Василенко Андрій Володимирович
Магистр Факультету Економіки та Менеджменту
Донецького Національного Техниічного Університету
Тема магистерської работи: "Вдосконалення обліку фінансових інструментів в умовах промислових підприємств"
Науковий керівник к.е.н. Білязе Любов Петрівна
ПЛАН
ЗМІСТ
ВСТУП
1. Економічна сутність та класифікація фінансових інвестицій
2. Організація обліку фінансових інвестицій
2.1. Основні задачі та нормативні документи обліку фінансових інвестицій
2.2. Первинний облік фінансових інвестицій
2.3. Аналітичний та синтетичний облік фінансових інвестицій
3. Податковий облік фінансових інвестицій
4. Недоліки та напрями розвитку обліку фінансових інвестицій
ВИСНОВКИ
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
ВСТУП
В умовах переходу до ринкової економіки виникає ще одне джерело нарощування капіталу і фінансування відтворення – фінансові
інвестиції.
Відразу ж перед бухгалтером постає ряд проблем, пов’язаних з організацією обліку нового явища. Найбільш гострими питаннями є,
зокрема, як обліковувати інвестиції, за якими методами це відбувається, як в обліку відображається амортизації дисконту (премії) тощо.
Слід відзначити, що фінансові інвестиції хоча і набувають все більшого поширення, однак і на сьогоднішній день залишаються відносно
новим та недостатньо дослідженим явищем у діяльності суб’єктів господарювання. Ситуація ускладнюються і тим, що в Україні дане питання
отримало недостатньо уваги у науковій та професійній літературі. Отже, вищезазначене свідчить про актуальність досліджуваної теми та про
необхідність її подальшого вивчення.
В сучасних економічних умовах зростає потреба в достовірній обліковій і податковій інформації про діяльність суб'єктів господарської
діяльності. Без такої інформації неможливо зробити висновок про ефективність господарської діяльності підприємства, правильність
застосування законодавства, своєчасність сплати податків тощо. Важливо, щоб інформація була саме об’єктивною, тобто не залежала від
суб’єктивного фактору. Об'єктивна інформація про діяльність окремих господарських суб'єктів дає можливість контролювати відповідність
діяльності підприємства тим чи іншим правилам, законам і інструкціям, що регламентують його роботу.
1. ЕКОНОМІЧНА СУТНІСТЬ ТА КЛАСИФІКАЦІЯ ФІНАНСОВИХ ІНВЕСТИЦІЙ
В умовах ринкової економіки предметом купівлі-продажу можуть бути не лише основні засоби (земельні ділянки, будівлі, автомашини тощо),
матеріальні оборотні засоби ( сировина, матеріали, готова продукція, товари і т.д.), нематеріальні активи (патент, ліцензії, торгові марки
і т.д.), але й фінансові інвестиції.
За чинним законодавством фінансова інвестиція — це господарська операція, яка передбачає придбання корпоративних прав, цінних папepiв,
деривативів та інших фінансових інструментів. Інвестування вільних коштів у фінансові інструменти передбачає різні цілі,
основними з яких є: одержання в майбутньому прибутку, перетворення вільних заощаджень у високоліквідні цінні папери, установлення контролю
над підприємством-емітентом тощо.
Фінансові інвестиції — це активна форма ефективного використання вільного капіталу підприємства, яка має особливості у тому, що:
• здійснюється на більш пізніх стадіях розвитку підприємства, коли задоволені його потреби в реальних інвестиціях;
• дає можливість здійснювати зовнішнє інвестування в країні i за її межами;
• є незалежними видом господарської діяльності для підприємств реального сектора економіки, оскільки стратегічні завдання їх розвитку
можуть вирішуватися тільки шляхом вкладень капралу до статутного фонду і придбання контрольних пакетів акцій інших підприємств;
• дозволяє підприємству реалізувати окремі стратегічні цілі свого розвитку більш швидко i дешево;
• підприємство має можливість вкладати кошти як в без ризикові інструменти, так i в спекулятивні, i, таким чином, здійснювати свою
інвестиційну політику як консервативний або агресивний інвестор;
• потребує мінімум часу для прийняття управлінських рішень порівняно з реальними інвестиціями (проектами);
• виникає необхідність активного моніторингу i оперативності у прийнятті рішень при здійсненні фінансових інвестицій, оскільки фінансовий
ринок має високі коливання кон'юнктури.
Фінансові інвестиції групують за такими стратегічними напрямами:
• інвестиційні операції з традиційними інструментами;
• придбання похідних цінних паперів (деривативів);
• депозитні операції підприємств;
• пайова участь у спільних підприємствах.
Такі форми, як інвестиційні операції з традиційними інструментами i придбання пoxiдниx цінних паперів, були розглянуті раніше у цьому
розділі. Спрямованість фінансових інвестицій багатьох підприємств за останній час все більш орієнтується на ринок цінних паперів. Різні
інструменти цього ринку складають сьогодні приблизно 90% загального обсягу фінансових інвестицій підприємств.
Щодо депозитних операцій, то це одна з найбільш ефективних форм використання тимчасово вільних грошових коштів підприємства.
