Факультет комп'ютерних інформаційних технологій й автоматики
Група СУА-02 (СУА-06м)
Тема магістерської роботи: «Дослідження систем управління малоінформативними об'єктами на прикладі технологічного процесу виготовлення порошкового дроту»
Науковий керівник: кандидат технічних наук, доцент Жукова Наталя Вікторівна

Про себе...

Середній бал за період навчання становить 4.69. До моменту закінчення ВНЗу в досконалості опанував технічними мовами (російським й українським), а також німецькою в обсязі, достатньому для розуміння. Придбав навички логічного й абстрактного мислення, зокрема, відносно систем автоматики. Придбав знання в області програмування на мовах Turbo Pascal, C++, Algorithm Builder, Assembler. При моделюванні систем керування були вивчені програмні пакети: Matlab (математичні обчислення й моделювання систем автоматики), MathCad (математичні обчислення), Electronics Workbench (симулятор електричних цифрових й аналогових схем), КОМПАС й AutoCad (графічні редактори для побудови 3-D моделей, креслень, електричних схем). Улюблене заняття - плавання, бальні танці. Захоплююся сучасним російським і закордонним кінематографом.

Автобіографія

Від колиски до таблиці множення

Поїхали))). У зовсім недалекому минулому, а саме в році 1985 від різдва Христова на світ з'явилося миле, симпатичне дитя чоловічої статі. Трапилося це 10 липня в 16:00 за київським часом у славнім місті Краматорську легендарної Донецької області. На вулиці стояла невблаганна жара, і тому, внаслідок тривалого знаходження батьків на сонці, маленьку істоту охрестили ім'ям Аркадій, за що в дійсності воно їм дуже вдячно. Трохи зміцнившись, дитина потрапив у руки бабусі, Світлани Петрівни, і спільними зусиллями з мамою, Аллою Миколаївною, маленьке «диво» поступово перетворювалося в цілком повноцінного чоловічка. Чоловічок розвивався нормально, згідно «плану»: здоровенький, розумненький, веселенький, шустренький.

Не пройшло й трьох років, як маляти віддали в дитячий садок. Трапилося це в тисяча дев'ятсот не пам'ятаю якому році у відомому раніше згаданому місті Донецьку, куди родина Ніхотіних у складі вже трьох чоловік переїхала на постійне місце проживання. Хвиля перспектив накрила батьків з головою. Мама працювала в тім же дитячому саду; папа, Юрій Миколайович, закінчував навчання в Донецьком медичному інституті.

Все дитинство пройшло в атмосфері пафосу, веселощі, безтурботності й любові навколишніх, але бешкетникові раптово стукнуло сім, і прийшла пора йти до школи...

Вверх

Перші сходження на гору науки

Дитину віддали до школи. Світ тоді ще не розумів всієї трагічності того, що трапилось. 1-А клас середньої школи №24 прийняв «маленьке чудовисько» з розкритими обіймами. Цього пустуна вчителька молодших класів пам'ятає дотепер. З успішністю проблем не було ніяких. Незважаючи на те, що всі уроки викладалися тільки українською мовою (експериментальний нахил на український), всі три табелі (1,2,3 клас) красувалися рівним стовпчиком написів «відмінно». Однак на дні бочки з медом виявився дьоготь - поведінка. Таких акторських подань 24 школа не побачить більше ніколи...

У тисяча дев'ятсот невідомому року родина переїжджає в інший район, і, як наслідок, дитину переводять в іншу школу. Нова, тільки здана в експлуатацію школа стала черговим випробуванням «на міцність». Бачачи деяку можливість відрізняться від інших, була визначена мета: закінчити всі сходи загальноосвітньої школи з відмінністю. Для досягнення поставленої мети, ціною нелюдських зусиль, результат був досягнутий. З 5 по 8 клас колекція похвальних листів про відмінне закінчення року мала місце бути. Також тут був отриманий перший досвід управління людьми. На класних зборах учні висунули й затвердили Аркадія Ніхотіна на посаду «командира». Всі обов’язки я справно ніс до дев'ятого класу, намагаючись завоювати авторитет серед своїх колег. У деякому розумінні мені це вдалося.

