Коротко про себе

Маю навички програмування на Visual C++, Delphi. Також маю деякий досвіт розробки пристроїв з використанням сучасних САПР. Англійскою мовою володію на рівні роботи з документацією та розмови зі словником.

Відповідальний, старанний, відкритий. Вмію швидко вчитися, знаходити різноманітні варіанти вирішення проблем, вирішувати дипломатичним шляхом питання та суперечності. Полюбляю динаміку в усьому, будь то навчання, робота або відпочинок. За характером - активна людина, на місці сидіти не люблю.

Біографія

Народився 10 жовтня 1984 року в місті Донецьку.

З трьох років пішов у дитячий садок. Про перебування у дитячому садку мало що пам'ятаю, крім тихого часу, який я не дуже полюбляв, та їжі у виконанні практикантів кулінарного технікуму.

З 1 вересня 1991 року я навчався у загальноосвітній школі №2 г. Донецку. Внаслідок того, що кожна дитина бажає усе, що завгодно, аби б не навчатися, особливих досягнень з шкільних предметів в мене не було. Початкова школа була дуже схожа на дитячий садок - усе робилось під ретельним доглядом батьків. Перехід до п'ятого класу був для мене важким. Завдань стало більше, а працювати самостійно я тоді ще не вмів, та й не дуже бажав - ледащо. В результаті мої оцінки покотилися додолу, за що отримував наганяй від батьків. У дівчат навчатися виходило краще, ніж у нас, шибеників. Але, не дивлячись на проблеми з навчанням, школа залишила у мене теплі спогади.

На початку восьмого класу (1997 рік) батьки підняла питання про майбутній напрямок навчання. В той час одним з перспективних був ДТК - Донецький технічний колеж (зараз Донецький колеж). Рівень вимог з математики в колежі був вищій, ніж у школі. З математикою у мене було важко, навіть не дивлячись на спроби зрозуміти предмет. Я почав займатися додатково з Гладким Сергієм Валентиновичем, викладачем математики ДТК. Дякуючи відмінним якостям викладача мого наставника, мої знання в математиці почали сягати необхідного рівня. Після такої потужної підготовки шкільна математика почала проходити "на ура", хоча з інших предметів успіхи помітно не покращилися. Після проходження вступних іспитів у ДТК я був прийнятий у склад студентів даного навчального закладу. Прощавай школа.

З 1998 року почалося навчання в колежі. Різниця між школою та колежем була більш ніж велика. Студенти (не учні!) не мали такого елемента контролю як щоденник, уся відповідальність за навчання була на совісті студента, а не його батьків. Рівень викладання та відношень "студент-викладач" були значно вище шкільного. Тут відгукнулося моє небажання навчатися у школі - моїх знань з основних предметів катастрофічно не вистачало. З часом я заповнив цей пробіл. Мене було зараховано в клас "А" - з математичним уклоном. Був ще один новий предмет - інформатика. Спочатку мені було важко його зрозуміти, але згодом, а саме коли познайомився з викладачами інформатики ДонНТУ (а це був 9-й класс), поступово почав розуміти цю дисципліну - сподобалось. У колежі у мене почали розвиватися такі якості як відповідальність та дисциплінованість, за що я колежу відверто вдячний - я навчився навчатися. У подальшому ці якості мені дуже знадобилися.

Особливо приємні спогади збереглися у мене про мій колезький клас. Ще на підготовчому відділенні я познайомився з Болотовим Ярославом, Макаровським Олександром та Хорошиловим Олександром, ми і зараз спілкуємося. Пізніше я познайомився ще з багатьма гарними хлопцями та дівчатами. Не дивлячись на те, що клас був поділений на підгрупи, колектив був дружним. Важко було після випускного вечора усвідомлювати, що клас у повному складі навряд ще коли-небудь зустрінеться.

