 |
||||
|
|
||||
 |
|
|||
 |
 |
Шкільні роки
Я жив і виховувався в сім'ї, яка ніколи не пасувала перед труднощами. Саме тому за свої десять шкільних років я змінив три школи і один Донецький Технічний Коллеж, але про все по порядку. У свої шість років я пішов в Загальноосвітню школу №13, у так нази- ваємий «нульовий» клас, де мені вдалося відчути себе справжнім школярем. Тоді мені здавалося, що ходити в школу – це «по взросло- му». Вже не знаю чому, але в перший клас я пішов вже в Общеобразо- вательную школу №48, де мені вдалося проявити свої здібності на все п'ять і зіткнутися із справжньою конкуренцією – відмінником Соловьевим Олексієм (приношу свої вибачення, за можливі неточності в імені). Я знав, що п'ятірки у вчительки не закінчаться, але егоїзм давав про себе знати, і мені хотілося, щоб питали тільки мене. Перший клас залишився позаду, і школа збідніла на двох відмінників, я перейшов в Загальноосвiтню школу №145 у Буденновськом районі, а куди перейшов Солов'їв мені не відомо, проте якщо він читає ці рядки, упевнений, дасть про себе знати. Перебудова досягла свого апогею. Я з жахом дивився «Прожектор перебудови» де показували, як по Москві їдуть танки. Мої батьки вирішили переїхати в недобудований будинок в Буденновськом районі. Саме так я розлучився з міським життям і занурився в життя сільську і саме так я потрапив в свою останню 145-у школу. У мене залишилися мізерні спогади про школу, мабуть тому, що нічого особливого у той час не відбувалося. Моя сім'я жила в недобудованому будинку і мені часто доводилося залишатися господарем, у відсутність батьків. Декілька книг, майстерня і багато вільного часу привели до появи першого саморобного телескопа. І хоча вечорами мене цікавила зоряна астрономія і астрофотографія, до настання вечора батьки «заїнтерісовивалі» мій вільний час поливанням городу і іншими важливими справами. |
||
 |
 |
|||
|
|
|
|||
|
|
||||
|
|
||||
