Актуальність теми. Недосконалість ринкової інфраструктури, застаріла галузева структура виробництва, дефіцит фінансових ресурсів та неефективне законодавство свідчать про наявність проблем стратегічного управління в Україні і виступають головними чинниками гальмування інноваційного розвитку вітчизняних підприємств, але вітчизняний науково-господарський комплекс має для розвитку достатній науковий і технічний потенціал. Один з основних недоліків в розвитку інноваційної сфери підприємств полягає у відсутності ефективної методики управління вказаними процесами, яка відповідала б національним особливостям і забезпечувала ефективний розвиток інноваційного потенціалу підприємства. Ефективна діюча система управління інноваційною діяльністю потрібна не лише для суб'єктів господарської діяльності, які тільки створюються, але й, для вже існуючих.
Теоретичний, загальнонауковий сенс інноваційного менеджменту як ефективної складової ієрархічної системи стратегічного управління, знайшов своє відображення в багатьох дослідженнях як зарубіжних, так і вітчизняних авторів: Ансоффа І., Віханського О. С., Володькіної М. В., Гальчинського А. С., Гейця В. М., Друкера П., Нємцова В. Д., Пономаренка В. С., Портера М., Стрікленда А., Томпсона А., Чендлера А., Шершньової С. Е, Ястремської О.М. та інших. Активно розвивається українська школа стратегічного менеджменту інновацій, до складу якої входять провідні економісти-теоретики та практики: Гриньов А.В., Данилишин Б. М., Заруба В. Я., Іванов Ю. Б., Ілляшенко С. М., Крикавський Е. В., Ландик В. І., Орлов П. А., Перерва П. Г., Садєков А. А., Яковлєв А. І. та інші. Водночас деякі проблеми реалізації процесу інноваційного управління залишаються недостатньо дослідженими. Зокрема, потребують подальшого розгляду питання вдосконалення механізму функціонування інноваційного менеджменту як ефективної складової стратегічного управління, визначення рівня інноваційності промислового підприємства та вдосконалення на цій основі існуючих методик оцінки інвестиційної привабливості.
Метою дослідження є розробка системи стратегічного управління інноваційною діяльністю на підприємстві. Відповідно до поставленої мети були сформульовані такі завдання:
- розкритти сутність та визначення ролі стратегічного управління інноваційною діяльністю в розвитку економічних відносин на сучасному етапі;
- оцінити основні теоретичні проблеми механізму функціонування інноваційного менеджменту та його удосконалення в структурі стратегічного управління;
- визначити головні тенденції розвитку інноваційної діяльності промислових підприємств України та стратегічних напрямків державного регулювання інноваційної сфери;
- провести аналіз інноваційної діяльності на підприємствах України;
- розробити систему збалансованих показників для підвищення ефективності інноваційної діяльності підприємства;
- розробити принципи і стратегію управління інноваційною діяльністю на підприємстві;
- розробити методику оцінки ефективності інноваційної діяльності компанії;
- досліджувати і оцінити процес впровадження стратегічного управління інноваційною діяльністю.
Об'єкт дослідження – процес здійснення інноваційної діяльності підприємства.
Предмет дослідження – основні принципи та методи стратегічного управління інноваційною діяльністю на підприємствах.
Методи дослідження Теоретичною базою випускної роботи магістра є об'єктивні закони і фундаментальні положення економічної теорії, теорії інноваційного і стратегічного менеджменту, наукові праці вітчизняних і зарубіжних учених.
Також, у роботі були використані наукові методи: аналізу і синтезу для диференціації та узагальнення складу чинників інноваційного економічного розвитку підприємства; статистичний аналіз для оцінки ефективності інноваційно-інвестиційної діяльності підприємства; метод експертної оцінки - для дослідження складу та природи факторів формування інноваційного потенціалу підприємства; графічної візуалізації висновків дослідження.
Інформаційною базою дослідження є нормативні та законодавчі акти України, що регламентують інноваційну діяльність підприємств; основні положення наукових праць вітчизняних і зарубіжних учених у межах досліджуваного проблемного поля; офіційні матеріали та експрес-інформація Держкомстату України; організаційно-управлінська документація підприємств, матеріали науково-практичних конференцій, періодичних видань і мережі Internet.
У вступі розкрита актуальність теми, суть і стан проблеми, яка вирішується; визначена мета і завдання дослідження, його наукова новизна; встановлена практична корисність отриманих результатів.
У першому розділі випускної роботи магістра розглянуті теоретичні і методичні основи стратегічного управління, обгрунтована необхідність використання інноваційної стратегії як основи стійкого розвитку підприємства.
Еволюційний розвиток теорії стратегічного управління виділив стійкі компоненти, характер, зміст і спрямованість яких відзначають збалансованість інтересів безпосередніх учасників стратегічного циклу шляхом використання чітких правил та певної послідовності дій при здійсненні управлінських процесів. Особливістю структури стратегічного менеджменту є побудова ланцюга, що складається з таких класичних етапів управління, як формулювання місії та визначення цілей підприємства, стратегічного аналізу середовища, вибору, розробки й реалізації стратегії та контролю за її виконанням, в межах яких встановлюється взаємний вплив кожної окремої ланки на інші зони і на всю їх сукупність. Аналіз динаміки впровадження загальноприйнятих етапів управління визначив необхідність введення етапу стратегічного моніторингу замість етапу стратегічного контролю.
Велика увага приділена інноваційним процесам. Розвиток інноваційних процесів в Україні нині визначається загальним станом її економіки, яка останніми роками зазнала глибоку системну кризу. Соціально орієнтована ринкова економіка радикально змінила економічну структуру суспільства, а отже, і пріоритети стратегічного управління країною.
