був свій погляд на мир і на поточні обставини мого життя. Якась особлива думка, незважаючи на вік.

Я виросла й пішла в дитячий садок. Хоч жила я і в маленькому містечку, але мені довелося перемінити три садки: “Сонечко” – він був першим, котрий побудували, потім “Ромашка” – він виявився ближче до будинку, і “Веснянка” – довелося ходити туди, поки мій садок закрили на ремонт. Із самих яскравих спогадів дитячого садка залишилися: божевільна любов до вихователів, горохове пюре й червоний борщ, спалювання опудала на Масницю, хлопчик Тарас, що кривдив мене, і сонна година, яку я проводила, дивлячись у стелю й мріючи про те, як я піду до школи, і мене не будуть змушувати спати в обід! 

В дитячому садку я почала проявляти самостійність та ходила до дому самостійно, не чекала, доки мене заберуть батьки.

Ішли роки... 1 вересня 1996 року я пішла в перший клас. Я була так рада, що під сидінням дивана написала ручкою “Юля Ходіч Школа № 17 1-Б клас Ура!!!” Училася я добре, тільки, нажаль, оцінок нам не ставили! Роздавали якісь позначки: зірочки, кружечки, вирізані з кольорового паперу. А так хотілося принести додому п'ятірку! Наприкінці першого класу я принесла додому табель із мишеням Джеррі на обкладинці, який нам вчителька намалювала. Там було 5 оцінок з предметів: Читання, Письмо, Малювання, Математика й Фізкультура – всі п'ятірки! Тоді я точно вирішила, що повинна бути відмінницею!

Але не отут те було! У другому класі мені поставили 2 з поведінки, це була особиста образа! Адже це була несправедливість: я допомагала подрузі, диктуючи текст з дошки, адже подруга погано бачила й забула окуляри вдома. Як я не пояснювала свою правоту, двійка була поставлена прямо в щоденник, поруч із п'ятірками! Напевно, у цей момент мого життя в мене почало формуватися гостре почуття справедливості! Але проте, рік був закінчений з відмінністю, і я одержала свій перший Похвальний лист!

З тих пор я щороку його одержувала, а іноді ще й із грамотами, за особисті досягнення в якому-небудь предметі. Взагалі улюбленим моїм предметом була математика, потім алгебра. Але мені вдавалося одержувати грамоти за вивчення фізики, інформатики. Особливі легенди передавалися із класу в клас, як Ходіч Юля вирішує самостійні з хімії за 15 хв. Я любила швидше всіх упоратися із завданням і піти посидіти на ґанку в школі або на фонтані навпроти, чекаючи своїх однокласників.

Незважаючи на високі досягнення в навчанні, в 10 класі  я навіть не уявляла собі, куди буду надходити. Але мрія була – учитися на «Банківській справі». Мама довідалася про нову спеціальність у ДонНТУ “Управління персоналом й економіка праці”. Спочатку я навіть не знала, погоджуватися чи ні, але зваживши все за й проти, визначивчи професії, за якими я зможу працювати, закінчивши навчання за цією спеціальністю, я твердо вирішила: “Буду управляти персоналом!”

Почалася завзята робота - підготовка до вступних іспитів. Спасибі велике, на той час асистентові кафедри вищої математики, Азаровій Наталії Вікторівні, що займалася зі мною щонеділі алгеброю та геометрією, й завдяки чому, я здала рейтинг на 19 балів. Нажаль тільки рейтинг на економічні спеціальності не поширювався, і я надійшла на “Комп'ютерні системи діагностики”. Так у мене з'явився перший запасний варіант. Перший, тому що через деякий час я надійшла в ДонНАСА на спеціальність МЕХ, до речі, дотепер не знаю як вона розшифровується, і в ДонНТУ на спеціальність “Статистика” або “Прикладна математика”. Незважаючи на те, що в мене було три запасних варіанти, навесні я штурмувала 3 вузи за обраною спеціальністю. А в остаточному підсумку мої рейтинги прийняли як вступні іспити, і я надійшла в ДонНТУ! Спасибі величезне моїм мамі й татові за те, що вони в мене повірили й підтримали, а не відправили вчитися, скажемо, на «Прикладну математику».

Сьогодні я – студентка 5 курсу магістратури із середнім балом 4,96 (за період навчання в бакалавраті), і з радістю можу сказати, що вибрала спеціальність по душі й не помилилася у виборі. Проходячи практику на підприємствах, я переконалася в цьому й хочу продовжувати свою професійну діяльність у тім же напрямку.

Студентське життя залишило свій відбиток у моїй пам'яті: участь у святкуванні Дня кафедри, нові знайомства й, звичайно ж, викладачі. Окреме спасибі Шульгіній Тетяні Сергіївні, що допомагала мені робити перші кроки в науковій діяльності й стала прикладом. Так само приємні спогади залишили пари Следь Олександри Миколаївни, Усачової Галини Михайлівни, Євсєєвої Олени Геннадіївни й Перетолчиної Галини Борисівни.

Що стосується планів на майбутнє, у найближчих планах у мене успішний захист дипломної роботи, і заняття свого місця на ринку праці. У першу чергу, хочеться самореалізуватися як фахівець, потім вийти заміж і реалізувати себе в ролі мами, а решта додасться по шляху.