Біографія

Я, Барнич Ірина Василівна народилася в маленькому селі Званівка, Артемівського району, Донецької області 5 жовтня 1989 року. Мама – Надія Олександрівна Барнич – листоноша, батько – Василь Іванович Барнич – інженер. Також у мене є сестра Олена, яка працює вчителем української мови та літератури.

Дитинство

Дитинство я провела в своєму рідному селі. Якщо мої ровесники приїжджали на канікули до своїх бабусів та дідусів, то мені це було надано з народження. Найбільше, що запамяталося – це річка, сонце, ставок. Завжди цікаво було спостерігати за природою, наприклад, як дозрівають фрукти, прилітають або улітають птахи, а як хотілося з’їсти першу зелену абрикосу. В дитячий садок мене батьки вирішили не віддавати і за моє виховання взялася бабуся. З самого раннього дитинства вона вчила мене бути доброю, чесною та завжди залишатися людиною у будь-якій ситуації. Іноді згадую її казки, перед сном або прогулянки по селу до її подруг, де мене завжди пригощали солодощами. Так як я була молодшою у родині, то балували мене всі, у тому числі і бабуся з дідусем з маминої сторони, періодично купуючи обновки та солодощі. Дуже шкода, що не можна повернути час назад і побути тим маленьким дівчам, відчути тепло і ласку тих людей, яких вже немає.

Школа

Безтурботне дитинство пролетіло швидко і в 1996 році я пішла до першого класу. Вчитися мені було цікаво, хочу і не буду приховувати, що тяжко. Завжди не подобалося після уроків робити домашнє завдання, наприклад, вчити вірші або розв'язувати задачі по математики. У мене був великий клас. Всі були дружні та активні, но все одно прагнули до високих оцінок. В результаті чого після 11 класу 90% вступили до ВНЗ. Найбільше, що запямяталося – це перерви, черги в їдальню, мітинги, які приурочувалися до дня перемоги, шкільні бали та випускні вечори з чудовими бальними та вечірніми сукнями. Не можу не відмітити літню практику, коли всім класом ходили на пікнік або прибирання шкільного двору чи пам'ятника. Коли ми вирушали на канікули, то здавалося, що літо таке довге і воно закінчиться ще не скоро, але, як не дивно, воно пролітало наче за один день. Багато чого можна було згадати на перших уроках вересня, наприклад, про те, хто де відпочив або що у кого сталося.

Університет

Шкільні роки пролетіли дуже швидко і після закінчення школи я поступила в Донецький національний технічний університет (ДонНТУ) на механічний факультет (зараз факультет інженерної механіки та машинобудування) на спеціальність Металорізальні верстати та системи. Спочатку було тяжко звикнути до міста, людей, які тебе оточують, до дисциплін та викладачів. Я оселилася в гуртожитку. У мене з’явилося багато друзів та знайомих, котрі завжди були зі мною та з якими я хочу продовжувати спілкуватися після закінчення ВНЗ. Завдяки викладачам, за період навчання я дізналася багато цікавого. Хоча і був час, коли приходилося вчити екзамен не один день, креслити та добирати пояснювальні записки по ночам. Також не можу не відмітити щорічну практику. Вельми цікаво було навчатися у майстернях ДонНТУ, робити виміри у лабораторіях кафедри. Технологічну практику я проходіла на ЗАТ Вістек. Завод спеціалізується на виробництві комплектуючих виробів для гірничо-шахтного устаткування, а саме: ланцюги, високоміцні калібри, скребків, сполучних ланок, зварювальних електродів та іншої продукції. Завдяки практиці я взнала, що таке виробництво. Побачила, як сотні людей день за днем справно роблять свою роботу, яка для більшості з них є важка, небезпечна, але всі намагаються не замислюватися про це і в маленьких перервах прагнуть пожартувати над якою-небудь ситуацією або обговорити вчорашній футбол. Працювала я не даремно, оскільки в 2011 році здала госекзамен на відмінно і отримала кваліфікацію бакалавр. Потім я поступила в магістратуру, де зараз навчаюся. В даний момент я почала працювати над магістерською роботою на тему Дослідження впливу швидкості алмазного круга на процес відновлення його ріжучої здатності за допомогою вільного абразиву. Тема цікава, але вельми трудомістка. Попереду мене чекає величезний об'єм роботи: креслення, досліди і сам захист. Я сподіваюся, що все–таки впораюся, оскільки не хочу підвести наукового керівника своєї магістерської роботи доктора технічних наук, професора, завідувача кафедри Металорізальні верстати та системи Володимира Владиленовича Гусєва.

Плани на майбутнє

Після захисту магістерської роботи планую влаштуватися на роботу за своєю спеціальностю. Не хочу загадувати наперед, але мені дуже хотілося б здобути другу економічну освіту і удосконалити знання англійської мови. Хочеться побачити світ і добитися багато чого в житті. Сподіваюся, що знання, отримані в ДонНТУ, допоможуть в моєму кар'єрному зростанні. Я планую побороти себе і все–таки сходити на каток, стрибнути з парашутом і побачити північне сяяння.