Факультет: Енергомеханіки та автоматизації

Специальность: Гідравлічні і пневматичні машини

Тема випускної роботи:

Підвищення ефективності роботи гідрокріпі видобутної дільниці шахти

Керівник: Моргунов Віктор Михайлович, к.т.н., доцент каф. "Енергомеханічні системи й комплекси"

Про себе

В 2006 році одержав диплом бакалавра за напрямком підготовки "Інженерна механіка". Вільно володію українською і російською мовами, англійською мовою володію в обсязі, достатньому для читання.

Біографія

Народився 25 вересня 1984 року в місті Донецьку, де проживаю по нинішній день. Батько - Ульянов Аркадій Валер'янович, мати - Ульянова Ольга Андріївна. Старший брат - Ульянов Олександр Аркадійович.

Дитинство

Я дуже смутно пам'ятаю події свого дитинства, а все що так чи інакше добре запам'яталося, не несе в собі ані тільки що-небудь конструктивне, але й світлих спогадів взагалі. Така вже сутність людської пам'яті: запам'ятовувати самі стресові й хвилюючі моменти життя краще всіх інших і індексувати їх у списку спогадів з найвищим пріоритетом. А із тривіальних речей пригадується тільки особливо виражена нелюбов до відвідування дитячого саду.

Школа

Коли мені виповнилося майже 7 років, я пішов до школи. Це була загальноосвітня школа №1, яка потім стала йменуватися НВК Ворошиловського району міста Донецька. У школі я провчився з першого по останній клас і дізнався дуже багато особливостей життя, наприклад, про те, що являють собою оточуючі мене люди, особливо вчителя. Я дізнався, що є добро, якому протистоїть ще більша кількість зла.

Ще в початкових класах я любив, сидячи у вікна, малювати. Малював різні речі, в основному, це були різноманітні дерева, на яких відразу були присутні зелені, жовті й червоні листочки. Здається, це було викликано моєю внутрішньою любов'ю до осені й, згодом, я пішов навчатися у художню школу, і відучившись рік, достроково закінчив своє навчання.

У той же час я любив музику. Вона, подібно графічним образам, може бути досить ніжною і гарною, а може бути різкою та грубою. Нажаль, любов до музики не призвела до більш-менш професійного навчання грі на музичних інструментах, але все ж таки, вона грає в моєму житті не аби яку роль і дозволяє часом забути про насущні проблеми в процесі витягу звуку з різних музичних інструментів...

Ще в першому класі батьки купили мені й братові легендарний комп'ютер ZX-Spectrum 48K, гра з яким поглинула мене майже цілком і повністю. Спочатку, я просто грав на ньому в ігри, але згодом почав намагатися програмувати на мові "Бейсік", яка була зашита в ПЗУ. Принципи програмування доводилося осягати самостійно, благо була відповідна література, така як "Бейсік для дітей".

Приблизно в той же час мама показала як підключається лампочка до батарейки за допомогою дротів, що розвило в мені наступну любов до радіотехніки, збирання електронних схем, розробці й розведенню монтажних плат та ін.

Школа проносилася десь мимо, намагаючись створити з мене високорозвинену особистість, але захоплення завжди брали гору над обов'язками, тому в школі я вчився посередньо, ніколи не прагнув вислужуватися перед викладачами й осягав самостійно особливості життя та навколишніх предметів. Ніколи не прагнув бути лідером у суспільстві, що мене оточувало, та й це суспільство, як мені здавалося, не заслуговувало на таку увагу з мого боку.

І коли прийшов час вивчення інформатики в школі, я зміг реалізувати всі свої наявні знання й показав себе більш-менш повноцінно ;), посівши перше місце в районно-міській олімпіаді з інформатики, чим засмутив учнів 17ї школи. Нажаль, на більше мене не вистачило, через відсутність знань у таких мовах програмування як Паскаль і Сі, та й було відсутнє безліч пізнань у структурах, організації й обробки даних, а також алгоритмів перебору, рекурсії та ін. В одинадцятому класі я знову добрався до того ж рівня, так і не перейшовши бар'єр.

У 10 та 11 класах можу відзначити самостійне й досить глибоке вивчення програмування на Асемблері в реальному режимі на процесорах x86-архітектури. Тоді почали зароджуватися й перші фантазії по створенню власної операційної системи, і взагалі розвився інтерес до внутрішнього пристрою операційних систем і способів низкорівневих зв'язків між безпосередньо пристроями й більш-менш прозорим програмним інтерфейсом. А вже в самому кінці навчання в школі, назбиравши гроші на модем, я підключився до Інтернету, що ще більше віддалило мене від навчання, але при цьому набагато ефективніше сприяло пізнанню навколишнього світу. Приблизно в той же час я захопився пізнанням ОС Linux, що посприяло розширенню кругозору й світорозуміння як локально, так і глобально. Я навчився по-новому дивитися на речі, не так, як мене вчили все життя. Це, як я вважаю, стало найбільшим поштовхом для розвитку в мені творчого сприйняття, як ні що інше. Я навчився більш широко й масштабно мислити та сприймати події, предмети, речі, а це є невід'ємним атрибутом справжнього інженера.