Депозитні операції використовуються для короткострокового вкладання капіталу, а основною їх метою є генерування інвестиційного прибутку.
Пайова участь у спільних підприємствах багато в чому подібна до реального інвестування, однак вона менш капіталоємна i більш оперативна.
Зазвичай, інвестор, використовуючи цю форму фінансового інвестування, ставить за мету не стільки одержання високого доходу, а встановлення
прямого впливу на господарську діяльність підприємства.
Залежно від мети інвестування, терміну перебування на підприємстві i ліквідності, фінансові інвестиції поділяють на довгострокові та
поточні.
ФІНАНСОВІ ІНВЕСТИЦІЇ
ДОВГОСТРОКОВІ
- інвестиції, що утримуються до їх погашення
- інвестиції в асоційовані та дочірні підприємства
- інвестиції у спільну діяльність
- інші фінансові інвестиції
ПОТОЧНІ
- еквіваленти грошових коштів
- інші поточні фінансові інвестиції
Довгостроковими фінансовими інвестиціями є фінансові інвестиції на період понад один рік, а також yci інвестиції, що не можуть бути
вільно реалізовані в будь-який момент.
Поточні інвестиції — це фінансові інвестиції терміном, що не перевищує одного року, які можуть бути вільно реалізовані в будь-який
момент (окрім інвестицій, які є еквівалентами грошових коштів). Інвестиції можуть бути класифіковані як еквіваленти, якщо вони:
- вільно конвертуються у відому суму грошових коштів;
- характеризуються незначним ризиком зміни вартості;
- мають короткий строк погашення, наприклад протягом трьох місяців.
Еквіваленти грошових коштів, як правило, утримуються для погашення короткострокових зобов'язань, а не для інвестиційних цілій.
До інших поточних інвестицій відносять:
1. Інвестиції терміном менше одного року (крім еквівалентів грошових коштів).
2. Інвестиції в асоційовані i дочірні підприємства, які придбані i утримуються для продажу протягом 12 місяців.
3. Інвестиції у спільну діяльність, які придбані i утримуються з метою подальшого продажу протягом 12 місяців.
Залежно від придбаних паперів фінансові інвестиції прийнято поділяти на пайові та боргові.
Пайові фінансові інвестиції характеризуються такими ознаками:
- засвідчують право власності підприємства на частку у статутному капіталі емітента корпоративних прав;
- виступають у вигляді пайових цінних паперів (акцій) або внесків до статутного капіталу інших підприємств;
- мають необмежений термін обігу;
- утримуються підприємством з метою одержання доходу за рахунок дивідендів або придбані з метою перепродажу чи одержання доходу за
рахунок зростання ринкової вартості інвестицій.
На відміну від пайових, боргові фінансові інвестиції не надають права власності. До них відносять інвестиції, які:
- виступають як боргові цінні папери (облігації);
- мають боргову природу;
- мають установлений термін обігу;
- утримуються підприємством до їх погашення з метою одержання доходу у вигляді відсотків або придбані з метою перепродажу й одержання
доходу за рахунок зростання ринкової вартості інвестицій.
Порядок обліку фінансових інвестицій i розкриття інформації про фінансові інвестиції у фінансовій звітності повинні відповідати
вимогам Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 12 "Фінансові Інвестиції" (П(С)БО 12).
П(С)БО 12 повинні застосовувати ті підприємства, які володіють акціями, іншими, ніж акції, цінними паперами (наприклад, облігаціями
підприємств, облігаціями державних i місцевих позик), а також є засновниками інших підприємств, створених як на території України, так i
за кордоном тощо.
Під час придбання всі інвестиції оцінюються i відбиваються в бухгалтерському обліку за собівартістю, що формується відповідно до
активів, які були передані в оплату. Згідно з П(С)БО 12, існує три способи придбання фінансових інвестицій, які, за визначенням, повинні
охоплювати всі можливі варіанти компенсації їхньої вартості:
а) за кошти;
б) в обмін на інші активи, відмінні від коштів;
в) в обмін на цінні папери власної емісії.
У разі придбання фінансової інвестиції за кошти до її собівартості включаються: ціна придбання, комісійні винагороди, мито, податки,
збори, обов'язкові платежі та інші витрати, безпосередньо пов'язані з її придбанням.
СПОСОБИ ПРИДБАННЯ ФІНАНСОВИХ ІНВЕСТИЦІЙ
ЗА КОШТИ
- ціна придбання
- комісійна винагорода
- мито
- податки, збори, платежі
- інші витрати
В ОБМІН НА ІНШІ АКТИВИ, ВІДМІННІ ВІД КОШТІВ
- справедлива вартість переданих активів
В ОБМІН НА ЦІННІ ПАПЕРИ ВЛАСНОЇ ЕМІСІЇ
- справедлива вартість переданих цінних паперів
Якщо відбувається придбання фінансової інвестиції шляхом обміну на активи, відмінні від коштів, то собівартість фінансової інвестиції
визначається за справедливою вартістю цих активів.
