Біографія
Особистісне становлення
Я народилася 17 червня 1991 року в місті Макіївка Донецької області в сім'ї інженерів-конструкторів. Мати - Лебедєва Наталія Володимирівна, провідний інженер-конструктор у донецькій будівельній організації. Батько - Савков Григорій Васильович, головний інженер проекту в тій же організації. Брат - Савков Костянтин Григорович , інженер-програміст в компанії Acronis, м. Москва.
У дитинстві я не ходила в дитсадок. Персональний комп'ютер стояв у мене вдома, мабуть, все моє свідоме життя. Спочатку це був апарат Дніпропетровського заводу - "Орель БК-08", радянський аналог ZX-Spectrum. Він читав магнітофонні касети. Я майже ніколи за нього не сідала, за ним сидів мій брат, на 6 років старший. Коли мені виповнилося 5 років, вдома з'явився 486DX. На ньому я вже грала в ігри, малювала, а потім роздруковувала свої малюнки на матричному принтері. У цей час мій дідусь відвів мене в палац культури на естрадні танці. Через кілька років я відчула, що розвитку там більше не спостерігається і пішла в бальні. У бальних танцях спостерігався дефіцит партнерів і було дуже скрутно пізнавати це мистецтво без пари. Але танці мені дуже подобалися, на заняття я завжди ходила з радістю. З 6 років мама почала займатися зі мною англійською. Я читала байки Езопа та переказувала їх. Моє дитинство було чудовим: влітку ми каталися на велосипедах, взимку - на санках, в негоду я любила різати кольоровий папір, робити аплікації і малювати, а на морі - ловити рибку.
У сім років я пішла в середню школу №4 міста Макіївка. На лінійці мене обрали дати перший дзвоник. У школу мене відводив брат, тому що ми вчилися в одній школі. Дорога до школи проходила через парк, тому не завжди виходило приходити вчасно на заняття, особливо коли на вулиці лежав білий пухнастий сніг і було важко встояти перед спокусою пограти в "сніжки". У школі я була круглою відмінницею. Я ніколи не полюбляла вчитися, але завжди розуміла що є слово "треба". І все що в цей список "треба" входило, я виконувала дуже відповідально. По вихідних відвідувала заняття з макраме. Я захопилася ним після того, як мені подарували книгу з плетіння браслетів. Я досягла досить високого рівня плетіння вузлів. У 2005 році я перевелася в Макіївський міський ліцей. Більше грамот за відмінне закінчення навчального року я не отримувала. Зате з'явилися інші: за олімпіади та різні конкурси. Я захоплювалася англійською, мені подобалося перекладати тексти пісень на російську, а також писати свої англійською. На деякі мої тексти були написані пісні. Деякі вірші я писала на ліцейські конкурси, в яких займала призові місця. У вільний від навчання час я займалася спортивно-сучасними танцями. Успадкувавши від батьків технічний склад розуму, я добре справлялася з точними науками. Брала участь в олімпіадах з математики та інформатики. На незалежному тестуванні з математики отримала кращий результат в ліцеї: 196/200 балів.
Професійне становлення
До 7 класу використовувала комп'ютер виключно для розваг. У 7 класі з'явився новий предмет у школі - інформатика. Потрібно було писати алгоритми для черепашки, щоб вона малювала своїм хвостиком картинки. Шкільне програмування мені здавалося дуже нудним заняттям, але я знала, що програмування насправді не таке нудне, яким його підносять в школі. Я чула багато цікавих розповідей з університетського життя від брата, який на той момент вже навчався в Донецькому Національному технічному університеті. У восьмому класі я вирішила, що хочу піти по стопах брата - стати програмістом. Він дуже добре відгукувався про ДонНТУ і своїх викладачів. Тому я відразу ж визначилася з вузом і спеціальністю. Єдине, чого мені не вистачало для вступу - досвіду в програмуванні. У ті роки на рейтингових випробуваннях потрібно було здавати інформатику. У мене залишалося 3 роки, щоб її освоїти. І я почала посилено займатися з братом. У тому ж році я зайняла перше місце на міській олімпіаді з інформатики. Я зберігала першість ще 2 роки, хоч і перестала писати програми, коли дізналася, що іспит з інформатики при вступі здавати не треба. У травні я була зарахована на бюджетну основу за підсумками рейтингових випробувань
В університеті я потрапила в прекрасну маленьку групу. Всі групи були по 24 людини, а я в тій, де 12. Ми дружили всією групою. На другому курсі мою групу розформували. На згадку про групу, якій більше не існувало у мене залишився студентський. На "Теорії алгоритмів та машинах Тьюрінга" з'явився простір для творчості. Так я почала програмувати на actionscript 3.0. Мій курсовий проект за цим курсом я досі вважаю кращим за весь час навчання. Після третього курсу Іван Бондаренко запропонував мені написати з ним наукову роботу. Тему розпізнавання мови я вважала цікавою, тому погодилася. Я люблю завдання, де виходять конкретні результати, зрозумілі для широкого кола людей, а не тільки для вузького кола фахівців. У розпізнаванні результати очевидні: користувач назвав слово, комп'ютер його написав. Я займалася розпізнаванням мови з Іваном Юрійовичем до кінця четвертого курсу. У мене з'явилося 2 публікації, одна навіть в журналі ВАК. А навесні я вперше виступила зі своєю роботою на конференції і посіла перше місце у секції.
Після четвертого курсу я вступила до магістратури. Бакалавр вважається всього лише базовою вищою освітою. Його недостатньо. Тому я порахувала здобуття ступеня магістра цілком логічним завершенням мого навчання в університеті. В якості наукового керівника я вибрала Олега Івановича Федяєва. Я не хотіла розлучатися з розпізнаванням мови, мені подобалася ця тема і я багато сил туди вклала за четвертий курс. Тому ми вибрали з Олегом Івановичем "Мовний інтерфейс для інтелектуалізації введення тексту програм на мовах програмування". Я жодного разу не пошкодувала про свій вибір. І я дуже вдячна моєму науковому керівнику.
Із захоплень, не пов'язаних з темою диплома, можу назвати написання ігор на actionscript 3.0. Одну з ігор я таки закінчила і виклала на newgrounds. Також я володію англійською мовою на високому рівні. У 2012 я отримала First Certificate in English.
Цілі, плани і бачення майбутнього
У моїх планах працювати за фахом. Хочеться знайти цікаву роботу в цікавому місті. Щоб на роботу ходити без відчуття тяжкості всередині, і щоб у вихідні дні від можливостей міста та заробітної плати захоплювало подих.
Буду вважати вершину кар'єри досягнутою, коли стану сама собі начальником. Ймовірно це буде випуск ігор для браузерів і мобільних пристроїв.