Але самим плідним періодом мого життя став усього лише один рік між школою й інститутом, у який я майже повністю пов'яз у Всесвітній Мережі. Я навчився спілкуватися з незнайомими мені людьми, знайшов багато цікавих знайомих, з якими провів не мало часу. Тоді ж я захопився програмуванням на php і написав забавний багатокімнатний чат, що працює з keepalive-з'єднаннями та має багаторівневу систему адміністрування. Нажаль, на той момент я ще не мав практичного досвіду роботи з БД, тому весь обмін був улаштований за допомогою файлів, а породжені дублюючі процеси веб-серверу (після відновлення фрейму з повідомленнями, наприклад) знищували самі себе, перевіряючи наявність свого нового "брата" у спеціальних файлах-таблицях. Вся витівка із самого початку була дурною, але допомогла з нуля по документації освоїти незнайомий мені досі спосіб створення програм, що виконуються десь там на сервері в Інтернеті, а не на локальній машині...

Університет

У перспективному майбутньому миготів осінній образ заклику, що мене, взагалі ж, не сильно радував. Тому однозначно й безповоротно було вирішено йти за шляхом Ломоносова й обгризати залишки гранітної каменюки науки. Вибір спеціальності був обумовлений не тільки перспективним осіннім образом, але й роз'ясненням деяких людей про недоцільність фантазії опинитися цікавій мені спеціальності з урахуванням оплати навчання державою, а батьки, нажаль, не мали коштів оплатити навчання. Тому зваживши всі за й проти, вибір зробив всемогутній random з невеликими умовами на вихідне значення :). Так я й опинився в університеті, поступивши навесні 2002 року за рейтингами, посівши третє місце. І тільки в цей момент перспективний осінній образ почав змінювати свою сутність, перетворюючись зовсім в іншу, незрозумілу тоді, картину. Я почав ставати "гідравликом"...

Університет виявився не таким поганим, як я його уявляв (за винятком деяких моментів, які я не буду описувати) і відкрив мені двері в таємні кімнати знань. У якісь двері я входив із задоволенням, у якісь по необхідності, а деякі двері, як мені здалося, були безпосередньо сполучені з виходом. Іноді ж хотілося, щоб деякі необхідні двері були сполученими, а сполучені були необхідними, але, нажаль, не все в системі так, як хочеться окремому елементу цієї системи. Та й система поводиться далеко не завжди на благо своїх елементів, особливо в соціальному відношенні. Очевидно ці властивості вона придбала ще до розпаду СРСР...

У процесі навчання багато разів брав участь у різноманітних конференціях (по електротехніці, механіці рідини й газу, українській мові), але великим досягненням вважаю участь у створенні стенда для навчання студентів основам програмування PIC-микроконтроллеров на кафедрі Електротехніки, а найбільшим внеском вважаю створення повноцінної й робочої версії мікропрограми для PIC-микроконтроллера (більше ніж 1000 рядків програмного коду на Асемблері) експериментального пристрою, призначеного для частотного регулювання електропривода, все на тій ж кафедрі Електротехніки під керівництвом Шавьолкіна А. А. І, виступивши з відповідними доповідями на конференціях, був нагороджений грамотами в 2005 і 2007 роках.

Неодноразово брав участь в ілюструванні, редагуванні й оформленні різноманітних методичних вказівок на різних кафедрах. Переписав на Delphi програму, яка до цього виконувалася у середі DOS, і була створена для спрощення розрахунку шахтного трубопроводу.

З 2006 року, після майже вже остаточно відбитого інтересу до комп'ютерів, я одержав другий шанс, і тепер одержую другу вищу освіту за фахом "Програмне забезпечення автоматизованих систем". Сподіваюся цей урок дозволить мені не відвертатися в житті від своїх симпатій і йти до них більш упевнено й наполегливо.

Плани на майбутнє

Після закінчення університету хотілося б зайнятися наукою. Цікавими мені напрямками є: розробка операційних систем для різних апаратних платформ, портування існуючих ОС під інші апаратні платформи, виртуалізация, паралельні обчислення. Не мало цікавості викликають різноманітні системи передачі даних через радіомережу (із самого дитинства дивувався здатності передачі голосу без дротів): різноманітні WLAN, мережі стільникового зв'язку. Можливо, перед реалізацією намічених планів займуся звичайним прикладним або веб-програмуванням для одержання хоч якогось досвіду роботи. Ну й, звичайно ж, хочу, одночасно з роботою, писати статті для журналів комп'ютерної тематики.

Взагалі загадувати - справа невдячна, адже невідомо, що чекає нас за поворотом долі. У світі є речі, про існування яких я можу й не уявляти, і ці речі можуть виявитися набагато цікавіше тих, які мені вже відомі. Тому я збираюся, у першу чергу, займатися речами, які мені цікаві, й пізнавати світ, хочу бачити якнайменше рутинної й нецікавої роботи, що повертає людину до джерел еволюції...

Хоббі і захоплення

Фотографування, написання віршів і статей, кулінарія.