У разі придбання інвестиції шляхом обміну на цінні папери власної емісії собівартість визначається за справедливою вартістю переданих
цінних паперів. Цей спосіб має особливість — здійснюється формування статутного капіталу за рахунок залучення активу у вигляді фінансової
інвестиції.
Оцінка фінансових інвестицій на дату балансу залежить від того, поточна інвестиція чи довгострокова.
Згідно з П(С)БО 12 всі поточні фінансові інвестиції на дату балансу відображаються за справедливою вартістю.
Справедлива вартість — це сума, за якою може бути здійснений обмін активу або оплата зобов'язання в результаті операції між
обізнаними, зацікавленими i незалежними сторонами. На практиці її ототожнюють з ринковою вартістю інвестиції.
Собівартість фінансової інвестиції може бути як вищою, так i нижчою від справедливої вартості. У цьому разі фінансові інвестиції
підлягають переоцінці. Якщо підприємство є власником акціонерних капіталів кількох інших товариств, то такі акції розглядаються як
інвестиційний портфель короткострокових цінних паперів, а якщо володіє поточними борговими зобов'язаннями — портфель боргових зобов'язань.
3i зміною ринкової вартості переоцінці підлягає, як правило, портфель, а не окрема інвестиція.
Щодо довгострокових фінансових інвестицій, то їх оцінка залежить від виду цінних паперів, що формують інвестиційний портфель, так i
від рівня впливу інвестора на операційну i фінансову діяльність підприємства, акції якого були придбані.
Через здійснення фінансових інвестицій в акції підприємств можна отримати певні економічні вигоди для інвестора, такі, як дивіденди,
встановлення контролю тощо. Розмір цих інвестицій визначає статус інвестора i є критерієм наявності контролю у нього щодо підприємства.
Основна інформація про фінансові інвестиції в acoційовані i дочірні підприємства визначається у П(С)БО 12 "Фінансові інвестиції".
Положення цього стандарту кореспондують з вимогами П(С)БО 19 "Об'єднання підприємств" та 20 "Консолідована фінансова звітність".
Підприємство є дочірнім, якщо інвестор володіє понад 50 % його акцій i контролює діяльність об'єкта інвестування. Відповідно до п. 4
П(С)БО 19 "Об'єднання підприємств", контроль визначається як право здійснення вирішального впливу на фінансову, господарську i комерційну
політику підприємства з метою одержання вигод від його діяльності. У цьому ж пункті визначається, що дочірнє підприємство — це
підприємство, яке перебуває під контролем материнського (холдингового) підприємства.
Наявність контролю в інвестора передбачає:
• превалюючу участь у статутному капіталі дочірнього підприємства;
• право керівництва фінансовою i виробничою політикою підприємства;
• право призначення або заміни 6ільшості членів ради директорів;
• право подавати більшість голосів на зборах правління або рівнозначного органу управлення іншого підприємства.
Асоційоване підприємство — це підприємство, в якому інвестору належить блокувальний (понад 25 %) пакет акцій (голосів) i яке не є
дочірнім або спільним підприємством інвестора (п. 4 П(С)БО 3 "Звіт про фінансові результати").
Вважають, що інвестор може лише суттєво впливати на діяльність асоційованого підприємства, не маючи можливості його контролювати.
Суттєвий вплив - це повноваження брати участь у прийнятті рішень з фінансової, господарської і комерційної політики (п. 3 П(С)БО 12
"Фінансові інвестиції").
Суттєвий вплив на діяльність асоційованого підприємства передбачає:
• представництво головного підприємства в paдi директорів асоційованого підприємства;
• участь головного підприємства у прийнятті рішень асоційованими підприємством;
• укладення значних фінансово-господарських угод між підприємствами:
• облік управлінського персоналу;
• забезпечення інформацією, необхідною для виробничої, комерційної i фінансової діяльності.
Відповідно до П(С)БО 12, облік фінансових інвестицій в асоційовані i дочірні підприємства здійснюється через використання методу участі в
капіталі i методу собівартості.
Метод участі в капіталі — це метод обліку інвестицій, згідно з яким балансова вартість інвестицій відповідно збільшується або
зменшується на суму збільшення або зменшення частки інвестора у власному капіталі об’єкта інвестування.
Облік фінансових інвестицій у дочірнє підприємство здійснюється за методом участі в капіталі у своїй окремій фінансовій звітності.
Материнське підприємство, крім своєї власної звітності, складає та подає ще й консолідовану фінансову звітність, до якої включає показники
звітів дочірніх підприємств.
Метод участі в капіталі передбачає, що балансова вартість фінансових інвестицій збільшується (зменшується) на суму, котра є часткою
інвестора в чистому прибутку (збитку) об'єкта інвестування за звітний період, із включенням цієї суми до складу доходів (втрат) від участі
в капіталі. Одночасно балансова вартість зменшується на суму визнаних дивідендів від об'єкта інвестування.
Фінансові інвестиції, що обліковуються за методом участі в капіталі, на дату балансу відображаються за вартістю, визначеною з
урахуванням ycix змін у власному капіталі об'єкта інвестування, окрім тих, котрі є результатом операцій між інвестором і об'єктом
інвестування.
