Біографія
Особистісне становлення
Я, Матвієнко Іван Миколайович, народився 9 жовтня 1993 року в р. Білицьке, Добропільського р-ну Донецької обл., це невелике шахтарське містечко, яких сотні на Донбасі. Сім’я: мати – Матвієнко Лілія Миколаївна донині працює на збагачувальній фабриці ЦОФ Жовтнева
, батько – Матвієнко Микола Іванович працює гірничим робітником очисного вибою (понад 25 років) на ШУ Краснолиманська
, є сестра – Мельник Тетяна Миколаївна.
Найяскравіші спогади з дитинства це сімейні поїздки на машині ВАЗ 2101 і перебування в селі Карандинці, Київської обл. у бабусі з дідом, ми з сестрою і двоюрідними братами незабутньо проводили там не одне літо, зараз це село налічує не більше 100 чоловік населення, люди залишають ті місця, але та природа, ті будинки, той побут який там прийнятий, варто було б побачити кожному.
У віці 6 років батьки відвели мене в ЗОШ № 9 м. Білицьке. Першим класним керівником, а за сумісництвом другою мамою
стала Резнікова Тамара Григорівна. В моєму класі більщість дітей було з мого ж дитячого саду, тому клас був дружнім, що в плані дисципліни вчителів це не дуже тішило. До порядку привчив трудовик і викладач ДПЮ – Рак Сергій Михайлович, який на трудоведенії навчав столярному ремеслу, розповідав нам повчальні історії з життя, давав поради, багато дозволяв, а коли на уроках допризовної підготовки одягав військову форму, доводилося забувати про розмови, стояти струнко і виконувати команди. В 2003 р. записався в Музичну школу № 2 по класу гітари, що з часом мені вже не подобається, але батьки наполягли і я все таки закінчив її, про що зараз не шкодую.
Загалом, мої шкільні роки були наповнені яскравими, пізнавальними подіями, які в сукупності сформували мене як особистість. А хороша середня освіта знадобилася мені вже в університеті і стало основою для вивчення більш складних наук.
Професійне становлення
Після здачі ЗНО і отримання його результатів постало питання з вибором ВНЗ. Так як, я народився в шахтарському місті і мої близькі і знайомі працюють у вугільній промисловості, я не з чуток знаю про труднощі і небезпеки трудової діяльності шахтарів, тому вибір професії став для мене очевидним.
І почалися найкращі роки життя. Нескінченні пари, перші модулі, переживання, нові знайомства, отримання довгоочікуваної стипендії й зовсім інше сприйняття світу. Деякі предмети мені давалися легко, а над деякими доводилося трудитися. Все давалося не відразу, але моє прагнення до знань давало свої плоди. Інтерес до обраної спеціальності з’явився тоді, коли почалися ті предмети, які безпосередньо пов’язані з моєю спеціальністю.
Університет дав мені не тільки знання з обраної мною спеціальності, але і подарував мені масу яскравих і незабутніх вражень. Я вдячний всім викладачам, вдячний їм за процес навчання, який був дуже цікавим і легким, саме викладачі дали зрозуміти, що высшa освіта – це ще не показник розуму і освіченості людини. Як мені говорили в університеті: Тут не дають знання про те, як вирішити конкретну проблему або виробничу задачу. Тут дають основу для того, щоб потім у житті було простіше знайти місце, де і в якому вигляді шукати рішення
.
Плани на майбутнє і можливі шляхи їх реалізації
Планую вдало захистити магістерську роботу. Знайти хорошу, високооплачувану роботу і застосувати свої теоретичні знання на практиці. Крім роботи, я хочу подорожувати світом, побачити як живуть в інших країнах, перейнятися їхньою культурою, побачити багато красивих місць, відомих або невідомих по всьому світу.