Після дев'ятого класу усім студентам ДТК було проведено ознайомлювальну практику з факультетами ДонНТУ. Окрім добре проведеного часу я отримав багато інформації для обміркування. Питання про вибір університету для подальшого навчання для мене не існував - ДПІ назавжди. Я і зараз гадаю, що саме ДонНТУ (колишній ДПІ) готує найкращих технарів, а не ДонНУ або ІІІ. Підчас обирання спеціальності я враховував подальшу застосовність спеціальності, а також особисту схильність. Таким чином, я виділив для себе два шляхи: економіка або комп'ютери. За мудрої поради батьків я відмовився від економіки, бо освіту економіста можна отримати і заочно в тому ж ДонНТУ (що збереже багато часу). В результаті я зупинив свій вибір на спеціальності "Системне програмування" - нової спеціальності, яка була симбіозом "Програмне забезпечення(ПЗ) + Обчислювальна техніка(ОТ)". У подальшому з'ясувалося, що це більш ОТ ніж ПЗ, але я і зараз з впевненістю можу сказати, що ця спеціальність є найбільш збалансованою за видом матеріалу, що вивчається підчас навчання.

Перші враження від навчання в університеті у мене були не дуже яскраві, оскільки в колежі був абсолютно ідентичний режим навчання. Здавалося, що мене просто перевели навчатися в інший будинок та додали нових предметів - це ще одна велика вада навчання в колежі. Спочатку у студентів було враження, що в інституті можна особливо не напружуватися. В результаті багато людей було відраховано вже після першого курсу. Причиною цього було те, що люди не знали про те, куди вони пішли. Я не в праві говорити про інші факультети, але на ФОТІ не діє поняття "студентського життя" з великою кількістю боргів та нескінченними веселощами. Як і в усьому, тут потрібні витримка та самоконтроль, а якщо цього немає - очікуй розмови з Сергієм Васильовичем Теплинським.

По закінченні четвертого курсу мені було представлено можливість продовжити навчання в магістратурі. Темою моєї магістерської дисертації є "Дослідження задачі класифікації з використанням нейронних мереж". Нейромережеві технології - наступний крок еволюції комп'ютерної техніки - комп'ютер починає навчатися "мислити". Актуальність цієї проблеми очевидна. Використання даної технології настільки широке, наскільки широкий спектр задач, що розв'язується людиною. При цьому кожний, хто досліджує дану технологію, робить свій вклад, а говорячи науковою мовою - наукову новизну. 15 грудня 2005 р. за доповідь на конференції "Информатика и компьютерные технологии 2005" за даною темою отримав грамоту. Доповідь містила принциповий підхід використання нейронних мереж для допомоги людям з обмеженими можливостями.

Після закінчення університету я намагаюся знайти застосування своїх можливостей у сфері розробки та застосування перспективних інформаційних технологій. При цьому пошук можна вважати успішним, якщо майбутню роботу буде пов'язано із взаємодією із людьми, якщо вона буде максимально рухливою та динамічною. Зараз існує багато поглядів відносно того, що є головним у роботі: зарплатня або відношення до цієї роботи. Я вважаю, що головне у роботі - щоб вона подобалася людині. Якщо людина отримує задоволення від роботи, то користі від нього значно більше, ніж від кваліфікованого кадру, який не має ніякого бажання займатися цією роботою. Інтерес до роботи стимулює процес самовдосконалення, що в свою чергу впливає на продуктивність праці робітника (ініціативність, нові підходи, нестандартні рішення, глибоке вивчення поставленого завдання, намагання зробити роботу максимально якісно). З підвищенням продуктивності праці, робітник отримує підвищення, або ті самі бажані гроші, а підприємство підвищує свою ефективність, що надає працівнику нові можливості для самовдосконалення.

Стратегією досягнення цих цілей є:

1. Завершити розставлення життєвих пріоритетів, чітко сформувати цілі та термін їх досягнення;
2. Вдосконалити навички самоконтролю та стимулювання, розвинути особові якості: толерантність, витриманість;
3. Систематизувати роботу над дорученнями, відпрацювати навички планування (Time Management);
4. Вивчення правил етикету, що направлено на практичне застосування;
5. Вивчення англійської мови (до рівня вільної розмови без допомоги словника);
6. Позбавлення шкідливих звичок

Над більшістю задач я працюю, та вже маю деякі успіхи.