Метод co6івapmocmi використовується тоді, коли:
• фінансові інвестиції придбані i утримуються виключно для продажу протягом дванадцяти місяців з дати їх придбання;
• асоційоване чи дочірнє підприємство веде діяльність в умовах, що обмежують його здатність передавати кошти інвестору протягом періоду,
який перевищує дванадцять місяців.
Цей метод полягає у тому, що інвестор відображає інвестиції в дочірнє або асоційоване підприємство за собівартістю i визнає прибуток
лише в cyмi дивідендів, одержаних від такого підприємства на акумульований чистий прибуток об'єкта інвестування, який виникає після дати
придбання акцій інвестором. Дивіденди, одержані понад такий прибуток, зменшують балансову вартість інвестицій. Сума зменшення балансової
вартості фінансових інвестицій на дату балансу відбивається у складі інших витрат.
Інвестиції в облігації розглядаються у П(С)БО окремо, тому що передбачають особливий підхід до їх оцінки на дату балансу.
Інвестор купує облігації, зазвичай, з метою одержання прибутку на тимчасово вкладені грошові кошти i забезпечення менш ризикове,
порівняно з акціями, одержання доходу у вигляді відсотків.
Довгострокові облігації передбачають періодичне одержання відсотків відповідно до номінальної відсоткової ставки та відшкодування
власникам номінальної вартості при погашенні. На момент купівлі суттєвою є ринкова вартість облігацій, що може відрізнятися від номінальної
(бути вище або нижче), тобто облігація купується з премією або дисконтом.
Для оцінки боргових інвестицій (облігацій) на дату балансу передбачений метод оцінки АСФІ (амортизована собівартість фінансових
інвестицій).
Амортизована co6iвapmicmь фінансових інвестицій — це собівартість фінансових інвестицій з урахуванням часткового їх списання внаслідок
зменшення корисності, яка збільшена (зменшена) на суму накопиченої амортизації дисконту (премії):
АСФІ = первісна собівартість + (-) накопичена сума амортизації дисконту (премії)
Дисконт та премія амортизуються інвестором протягом періоду з дати придбання до дати погашення за ефективною ставкою відсотка,
визначати яку можна за формулою:
ЕСВ= [РСВ +(-) РСД(РСП)]/ [(РВО + НВО): 2]
де ЕСВ — ефективна ставка відсотка;
РСВ — річна сума відсотка (номінал, помножений на відсоткову ставку);
РСД, РСП — річна сума дисконту, річна сума премії. Ці показники визначаються шляхом ділення загальної суми дисконту (премії)
на кількість років позики;
РВО — ринкова вартість облігацій;
НВО — номінальна вартість облігацій.
Сума амортизації дисконту або премії нараховується одночасно з нарахуванням відсотка (доходу від фінансових інвестицій), що підлягає
одержати, та відбивається у складі інших фінансових доходів або інших фінансових витрат з одночасним збільшенням або зменшенням балансової
вартості фінансових інвестицій відповідно.
Таким чином, інвестор зобов'язаний щороку до моменту погашення облігацій амортизувати одержану суму премії чи дисконту, що призведе до
зменшення собівартості (у разі амортизації премії) чи її збільшення (у разі амортизації дисконту). Так собівартість облігації поступово
доводиться до номінальної вартості, а на дату погашення сягне відповідної величини.
Міжнародна практика передбачає два методи амортизації — прямолінійний та метод ефективної ставки відсотків. В Україні перевага
віддається останньому, оскільки він вважається більш точним i методологічно правильним.
2. ОРГАНІЗАЦІЯ ОБЛІКУ ФІНАНСОВИХ ІНВЕСТИЦІЙ
2.1. Основні задачі та нормативні документи обліку фінансових інвестицій
При організації бухгалтерського обліку інвестицій необхідно використовувати наступні основні нормативні документи, діючи в Україні:
1. Закон України “Про бухгалтерський облік і фінансову звітність” №996-XIV від 16.07.99р.
2. План рахунків бухгалтерського обліку підприємств, організацій і установ, затверджених наказом Міністерства фінансів України №291
від 30.11.99р.
3. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 «Баланс», затверджене наказом Міністерства фінансів України №87 від 31.03.99р.
( з подальшими додатковими змінами та доповненнями, внесеними згідно Наказу Мінфіну №989 від 10.12.2002.р. )
4. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 11 «Зобов'язання», затверджене наказом Міністерства фінансів України №20 від 31.01.2000р.
5. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 12 «Фінансові інвестиції», затверджене наказом Міністерства фінансів України №01
від 23.03.2000р.
Задачами бухгалтерського обліку фінансових інвестицій є:
1. Відповідно до мети придбання фінансових інвестицій правильно їх класифікувати для подальшого обліку.
2. Юридично правильно сформувати первинні документи з обліку інвестицій, заключати вигідні договору з придбання інвестицій, своєчасно і
відповідно до облвікової політики робити переоцінку до справедливої вартості.
3. Не втрачати контролю за інвестиціями, які обліковуються за методом учакті в капіталі.
4. Своєчасно та достовірно відображати в звітності операції з придбанням, преоцінкою та погашення фінансових інвестицій.
2.2. Первинний облік фінансових інвестицій
При здійснені господарської діяльності виникає необхідність фіксування операцій у відповідних документах, на підставі яких
здійснюються записи у бухгалтерському обліку. Тому організація первинного обліку займає одне із перших місць в організації виробничого
процесу. В постановці бухгалтерського обліку на підприємстві поділяється увага до організації документообігу, який затверджений
доповнення до наказу про обліку політику. Документообіг представляє собою комбінацію та послідовність первинних документів, яка
складається для кожного розділу бухгалтерського обліку. Підприємство самостійно визначає форму та необхідні реквізити документу з
обов’язковою присутністю обов’язкових реквізитів.
Умовно, весь документообіг з фінансових інвестицій можна поділити:
1. Надходження фінансових інвестицій;
2. Переоцінка фінансових інвестицій;
3. Нарахування та одержання відсотків за інвестиціями;
4. Погашення і реалізація фінансових інвестицій.
Відповідно до цього кожний віділ обліку буде оформлюватися відповідною документацією, яка складається відповідно зміста господарської
операції.
При придбанні, перепродажу цінних паперів з каси або поточного рахунку підставою для здійснення записів в бухгалтерському обліку є
прибутковий касовий ордер чи виписка банку. Якщо вартість придбаних (перепроданих) цінних паперів (таких як облігації та інші аналогічні
цінніпапери) вища або нижча від їх номінальної вартості, додатково складається довідка бухгалтерії, в якій зазначається списання або
донарахування частини різниці між купівельною та номінальною вартістю (по розрахунку) цінного паперу.
По кожному пакету придбаних цінних паперів в 2-х примірниках складається реєстр, який повинен мати наступні обов'язкові реквізити:
- найменування емітенту;
- номінальну ціну цінного паперу;
- купівельну вартість;
- номер, серію тощо;
- загальну кількість;
- дату купівлі;
- дату продажу.
Всі цінні папери описуються в Книзі обліку цінних паперів, яка повинна бути зброшурована, скріплена печаткою підприємства та підписами
керівника та головного бухгалтера, сторінки пронумеровані. Виправлення в Книгу можуть вноситися лише з дозволу керівника та головного
бухгалтера із зазначенням дати виправлень.
2.3. Аналітичний та синтетичний облік фінансових інвестицій.
Для обліку фінансових інвестицій у бухгалтерському обліку застосовуються рахунок 14 «довгострокові фінансові інвестиції» та рахунок 35
«поточні фінансові інвестиції».
Якщо інвестиція призначена для реалізації в плані операційного циклу чи в плані 12 місяців з дати балансу, така інвестиція є
короткостроковою і враховується на рахунку 35 «поточні фінансові інвестиції» , а інвестиції більше 12 місяців враховуються на рахунку
14 «довгострокові фінансові інвестиції».
Рахунок 14 "Довгострокові фінансові інвестиції" призначений для узагальнення інформації про наявність і рух довгострокових інвестицій
(вкладень) у цінні папери інших підприємств, облігації державних і місцевих позик, статутний капітал інших підприємств, створених на
території країни і за кордоном, і має такі субрахунку:
- 141 "Інвестиції зв'язаним сторонам по методу обліку участі в капіталі"
- 142 "Інші інвестиції зв'язаним сторонам"
- 143 "Інвестиції незв'язаним сторонам"
На рахунку 35 «поточні фінансові інвестиції» ведеться облік наявності і руху поточних фінансових інвестицій і еквівалентів грошових
коштів, у тому числі депозитних сертифікатів. Рахунок 35 має наступні субрахунку:
- 351 «Еквіваленти грошових коштів»;
- 352 «Інші поточні фінансові інвестиції»;
По дебету рахунків відображається вартість інвестицій, по кредиту — їхнє вибуття (списання) чи зменшення вартості, одержання
дивідендів від об'єкта інвестування, якщо облік ведеться по методу участі в капіталі.
Аналітичний облік здійснюється за видами фінансових інвестицій.
Побудова аналітичного обліку залежить від придбання цінних паперів та підприємств, що їх емітували (випустили). При цьому вона повинна
забезпечити можливість отримання інформації про фінансові вкладення в об`єкти як на території України, так і за кордоном.
Аналітичний облік цінних паперів.
Акції - За акціонерними товариствами та видами акцій із зазначенням номінальної та фактичної (облікової) вартості.
Акції іноземних акціонерних товариств - За акціонерними товариствами та видами акцій в гривнях та в іноземній валюті, в якій вони
випущені.
Депозитні сертифікати - В розділі установ банку і строків відшкодування грошових коштів.
Облігації - За строками, видами та емітентами, із забезпеченням можливості одержання даних про фінансові вкладення в країні і за
кордоном, а також у національній та іноземній валюті.
Аналітичний облік ощадних сертифікатів ведуть по банкам, які видали сертифікати.
Бухгалтерський облік фінансових інвестицій ведеться в залежності від того, за якими методами обліковуються фінансові інвестиції.
