Біографія
Дитинство
Я, Дмитро Олександрович Іпанов, народився 14 березня 1990 року в місті Харцизьк Донецької області.
Мати, Ольга Михайлівна Іпанова, 1954 р.н., закінчила Таганрозьке медичне училище, в даний час на пенсії, до цього працювала акушеркою в Харцизькому міському пологовому будинку. Батько, Олександр Вікторович Іпанов, 1954 р.н., за освітою – бурильник підземної геологічної розвідки. До моменту мого народження, батьки перебували в розлученні, тому виходить, що я виріс без батька.
Як і більшість людей, я погано пам'ятаю своє раннє дитинство, але ті деякі уривки пам'яті, що збереглися у мене в голові, згадуються з особливою теплотою і любов'ю.
Дошкільні установи я не відвідував, моїм вихованням займалася бабуся, Тетяна Миколаївна Писаренко, колишня вихователька дитячого садка Веселі хлоп'ята
. Багато часу проводив у дворі в компанії інших дітей, завдяки чому вже тоді у мене було багато друзів і знайомих. Улюбленим моїм заняттям було читання книг, газет, журналів – усього, що можна було читати. Також я дуже любив малювати, хоча потрібно зізнатися, виходило у мене не дуже :)
Загалом, дитинство мені запам'яталося щасливою, безтурботною і радісною миттю, яка пролетіла так швидко, що я навіть не помітив, як вона закінчилась.
Школа
1 вересня 1997 я пішов у перший клас ЗОШ № 24 міста Харцизька (нині Харцизький різнопрофільний ліцей № 1). Вчитися в школі мені шалено подобалося: я із задоволенням відвідував заняття, у мене з'явилося багато нових друзів, з деякими я підтримую дружні стосунки і зараз.
Особливих проблем з навчанням у мене ніколи не було, більшість предметів мені давалися досить легко, як підсумок, школу я закінчив на відмінно, але без медалі. Моїми улюбленими предметами були алгебра, хімія, географія та історія, а також всіма улюблена фізкультура.
Під час навчання в школі я брав участь в шкільних та міських олімпіадах з математики, фізики, хімії та інформатики. Також брав участь у спортивних міських змаганнях зі стрільби, футболу та легкої атлетики. Хочу висловити подяку всім своїм вчителям за їх внесок у мій розвиток.
У період з 2000 по 2002 рік я займався в секції спортивної акробатики, останній рік свого шкільного життя я присвятив тренуванням з пауерліфтингу, які, на жаль, довелося кинути, у зв'язку з майбутнім вступом до університету.
Університет
У 2006 році я твердо вирішив, що буду поступати в Донецький національний технічний університет (ДонНТУ), тому в останній рік навчання в школі я посилено займався математикою і українською мовою – предметами, необхідними для вступу до ВНЗ. У червні 2007 року за результатами співбесіди я був зарахований на перший курс електротехнічного факультету на спеціальність Електромеханічні системи автоматизації та електропривод
.
На зборах, що проводились в останніх числах серпня 2007 року, після тривалої розмови з професорами Володимиром Пилиповичем Борисенком та Валентином Яковичем Горіним, я прийняв рішення стати студентом французького технічного факультету. І потрібно зізнатися, про це рішення я не пошкодував жодного разу!
Перший час навчання в університеті давалося важко, але позитивна атмосфера і приємний дружній колектив зводили всі труднощі нанівець. Починаючи з другого курсу стало простіше: я втягнувся
в студентське життя, оселився в гуртожитку, в мене з'явилося більше вільного часу, я познайомився з багатьма цікавими людьми, з якими дуже добре проводив час.
Найбільш цікавими і корисними, на мій погляд, предметами були французька мова, вища математика, системи керування електроприводом, електричні машини, комплектний електропривод. З викладачів хочеться відзначити Інну Анатоліївну Тішечко, Тетяну Степанівну Сноведську, Артема Анатолійовича Мельника, Гліба Станіславовича Чекавського, Павла Івановича Розкаряку – ці люди мені запам'яталися більше за інших, з ними пов'язано безліч приємних спогадів.
Після складання державних іспитів на відмінно і отримання диплома бакалавра з електромеханіки я вирішив поступати до магістратури. Показані результати в навчанні впродовж попередніх чотирьох років дозволили мені зайняти бюджетне місце. Вступивши до магістратури, я паралельно став учасником програми міжнародного співробітництва MASTER-SIC-R між ДонНТУ і Паризькими університетами: Université de Cergy-Pontoise і Université de Versailles Saint-Quentin-en-Yvelines. Цим я зобов'язаний викладачам нашої кафедри Електроприводу і автоматизації промислових установок: Володимиру Пилиповичу Борисенку, В'ячеславу Миколайовичу Хоменку та Артему Анатолійовичу Мельнику – ці люди протягом декількох років налагоджували партнерські стосунки з французькою стороною і як результат, я і ще п'ятеро студентів з моєї групи отримали можливість пройти двомісячне стажування в провідних університетах Франції.
Тема моєї магістерської роботи – компенсація і полегшення впливу особи що супроводжує при керуванні інвалидним кріслом з електроприводом. Внаслідок участі в програмі MASTER-SIC-R ця тема об'єднує в собі дві області: штучний інтелект і автоматизацію електроприводу. Вибір теми грунтувався на її актуальності в сучасному світі, а також на тому, що дана тема носить більш практичний характер, ніж теоретичний.
Науковим керівником я вибрав Анатолія Олексійовича Чепака, тому що він є провідним фахівцем у галузі теорії автоматизованого електроприводу.
Плани на майбутнє
В найближчому майбутньому я планую:
У віддаленішому майбутньому: