Дитинство

Народилася 2 листопада 1984 року в місті Донецьку. Я стала першою й єдиною дитиною у своїх батьків - Болкуневич Ірини Володимирівни й Болкуневич Віктора Михайловича, але головне - першою й єдиною онучкою у своїх бабусів і дідусів, що, цілком природно, позначилося на прояві з їх боку підвищеної уваги до мене. Як результат, друзі в мене були не тільки в рідному дворі, але й там, де проживали бабусі й дідусі. Зараз, звичайно, друзів уже не може бути багато, але ті, хто є - самі розуміючі, вірні й надійні. Дуже хочу подякувати своїй бабусі за найяскравіші й незабутніші враження від поїздок по колишньому СРСР - Калінінград, Санкт - Петербург, Москва, Сибір, Казахстан... Сибір - батьківщина маминих батьків, тому, що таке Байкал і сибірські морози, знаю з власного досвіду.

Звичайно, як у більшості дітлахів, в «далекому» дитинстві у мене теж був дитячий садок. У яслі - садку №124 «Кораблик» пройшли найбезтурботніші й веселі роки з такими ж, як й я, «першовідкривачами» цього світу... Ходила я туди разом зі своєю мамою, тому що вона працювала в ньому вихователькою, так що несмачні каші й суворі вихователі - це не з моєї історії...

Шкільні роки

Шкіл навколо мого місця проживання було аж 3, але в силу деяких сімейних обставин серйозно вибрати місце мого подальшого навчання не вийшло, тому 1 вересня 1991 року я пішла в 1-й, а точніше в 0-й (!) клас ЗОШ №140, тому що до нормальних перших класів набір уже був завершений. Проте я можу казати, що 4-й клас я не «перестрибувала», а так само, як і всі інші класи, закінчила на відмінно...

Прикро, але школа, в основному, мені запам'яталася як нескінченні захисти її честі на численних районних олімпіадах з математики, фізики, хімії...

Далі було 1 вересня 1998 року, коли однокласниця Стоянова Наталя розповіла мені про Донецький колеж (ДК), за що їй дуже вдячна! Домашні довго не роздумували над почутою інформацією і я була зарахована на підготовче відділення цього навчального закладу нового типу. Отут я зрозуміла, що вчитися може бути дуже цікаво! І тому з нетерпінням чекала вступних іспитів до 9-го класу ДК. Це був перший серйозний крок у моєму житті, тому що потрібно було залишити школу, де ти краща учениця в класі й де завжди ставлять 5... Так, було важко перейти на 6-тиденне навчання, поряд зі звичайними предметами почати вивчення й нових - економіку, менеджмент, психологію, логіку; знайомство з іспанською й грецькою мовами, латинською...

Вже на підготовчому відділенні були знайдені нові друзі, а з Борисовим Микитою (мій одногрупник) я пройшла й до кінця університетського навчання. До колежу я вступила, мріючи стати юристом. А фактично відразу зрозуміла, що юрист із мене не вийде. Правознавство моєю настільною книгою не стало, нею став Збірник завдань з математики для вступників до вузів. Правда, через приналежність Донецького колежа до учбово-методичного комплексу ДонНТУ, інших вузів для нас практично не існувало, і в 11-му класі майже всі учні колежа взяли участь у рейтингових іспитах ДонНТУ.

При подачі документів й підписуванні медичної довідки у медсестри на питання про спеціальність я відповіла - «Програмне забезпечення ЕОМ» і побачила її здивоване обличчя з коментарем - «там хлопцям учитися важко...», моя відповідь «Системне програмування» не змінила реакції медсестри й лише відповідь «АСУ» небагато її заспокоїла... Так вирішилася моя доля - медсестра підписала мені довідку!

Я стала студенткою факультету «Комп'ютерних інформаційних технологій та автоматики» (КІТА), спеціальності «Інформаційні управляючі системи і технології» (АСУ)..

Університет

Спеціальність зобов'язувала - вдома з'явився комп'ютер, а разом із ним і книги з програмування, баз даних; з кожним семестром книжкова поличка поповнювалася новими екземплярами. Почалися лабораторні роботи, семінари, сесії, курсові... Деякі канікули пощастило провести з найближчими одногрупниками, серед яких - моя краща подруга - Андрєєнкова Олена (теж майбутній магістр), на морі в таборі «Буревісник», а також у пансіонаті «Червона гвоздика», про що піклувався наш профком студентів ДонНТУ.

Навчання у вузі виявилося цікавим і дуже різнобічним. Написання найцікавіших програм по різноманітних предметах, перебування «у шкірі» розроблювача баз даних зайвий раз підтверджували мені, що спонтанний вибір спеціальності виявився найвірнішим! Це здорово казати, що я знайшла своє!

В 2006 році я одержала базову вищу освіту з напрямку підготовки «Комп'ютерні науки». Бажання продовжити навчання в магістратурі, яке виникле ще на 1-му курсі, а також диплом бакалавра комп'ютерних наук з відзнакою сприяли моєму зарахуванню до магістратури.

Про магістерську роботу

Тема моєї магістерської роботи – «Розробка комп'ютеризованої системи прогнозу валового внутрішнього продукту регіону». Вибір цієї теми пов'язаний із проходженням мною 2-ої виробничої практики в Управлінні економіки Донецької облдержадміністрації. Там мені її запропонували, а мій науковий керівник – доцент кафедри АСУ, к.т.н. Світлична В. А. схвалила, тому що ми побачили в цій темі можливість застосування актуальних методів прогнозування різних показників, що немаловажне для роботи магістра. А те, що показник ВВП дійсно важливий для економіки в цілому: він використовується для характеристики результатів виробництва, рівня економічного розвитку, темпів економічного росту, аналізу продуктивності праці в економіці й т.д. ще більш сприяло нашому прийняттю цієї теми.

Для мене магістратура - це додаткові знання й нові перспективи, а також можливість ще півроку провести з улюбленими одногрупниками, в аудиторіях рідного вузу.

Розуміючи, що незабаром вуз уже залишиться в минулому, і усвідомлюючи зростаючі вимоги до нашої спеціальності, безперервний і бурхливий розвиток інформаційних технологій, одночасно з початком навчання в магістратурі я вступила до Комп'ютерної Академії «Шаг» на спеціальність «Розробка програмного забезпечення». Як говориться: навчатись, навчатись, й ще раз навчатись...

Плани на майбутнє

Звичайно, для початку хочеться успішно захистити диплом магістра.

Знайти роботу, у якій мої знання виявляться дійсно корисними, у якій завжди буде присутній елемент новизни, тому бачу себе в дружному колективі великої компанії, що використовує для своєї ефективної діяльності інформаційні технології по максимуму. Домогтися в ній визнання й успіху, досягти професійних висот, щоб батьки могли пишатися, а дітям був приклад.

Задовольнити свою романтичну натуру й побувати в Єгипті, Іспанії, туманному Лондоні, динамічному Нью-Йорку, побачити водоспад Вікторія...

І, звичайно ж, продовжити успішне навчання в Комп'ютерній Академії «Шаг».