БІОГРАФІЯ

21.01.1985 р. - я народився...У Донецьку. У районі, під назвою “Маяк”, де й проживаю донині.

З дошкільних років практично нічого не пам'ятаю, за винятком того, що літав на літаку в Сочі й розбив ніс у дитячому садку.

ШКІЛЬНІ РОКИ

В 1991 р. Я потрапив у школу. В ті школи, що знаходяться поблизу дому, мене чомусь не брали, тому я пішов в ЗШ під номером 56, що на селищі “3-й Східний”(поблизу Ж/Д вокзалу).

Будучи учнем другого класу, я одержую в подарунок від батька книгу А.Зарецького “Енциклопедія професора Фортрана”, яку я майже вивчив напам'ять. Я почав марити словами “Паскаль”, “Алгоритм”, “Мікропроцесор” і ін. Ця книга спричинила черзі подій, які окреслили коло моїх майбутніх інтересів і сферу діяльності: інформаційні технології.

З переходом у третій клас закінчилися мої щасливі дитячі роки. Принаймні, мені тоді так здавалося. А все тому, що я починаю займатися спортом і англійською мовою, у той час, як інші діти проводили час на вулиці. Я тренувався в спортивній групі з плавання в басейні ДМ ”Юність”. А англійську мову вивчав в ЗШ№70, куди батьки забажали мене відразу ж перевести, тому що моя школа була маленька (не більше 500 чоловік) і слабенька. Завдяки збігу обставин, будучи учнем п'ятого класу, я, на щастя, пішов у свій рідний клас. Забігаючи наперед, скажу, що після того, як у старших класах я посів третє місце на районній олімпіаді з математики, а потім і з фізики, батьки, мабуть, змінили свою думку про мою школу, чому я був дуже радий. Радий тому, що ця школа й це селище встигли стати моїм другим домом.

Моя спортивна доля плавця не зложилася.зложилася... На змаганнях я не здаю норматив. Не дивлячись на це, я продовжую відвідувати басейн. Зі спортсмена я перетворився на уболівальника: в 95-м уперше потрапив на стадіон. Батько взяв мене на матч ФК ”Шахтар”. Ми сиділи на тоді ще дерев'яних крамничках, укутавшись у пледи, тому що ночі були ще холодні. З того часу я - відданий уболівальник цього клубу.

1996р. Переломний рік у моїй долі. Довгоочікуване знайомство з IBM/PC AT, тобто з комп'ютером. Це був нещодавно придбаний комп'ютер мого двоюрідного брата (а вірніше, принесений з роботи його батька), що закінчив школу й поступив до Донецького державного технічного університету. Комп'ютер носив горду назву “Мінськ” на корпусі й був зібраний базі процесора Intel 80286, без збоїв працював хвилин 20 (якщо пощастить).

У цьому ж році я поступаю на комп'ютерні курси при “Палаці піонерів”, де починаю пізнавати ази комп'ютерної техніки й програмування. Звичайно ж, комп'ютерні ігри мене також не обійшли стороною. Після занять ми влаштовували бої гоблинів та орків у віртуальному світі Heroes of Might and Magic III.

Через рік брат придбав Pentium 133MHz. Так у мене з'явився комп'ютер. Ні! Не новенький Pentium, а та старенька “двійка”, яка, зрозуміло, не влаштовувала студента другого курсу. Але її вистачало на вивчення Turbo Pascal 7.0 і кращу гру для i80286 - Supaplex.

Після закінчення комп'ютерних курсів стало зрозумілим, що подальше навчання й професія нерозривно будуть пов'язані з комп'ютерною технікою. Тому мені купують новенький комп'ютер - Celeron 333. Я був дуже радий: я, нарешті, зміг установити Windows(а тепер з ностальгією згадую старий, добрий і надійний ДОС) і кілька разів пройти Diablo.

В 10-м класі я починаю замислюватися про вибір місця подальшого навчання. Я вирішив поступати до ДПІ, який закінчили мої батьки. Весь 11-й клас я навчався на підготовчих курсах при ДПІ й думав про вибір спеціальності. Звичайно, вибір припав на два факультети: ВТ і КІТА. На кожному з факультетів я вибрав одну спеціальність: ПО й АСУ відповідно (ще небагато хилило убік АТ). А потім довго думав: яку вибрати? Вирішальну роль у цьому виборі зіграв мій брат, який на той час був студентом 4-го курсу ФКІТА спеціальності АСУ. Вирішено. Улітку я здаю співбесіду, як випускник курсів при ДПІ. І ось я студент...

УНІВЕРСИТЕТ

Яким далеким тоді здавалися п'ятий курс і одержання диплома. А я й не помітив як пройшло майже п'ять років навчання в університеті. За ці роки відбулося багато цікавого. Самими яскравими подіями мого студентського життя були навчання на військовій кафедрі й дві поїздки на матчі ФК"Шахтар": у Київ на фінал кубка України по футболу 2003 і в Одесу на Суперкубок України 2003.

На початку четвертого курсу я задумався, який диплом одержувати: спеціаліста або магістра. Сумніватися довелося недовго: було вирішене продовжити навчання в магістратурі. Зі своїм рішенням, не чекаючи літа, я відразу ж підійшов до Лаздиня С.В., який став моїм науковим керівником. А на початку п'ятого курсу була погоджена тема магістерської роботи: “Розробка моделей і програмних засобів керування технологічними дільницями машинобудівного виробництва”, що актуальна для нашого регіону й цікава мені, тому що не “відірвана” від життя й пов'язана з виробництвом.

Post Scriptum

Планів на далеке майбутнє в мене немає. Я вважаю, що треба вирішувати питання в міру їх надходження, а загадувати на далеке майбутнє безглуздо. На цей час першочергові завдання: одержання диплому й пошук роботи.