Облік надходження фінансових інвестицій.
Порядок облікових записів щодо надходження фінансових інвестицій визначається виходячи з джерела такого надходження. Підприємства
можуть купувати фінансові інвестиції (цінні папери), одержувати їх як внесок до статутного капіталу, а також в оплату заборгованостей.
Так, оприбуткування фінансових інвестицій, отриманих в результаті внеску засновників (учасників) до статутного капіталу, проводиться в
обліку наступним записом на підставі установчого договору.
Облік надходження фінансових інвестицій, що одержані в результаті внесків засновників (учасників)
1. Оголошення статутного капіталу - Дебет 46 “Неоплачений капітал”
Кредит 40 “Статутний капітал”
Одержано довгострокові фінансові
2. інвестиції від засновника в якості - Дебет 14 “Довгострокові фінансові інвестиції"
внеску до статутного капіталу Кредит 46 “Неоплачений капітал”
Надходження фінансових інвестицій, придбаних в кредит із оплатою за готівку відображається наступними записами.
Облік придбання довгострокових фінансових інвестицій.
1. Оприбутковано інвестиції, придбані в кредит - Дебет 14 “Довгострокові фінансові інвестиції”
Кредит 63 “Розрахунки з постачальниками і підрядчиками”
2. Здійснено фінансові вкладення за грошові кошти - Дебет 14 “Довгострокові фінансові інвестиції”
Кредит 30 “Каса”, 31”Разрахунки в банках”
Облік придбання інвестицій в обмін на емітовані власні акції
1. Сформовано статутний капітал на вартість випущених акцій - Дебет 46 “Неоплачений капітал”
Кредит 40 “Статутний капітал”
2. Відображено одержання фінансових інвестицій - Дебет 14 “Довгострокові фінансові інвестиції”
Кредит 46 “Неоплачений капітал”
3. Доведено вартість фінансових інвестицій до справедливої вартості переданих акцій:
- якщо вартість фінансових інвестицій більша за номінальну вартість акцій - Дебет14 “Довгострокові фінансові інвестиції”
Кредит 421 “Емісійний дохід”
- якщо вартість фінансових інвестицій менша за номінальну вартість акцій - Дебет 975 “Уцінка необоротних активів і фінансових
інвестицій”
Кредит 14 “Довгострокові фінансові інвестиції”
Облік переоцінки інвестицій. Облік переоцінки фінансових інвестицій залежить від того, за якою оцінкою обліковуються інвестиції на
дату балансу.
Переоцінка інвестицій, облік яких ведеться за справедливою вартістю, відображується наступними записами:
- Дт 14 “Довгострокові фінансові інвестиції”, Кт 746 “Інші доходи від звичайної діяльності” – віднесено суму до оцінки до складу інших
доходів по інвестиціям;
- Дт 975 “Уцінка необоротних активів і фінансових інвестицій”, Кт 14 “Довгострокові фінансові інвестиції” – віднесено різницю між
первинною і справедливою вартістю на витрати від іншою діяльності за інвестиціями.
Списання таких витрат на фінансові результати здійснюється за допомогою запису:
Дт 793 “Результат іншої звичайної діяльності”, Кт 975 “Уцінка необоротних активів і фінансових інвестицій”
У разі якщо на дату балансу ринкова вартість перевищує над первісною вартістю або попередньою балансовою, то вона відображується у
складі інших доходів і спричинює збільшення вартості інвестицій. У бухгалтерському обліку ця переоцінка відображується таким чином:
- Дт 143 “Інвестиції непов`язаним сторонам», Кт 746 «Інші доходи від звичайної діяльності”.
Списання цих доходів на фінансовий результат здійснюється таким записом:
- Дт 746 «Інші доходи від звичайної діяльності”, Кт 793 “Результат іншої звичайної діяльності.
Результат переоцінки фактично свідчить про нарахування нереалізованого прибутку або збитку від операцій з фінансовими інвестиціями,
тобто це сума прибутку або збитку, яку б отримав інвестор при реалізації інвестицій на дату балансу.
Фінансові інвестиції, які утримуються підприємством до моменту погашення, відображуються у звітності за амортизованою собівартості
відображується наступними проводками.
Облік амортизації дисконту (премії)
1. Віднесено на збільшення вартості інвестицій амортизацію дисконту - Дебет 14 “Довгострокові фінансові інвестиції”
Кредит733 “Інші доходи від фінансових операцій”
2. Віднесено на зменшення вартості інвестицій амортизацію премії - Дебет 952 “Інші фінансові витрати”
Кредит14 “Довгострокові фінансові інвестиції”
Облік нарахування і одержання відсотків за інвестиціями. Відсотки за інвестиціями, що обліковуються за справедливою вартістю та
амортизованою собівартістю, відображуються в обліку наступним чином:
- Дт 373 “Розрахунки за нарахованими доходами”, Кт 732 “Відсотки одержані” – нараховані відсотки за інвестиціями”;
- Дт 30 “Каса”, Кт 373 “Розрахунки за нарахованими доходами” – отримано відсотки за інвестиції;
- Дт 732 “Відсотки одержані”, 792 “Результат фінансових операцій” – включено до фінансових результатів відсотки одержані.