Основний зміст сучасного стратегічного менеджменту полягає в тому, що при ухваленні стратегічних рішень підприємство, разом з внутрішніми чинниками розвитку повинно враховувати ринкову кон'юнктуру, тобто не лише моделювати власну поведінку в поточних умовах зовнішнього оточення, а і повністю охоплювати управління внутрішніми процесами.
Він повинен базуватися на таких принципових положеннях, як відмінність від класичних принципів управління; зосередження уваги на проблемах гнучкості і адаптированности до постійних змін зовнішнього оточення; використання системних методів; використання ситуаційного підходу; орієнтація на нові умови і складові розвитку управління; практичне застосування нових принципів менеджменту і так далі. За цих умов одним із способів рішення стратегічних завдань, націлених на стійкий розвиток підприємства, може бути розробка і реалізація власної інноваційної стратегії.
У другому розділі магістерської роботи – проаналізовано стан і тенденції розвитку інноваційної діяльності вітчизняних підприємств, механізм реалізації її стратегії управління. Розглянуті методи оцінки ефективності інноваційною діяльність підприємства; виявлення складу учасників інноваційного процесу на підприємстві і відношення між ними; методи ухвалення рішення у галузі стратегічного управління інноваційною діяльністю підприємства.
Основними напрямками інноваційного розвитку України у 2000-2010 рр. були придбання прав на патенти і ліцензії об’єктів промислової власності та дослідження у сфері маркетингу й реклами. Головним джерелом фінансування інноваційного розвитку залишалися власні кошти підприємств, частка яких в загальному обсязі інноваційних витрат складала більше ніж 70%.
Вибір форм і засобів реалізації інноваційної стратегії на макро- та мікрорівнях управління інноваційною діяльністю залежить від використання певних економічних інструментів менеджменту, які у своїй більшості спираються на залучення значного обсягу фінансових ресурсів, однак у кожному окремому випадку мають певні специфічні особливості. В зв’язку з цим виникає необхідність в обґрунтованому свідомому виборі тих з них, які є найбільш ефективними та гнучкими щодо умов діяльності вітчизняної інноваційної сфери. Запорукою їх успішного застосування може стати виділення пріоритетів у сфері державної інноваційної політики, до яких можна віднести: стимулювання інноваційної діяльності, підвищення конкурентоспроможності вітчизняного виробництва, підтримку фундаментальних наукових досліджень, розвиток системи освіти тощо.
У третьому розділі розробляються рекомендації з формування стратегії управління інноваційною діяльністю підприємства, а також методичні підходи до формування інноваційної стратегії в компанії і управління нею: методика визначення пріоритетних цілей інноваційної діяльності компанії; методичні рекомендації по стратегічному управлінню діяльності підприємства. Виконується оцінка інвестиційної привабливості підприємств як інструмент стратегічного управління.
Відповідно до моделі стратегічного планування та основних етапів планування розвитку підприємства, було адаптовано модель підприємства до реалій господарської діяльності та зведено до наступного рис.1
Виходячи з рис.1 можна побачити, що концепція Balanced Scorecard цілком укладається в традиційну схему розробки стратегії. Тобто у кожному разі доцільно починати з розробки або перегляду місії й бачення організації. Далі необхідно провести SWOT-аналіз і потім розробити стратегічний план підприємства. Головна перевага, що надає Система збалансованих показників, полягає в тім, що стратегії надається вимірність. А виходить, у підприємства з'явиться надійний інструмент контролю за ходом виконання стратегії й із часом керівництво буде точно знати, виконаний стратегічний чи план ні.
Реферат ще не завершений. Магістерська робота знаходиться у процесі доопрацювання, систематизації, доповненні інформації та удосконалення.
1. Ансофф И. Новая корпоративная стратегия. – СПб.: Питерком, 1999. – 416 с.
2. Виханский О.С. Стратегическое управление. – М.: Гардарика, 1999. – 296 с.
3. Зайцев Л.Г., Соколова М.И. Стратегический менеджмент: Учебник. – М.: Юристъ, 2005. – 416 с.
4. Стратегія підприємства та стратегічний менеджмент: Навч. посібник / Ю.В. Соболев, В.Л. Дикань, О.Г. Дейнека, Л.О. Позднякова. – X.: ТОВ «Олант», 2005. – 416 с.
5. Lee Tom Perry, Randall Scott, Norman Smallwood. Real-time strategy: improvising team-based planning for a fast changing world. – John Wiley&Sons Inc., USA, 1993.
6. Глинн Дж., Маркова В., Перкинс Д. Стратегия бизнеса. 2-е изд. – Новосибирск: ИРЭиОПП СО РАН, Canterbury Business School, 1996. – 245 с
7. Маркова В.Д., Кузнецова С.А. Стратегический менеджмент: курс лекций. – М.: ИНФРА-М, Новосибирск, 2000. – 287 с.
8. Samuel C. Certo, Paul Peter. Strategic management concepts and applications. – IRWIN, USA, 1994.
9. Роберт Хеллер. Стратегия продаж и маркетинга: почему интеграция имеет значение на бизнес//http://www.thinkingmanagers.com/management/sales-and-marketing-strategy
10. Томпсон А.А., Стрикленд А.Дж. Стратегический менеджмент. Искусство разработки и реализации стратегии: Учебник для вузов / Пер. с англ. под ред. Л.Г. Зайцева. – М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1998. – 576 с.
11. Закон України "Про інноваційну діяльність" // Відомості Верховної Ради України. – 2005. – № 36. – Ст. 266.