Біографія
Особистісне становлення
Я, Антон Сергійович Жданов, народився 21 травня 1992 року в місті Донецьку, в сім'ї гірничого майстра Сергія Олександровича Жданова і лікаря Галини Валеріївни Жданової.
Будучи єдиною дитиною в сім'ї, з раннього дитинства я був оточений постійною турботою та увагою. Як це буває з турботливими батьками, часто зайвою.
Проте, біля будинку був чудовий дитячий садок, де й відбулися найяскравіші події мого раннього дитинства. Так що в мене було достатньо вільного часу і спілкування з однолітками.
У 1999 році, коли прийшов час йти в перший клас, вибір стояв між новою, щойно відбудованою ЗОШ м. Донецька № 117 і старою, але заслуженою ЗОШ м. Донецька № 58. Вибір припав на більш досвідчений колектив викладачів. Через те, що я звик спиратися на друзів, але розлучився з ними після дитячого садка, відносини з однокласниками складалися складно. Але, тим не менш, це навчило мене вирішувати конфлікти, створювати зручну атмосферу, знаходити рішення в будь-якій ситуації і долати труднощі. З першого класу я став займатися карате. Хоча займався я всього близько року, ці заняття прищепили мені любов до спорту і надали дисциплінованості. Вчитися в школі було не дуже популярно, але, тим не менш, досить цікаво. Крім того, мені пощастило потрапити в клас з поглибленим вивченням англійської мови. З першого класу я почав вивчати цю мову. І хоч викладачі змінювалися досить часто, і доводилося повторювати одне і те ж, це дало міцну базу для подальшого його вивчення. Я пробував себе на різних олімпіадах, і таким чином з'ясував, що у мене є здібності до фізики, математики та біології. Можна сказати, що я взяв усе найкраще у батьків.
У 8-му класі я вирішив змінити обстановку і вступити до ліцею. Ми з батьками побоювалися складнощів з вступом до ліцею "Ерудит" і тому, порадившись, вирішили, що я буду ходити на підготовчі курси в Донецький ліцей "Колеж". Таким чином, мені вдалося ознайомитися заздалегідь з місцем, де я збирався вчитися. Мені сподобалося, і все було вирішено. Жодних проблем з вступом я не відчував.
Це була абсолютна зміна обстановки. Незважаючи на те, що мені доводилося шість днів на тиждень їздити через усе місто на заняття, які починалися в 7.30, там я вчився із задоволенням. Чудові викладачі та цікаві однокласники ніколи не давали нудьгувати. Тут я отримав прекрасні знання. Особливо варто відзначити вчителів з математики та англійської мови. Володимир Олексійович Чернишов дав знання, що далеко виходять за шкільний курс, що дозволили не тільки без проблем здати ЗНО, але ще й не відчувати проблем з вищою математикою в університеті. Тетяна Леонідівна Димковська, незважаючи на драконівські навантаження, що накладалися на учнів, дійсно перетворила завчені правила, слова та фрази в "живу" мову, вдосконалювати яку було лише задоволенням. У ліцеї я став цікавитися мовами. І не тільки іноземними, але й мовами програмування. Під час ЗНО, незважаючи на старанну підготовку до екзамену з української мови, яка давалася мені досить складно, через те, що занадто захопився написанням твору, тема якого, до моєї радості, була мені знайомою. І тому не встиг перенести всі відповіді до бланку. Це був сильний удар по моєму самолюбству, адже я був повністю впевнений, що я обов'язково зможу вступити туди, куди захочу. Та добрий урок, що не можна щось випускати з уваги, адже це може обернутися важкими проблемами.
Професійне становлення
До 11 класу я вже зовсім не мав сумнивів, що буду вступати до технічного університету. Мені подобалося програмування, та легко давалася механіка.
Але було безліч спеціальностей, які мені були б цікаві. Та й вчитися в Донецьку я не вважав обов'язковим.
Розсудивши, що буду вступати за результатами ЗНО, я ретельно зайнявся підготовкою до нього. З результатом на руках, я вирішив вступати до Донецького національного технічного університету (ДонНТУ). З спеціальностей, які мене цікавили, я пройшов до "Електромеханічних систем автоматизації та електроприводу" (ЕАПУ). Що й визначило подальший напрямок мого навчання. Тепер моїм завданням було отримати найбільш повні знання і стати гарним, висококваліфікованим фахівцем.
Вчитися виявилося складно та цікаво. Найбільш мене вразило розманіття необхідних для цієї спеціальності знань. Від устрою електричних машин, до теорії автоматичного керування.
За час навчання, я встиг взяти участь і в КВК, і в конференціях, і в студентських олімпіадах, де займав призові місця. Також, почав активно вивчати мови. Найбільш цікавими були прикладні курси, пов'язані з технікою або практично корисними навичками. Наприклад, моделювання, системи керування електроприводом, комплектний електропривод.
З викладачів, не можу не відзначити Ольгу Іванівну Толочко, об'ємні курси якої дозволили досконало користуватися математичним описом та моделюванням фізичних процесів за допомогою комп'ютера.
Гліба Станіславовича Чекавського, який намагається дати та детально пояснити принцип роботи всіх найбільш актуальних і сучасних систем електроприводу, незважаючи на їх складність та бурхливий розвиток. Й, зрозуміло, співкерівника моєї магістерської роботи на тему: "Удосконалення системи керування електромеханічного маніпулятора "Katana" для забезпечення артикулярной податливості" від ДонНТУ, Павла Івановича Розкаряку. Після його пояснень залишалося тільки сказати "Як все просто!". Але ж, часто він розповідав про досить складні системи.
У 2013 році, після вступу до магістратури, я став учасником програми "Маster-SIC" в рамках українсько-французького співробітництва між університетами (ДонНТУ і університет Сержі-Понтуаз, Франція). Так я вбив одразу двох зайців. Це дозволило не тільки швидко освоїти французьку мову, а й значно збагатити мої знання цифрових систем, покращити навички програмування, познайомитися з найбільш сучасним обладнанням та передовими системами керування. Навіть прикласти руку до їх вдосконалення.
Плани на майбутнє і можливі шляхи їх реалізації
Я не люблю загадувати далеко вперед, тому моя мета зараз - написання і вдалий захист магістерської роботи. Надалі я б хотів знайти максимально ефективне застосування своїм навичкам. Й певно, я ніколи не відмовлюся від постійного самовдосконалення. Адже, якщо хочеш зробити щось велике, почни з себе. Благо, моя спеціальність вимагає постійного знайомства з чимось новим та придбання величезного спектру професійних навичок.