Облік погашення і реалізації фінансових інвестицій. Погашення фінансових інвестицій за номінальною вартістю в обліку відображається
по Дт рахунків грошових коштів і по Кт рахунку 14 “Довгострокові фінансові інвестиції”.
3. ПОДАТКОВИЙ ОБЛІК ФІНАНСОВИХ ІНВЕСТИЦІЙ
Скажемо кілька слів про порядок оподатковування операцій інвестування. Цікаво, що в Законі України «Про оподаткування прибутку
підприємства» у редакції Закону України від 22.05.97р. №283/97-ВР є такі поняття, що аналогічні поняттю фінансових інвестицій – активів.
Це так званні корпоративні права і цінні папери.
Причому визначення терміна «інвестиції» є й у Законі про прибуток, однак інвестиція розглядається вже не як активи, а як операція, що
приводить до появи активу в інвестора (п.1.28 ст. Закону про прибуток).
Потім, що щодо оподаткування на прибуток операції по придбанню корпоративних прав у вигляді акцій в обмін на грошові кошти або майно
існують дві протилежні точки зору. Перша – операція внесення коштів або майна в статутний фонд є специфічною. Вона не відноситься ні до
операції з продажу товарів (робіт, послуг), ні до операції по покупці товарів, а передбачає придбання акцій (корпоративних прав) в обмін
на грошові кошти або майна. Друга – операція внесення коштів або майна в статутний фонд є звичайною операцією, здійснюваної при веденні
інвестором господарської діяльності.
Витратами, понесеними платниками податків у зв'язку з придбанням акцій (корпоративних прав), відповідно до пп.7.6.3 ст. Закони про
прибуток у розглянутому випадку буде сума коштів, сплачена (нарахована) цим платником податків продавцеві цінних паперів як компенсацію
їхньої вартості. Доходами згідно пп.7.6.4 ст.7 цього ж Закону буде вважатися сума коштів або вартість майна, отримана платником податків
від продажу, обміну або інших способів відчуження акцій (корпоративних прав).
Причому ні витрати, понесені інвестором при придбанні фінансової інвестиції – активу, ні доходи, отримані їм же при перепродажі цієї
фінансової інвестиції, не збільшує відразу ж валові витрати і валові доходи. Вони формують специфічні «цінобумажні» витрати і доходи, а на
об’єкт оподатковування впливає лише фінансовий результат, що утвориться при відчуженні цього активу.
При покупці акцій (здійснення внеску в статутний фонд) замість активів, відмінних від коштів, відбувається придбання одного активу
одночасно з продажем іншого, тобто обмін одного активу на іншій.
Причому актив, обмінюваний на акції або корпоративні права в розумінні Закону про прибуток буде «товаром». Для інвестора ця операція
відповідно до п.1.19. ст.1 Закону про прибуток буде бартерною – розрахунки за товар відбуваються у формі, відмінної від грошової. З боку
інвестора відбувається звичайний продаж товару в розумінні п.1.31 ст.1 Закону про прибуток, оскільки відповідно до договору
цивільно-правового характеру відбувається передача права власності на такий товар за компенсацією у виді фінансової інвестиції – активу.
Ця фінансова інвестиція є цінним папером або виражена у формі корпоративних прав, якими інвестор володіє, користується і розпоряджається
по-своєму розсудові.
У принципі, отримані в обмін на товар акції або корпоративні права інвестор надалі може продати, обміняти, подарувати або зробити
яким-небудь іншим образом відчуження самого дійсного активу, що повною мірою є компенсацією вартості переданого товару.
А виходить, і порядок оподатковування такої операції по передачі активу в обмін на компенсацію у виді фінансової інвестиції у
інвестора повинний бути звичайний. По переданому активі, що, як уже було замічено, розглядається як «товар», виникає валовий дохід зі
збереженням понесених (нарахованих) при придбанні (виготовленні) активу валових витрат. Якщо переданий актив є об'єктом основних засобів,
порядок оподатковування такої операції регулюється п.8.4 ст.8 Закону про прибуток. Якщо переданий актив є корпоративними правами або
цінним папером, утвориться специфічний «цінобумажний» дохід, що разом з «цінобумажними» витратами, прив'язаними до цих корпоративних прав
або цінним папером, формує фінансовий результат від операцій по торгівлі цінними паперами.
Порядок обкладання ПДВ такої операції також звичайний. По переданому активі виникають податкові зобов'язання по ПДВ зі збереженням
податкового кредиту.
По придбаному активі виникають «цінобумажні» витрати. Відповідно до пп.7.6.3 ст.7 Закону про прибуток «цінобумажними» витратами буде
в цьому випадку вартість майна, переданого в обмін на фінансову інвестицію – актив.
Про податковий кредит по ПДВ по отриманій фінансовій інвестиції, якщо інвестиція придбана на етапі емісії, говорити взагалі не
треба – відповідно до п.3.2 ст.3 Закону про ПДВ при емісії цінних паперів не виникає об'єкт оподатковування.