9 клас став переломним. Трапилася подія світового масштабу. Четвірка по улюбленій українській мові. Трагедія... Канув у небуття червоний атестат. Відчуття фіаско не давало спокою. Мир навколо валився. Масло підливав ще й провал вступних іспитів у медичний ліцей. Але час зціляє. Адже спереду залишалося ще два класи...

Азарт і бажання надолужити упущене досягли крапки верхнього екстремума. Позитивна енергія продовжувала бити ключем, знаходячи все нові й нові шляхи до досягнення мого особистісного ідеалу.

От і все. Важкий вік був переборений, дитинство залишилося далеко позаду, і настав час вступити у вируюче повсякденне вже доросле життя.

Усе йшло б за планом, якби не чергова зміна школи. Нові вчителі, новий колектив, директор, новий класний керівник. Незвідані коридори й класи навивали страх і смуток. На порятунок прийшов час. Він згладив усі гострі кути й допоміг адаптуватися до змін, що гримнули. У навчальний процес я влився швидко, брав активну участь у спортивних змаганнях, олімпіадах, конкурсах, концертах. Майже завжди посідав призові місця. А інакше, навіщо в них брати участь? Рейтинг успішності активно ріс і до середини 11 класу твердо встановився в трійці лідерів. Здавалося, тернистий шлях пройдений. Залишалися випускні іспити...

19 червня 2002 року. Цей день увійшов в історію, як день успішної здачі останнього шкільного іспиту. Скільки було радості й щастя із цього приводу! Випускний бал й останні шкільні літні канікули... Хтось запитає: «А як же вступні іспити?» В університет я вступив за результатами рейтингу, що проводився на базі ДонНТУ у квітні того ж року, але про це окремо. Урочисте вручення атестатів відбулося 24 червня. Найвищі бали, надруковані на державному бланку «Додатка до атестата про середню освіту», акуратно розташувалися напроти відповідного предмета, радуючи погляд своєю надзвичайною ідентичністю. Це був останній день, проведений у стінах рідної загальноосвітньої школи.

Отже, ціль досягнута. Тепер із упевненістю можна було сказати, що черговий етап життя пройдено.

Вверх

Живуть студенти весело ...

От і добралися до студентського життя. Як уже було сказано, вступив я ще у квітні 2002 року, тобто за два місяці до випускного. Подальший шлях був визначений. Однак, як трапилося, що після недобору одного бала при надходженні в медичний ліцей, мене віддали в технічний ВНЗ? Міркували так: якщо не подужав гуманітарні науки, подужаєш точні. До вступних іспитів у мед. інститут я вже був зарахований на бюджет ДонНТУ, отже все розв'язалося само по собі. Ще одним немаловажним фактом при виборі ВНЗ стало присвоєння йому статусу Національного технічного університету. Колишній ДПІ визнало світове співтовариство.

Схильність до комп'ютерних й інформаційних технологій з'явилася ще в школі. Багато часу проводив я після уроків у кабінеті інформатики, пізнаючи ази роботи в Windows, побудови програмних алгоритмів і найпростіших програм.

Отже, побачивши цю схильність сина, батьки швидко визначилися з майбутнім факультетом. Залишалося вибрати тільки спеціальність. Благо, що засоби інформації процвітають і можна одержати докладний опис кожної зі спеціальностей даного факультету. Вибір був зупинений на спеціальності «Системи управління й автоматики». Престиж даної спеціальності й розмаїтість можливих професій не залишили ніяких сумнівів, і всі інші відсіялися самі собою. Ну, ось і все, жереб кинутий, і карти відкриті... Настав час приступити до одержання вищої освіти.

1 вересня 2002 року в 7:50 я перший раз переступив поріг третього навчального корпуса. Старт був даний. Мир перевернувся вниз головою й став у черговому своєму „безглуздому” вигляді. Ну, що ж, знову виникла необхідність просити допомоги у часу. Як будь-яке нововведення, початок навчання обіцяв певні труднощі, і вони виникли. Адже звикнути до нової системи, що у корені відрізнялася від шкільної, швидко неможливо.

Вверх

Ну, а якщо впадеш - знову встанеш і підеш!

Перший семестр пролетів не помітно (настільки не помітно, що до початку сесії боргів було з головою). Отут і придалася студентська вправність. Уже до кінця сесії всі іспити, заліки та інші «незаліки» були здані. Ура! Перша в житті сесія пройшла успішно!

Далі - легше. Принаймні, мені. Студентське життя потекло струмком з усіма супутніми радостями й розчаруваннями. Хоча першого все-таки було більше. КВК, олімпіади, дебют ... пройшли без мене. Жалую, звичайно, але нічого не поробиш. Більшу частину часу я все-таки приділяв навчанню.

Говорячи про навчання у ВНЗ, не можна не сказати пари утішних слів про викладачів. Без акцентування уваги на якійсь окремій особистості, скажу, що всі викладачі ДонНТУ - це фанати своєї справи, які з головою присвячують себе науці. З дивною завзятістю вони практично вселяють знання студентам, а ми, студенти, у свою чергу, намагаємося вібрати якнайбільше корисної інформації. Безвідмовна допомога, кваліфікована консультація, об'єктивне оцінювання знань, завжди свіжі ідеї й пропозиції - ось риси, властиві всім без винятку викладачам ДонНТУ. Незважаючи на те, що відповідно до прийнятого закону студент повинен одержувати 70% знань самостійно, ретельно підготовлений лекційний матеріал викладаються в повному обсязі, а іноді й з надлишком, щоб донести до кожного окремого індивідуума суть предмета, що викладає.

Студентські роки йшли, сесії здавалися, залікова книжка поступово заповнювалася оцінками. Непомітно, як мить за миттю пролетіли чотири роки навчання... І прийшла пора визначаться з темою майбутньої науково-дослідної роботи, але спочатку про вибір наукового керівника.

Жукова Наталя Вікторівна, кандидат технічних наук, доцент. На кафедрі АТ читає наступні лекційні курси: основи дискретної математики, автоматизація проектування систем і пристроїв автоматики, чисельні методи комп'ютерного аналізу. В 2003 році захистила кандидатську дисертацію по темі: «Система автоматизації керування безперервним технологічним процесом виробництва порошкового дроту» й активно продовжує вивчати процес обробки металу тиском. Автор десятків статей і наукових публікацій. От той не повний список якостей, що вплинули на моє рішення при виборі наукового керівника.

Керівник запропонував у магістерській роботі продовжити дослідження систем керування технологічним процесом виробництва порошкового дроту. Мені цей напрямок сподобався з ряду причин: дана тематика широко розкривається в друкованих й Internet виданнях, є актуальною в цей час, глибоко вивчена Жуковой Н.В., що дозволило мені одержати вичерпні відповіді на питання, що виникають у процесі дослідження. До кінця четвертого курсу був вивчений процес одержання порошкового дроту, а також поставлено основне завдання, яке передбачалося вирішити в магістерській роботі.

Восьмий семестр раптово закінчився, і прийшов час здавати державний іспит на одержання кваліфікації «бакалавр». Склав.

Вверх

Фінішна пряма

Магістратура! Правда гордо звучить? Не всякому дано «дожити» до неї, але я «дожив» і дуже цьому радий. Ступінь «магістр» - це престижно й серйозно. Однак, учитися в ній теж не просто: нові предмети, лектори – майже всі професори, більше навчальне навантаження. Проте цікаво. Все-таки магістри – еліта університету!

Вверх

На обрії...

Після одержання диплома магістра планую вступити до іншого ВНЗ на спеціальність «Економіка й право» на заочній основі. Під час навчання буду працювати за спеціальністю. По закінченню – хочу почати власний бізнес, зокрема пов’язаній з виробництвом. Жодного слова про родину, тому що це банально й ні кому не цікаво (хоча без неї теж не можна). Після виходу на пенсію куплю собі замок у Чехії й переїду туди із дружиною. Буду грати в гольф і розводити хвилястих папужок. У глибокій старості планую вмерти.

Вверх