Варто також помітити, що оскільки здійснюється бартерна операція, враховуються всі особливості, властивим бартерним операціям,
а саме:
1) датою виникнення валового доходу по переданому активі відповідно до пп.11.3.4 ст.11 Закону про прибуток повинна бути дата здійснення
першої події: або дата передачі активу інвестором, або дата одержання цінних паперів продавцем цінних паперів інвесторові;
2) При визначенні валового доходу від продажу активу в рамках бартерної операції повинна враховуватися звичайна ціна. Відповідно до
пп.7.1.1 ст.7 Закону про прибуток доход від здійснення бартерної операції повинний визначатися виходячи з договірної ціни такої операції,
але не нижче звичайних цін;
3) ПДВ повинний нараховуватися з урахуванням звичайної ціни, крім яких звільнені від ПДВ, податкові зобов'язання виникають по повній
ставці.
При придбанні фінансової інвестиції – активу в обмін на цінні папери власної емісії не слід забувати, що підприємство, будучи
інвестором (тобто здобуваючи акції(корпоративні права)), у той же час є й емітентом. У підприємства, як в емітента цінних паперів, вартість
емітованих цінних паперів не впливає на формування об'єкта оподаткування на прибуток і ПДВ.
4. НЕДОЛІКИ ТА НАПРЯМКИ РОЗВИТКУ ОБЛІКУ ФІНАНСОВИХ ІНВЕСТИЦІЙ
У бухгалтерському обліку головним аспектом має бути та є правильний облік відображення діяльності будь-якого підприємства для
отримання інформації щодо фінансового результату за відомий період роботи.
Отже, фінансові інвестиції теж потребують наявності досконалого та суттєвого обліку цього напрямку отримання прибутку.
Із приведеного вище матеріалу про облік фінансових інвестицій видно, що фінансові інвестиції класифікуються за різними критеріями,
а у бухгалтерському обліку маються тільки загальні відомості про наявність фінансових інвестицій. Це може призводити до неточного розуміння
конкретними користувачами інформації про стан фінансових інвестицій на конкретну дату. Ця інформація може наводитися на самому підприємстві
для внутрішнього користування, а ціллю бухгалтерського облікує є доведення інформації про підприємство конкретними користувачам для
прийняттярішень.
На мій погляд, необхідне більш детальне відображення інформації про фінансові інвестиції, що потребує розробки нових рахунків,
відомостей, можливо форм звітності.
Наприклад, інвестиції можуть бути у вигляді акцій або облігацій, можуть бути придбані за кошти або в обмін на інші активи. Все це
муситьвідображатися по окремих рахунках та статтях бухгалтерського обліку.
Тобто, на мою думку, необхідно більше досконально розробити систему обліку фінансових інвестицій для конкретизації даних про той або
інший вид фінансових інвестицій, що надасть можливість більш об’єктивно приймати рішення конкретним користувачам інформації та більш
наглядно та детально відображати дані у бухгалтерському обліку підприємства.
ВИСНОВКИ
Відповідно до вище відзначеного під «фінансовими інвестиціями» розуміються активи, утримувані підприємством з метою збільшення
прибутку, росту вартості капіталу чи інших вигод для інвестора.
Облік інвестицій регламентуються П(С)БО 12 "Фінансові інвестиції" та Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського
обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій від 30.11.99 р. №291 з додатками із змінами та
доповненнями, внесеними згідно Наказу Мінфіну № 989 від 10.12.2002р.
Відповідно до мети отримання фінасові інвестиції облікуються за різними методами їх оцінки:
- Метод участі в капіталі;
- По справедливій вартості;
- По амортизованої собівартості.
Інвестиції розподіляють на інвестиції, що містяться з метою наступного продажу та інвестиції не призначені для продажу.
Більшість підприємств має в своєму розпорядженні тимчасово не зайняті грошові кошти, крім тих мінімальних коштів, які необхідні для
здійснення щоденних операцій. З метою отримання прибутку такі тимчасово вільні кошти підприємство може інвестувати в окремі об`єкти різних
галузей економічної діяльності. Тому розвиток фінансових вкладень є найважливішим процесом в діяльності багатьох підприємств.
Тема роботи є достатньо актуальною саме через те, що облік фінансових інвестицій у цілому викликає усе більший інтерес і увагу в
Україні. Це поясняється тим, що виникнення і становлення фінансових інвестицій обумовлене життє ою, економічною необхідністю.
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
1. Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств” в редакції від 24.12.2002р. №349-IV.
2. Закон України “Про цінні папери і фондову біржу” від 18.06.1991р. №1201-ХІІ.
3. Положення (Стандарт) бухгалтерського обліку 12 “Фінансові інвестиції” затверджено наказом Міністерства фінансів України
від 26.04.2000р. №91.
4. А.А. Пересада „Управління інвестиційним процесом”, Київ-2002р.
5. Уманців Г., Лисенко О. Облік фінансових інвестицій // Дебет-Кредит.- 2001.- №23.- с.14-19.
6. В.В. Шеремет „Управління інвестиціями”, Москва-1998р.
НАВЕРХ