Біографія
Дитинство
Як не вигадуй, а усі біографії починаються однаково.
Народилася я 4 січня 1986 року у м. Донецьку, чим дуже задоволена. По-перше, задоволена тим, що не 1 січня, а по-друге, тим, що під час новорічних свят у мене є своє особисте, додаткове свято.
Дитиною я була різнобічною: і примхливою, і трохи сором’язливою, і усмішливою (але не для всіх, та й то, тільки тоді, коли не вередувала). Дитячий садок мене не виправив. Він мав горду назву "Лелека", як би символізуючи собою легенду про появу дітей. У садку мені більше всего подобалися уроки музики: там ми співали, грали на ложках, придумували сценки. Напевно, саме тому в 5 років я розповіла батькам про своє бажання займатися музикою. Музикою я займалася протягом 7 років (грала на фортепіано), спочатку мені подобалося, потім набридло, але я з упертості не хотіла кидати свої заняття.
Трохи пізніше я стала ходити в ізостудію, але не можу сказати, що навчилася малювати приголомшливі картини, що будять уяву.
Шкільні роки
Моя школа. Колись я нею пишалася, а тепер розумію, що пишатися нема чим . Моя школа ЗОШ№70, а зараз гімназія Київського району, вважається однієї з кращих шкіл у місті. Чому це так, мені невідомо, напевно, просто є набагато гірше.
1 вересня 1993 року я в перший раз пішла до школи і зі мною відразу відбулася перша неприємна історія: папа привів мене не в той клас. Як і чому це вийшло, дотепер невідомо, але коли вчителька зробила переклик і виявилося, що я зайва, мені сказали: "А ти хто? Тебе немає в списку". Потім, звичайно, розібралися, мене відвели в мій клас, але настрій був безнадійно зіпсований до кінця дня.
Роблячи ліричний відступ, скажу, що дуже приємно читати, як люди пишуть теплі слова про свою першу вчительку, а от я, на жаль, цього зробити не можу.
Моя перша вчителька, Наталя Володимирівна, була дуже молода і не дуже терпляча, тому всі проблеми, що виникали в нашому першому класі, розв’язувались криком. Кричала вона багато, за приводом і без, тому в першому класі школу я просто ненавиділа тільки з одного приводу: я боялася свою вчительку, боялася виходити до дошки, тому що досить швидко зрозуміла, що без крику вона обходитися не вміє. Мої однокласники цілком розділяли мою думку.
Особливо запам'ятався момент, коли ми в класі читали вголос тексти з підручника. У нас був хлопчик, що читав дуже повільно. Наша гарна, мудра і добра перша вчителька ставила йому за це двійки і висміювала перед усім класом. Такі люди ламають дитячу психіку, роблять дітей озлобленими, постійно готовими захищатися, дарують їм купу комплексів. Наша учителька володіла цим мистецтвом у досконалості.
Незважаючи на це, вчилася я добре, і ще в першому класі виявилося, що можу писати практично без помилок, не знаючи правил.
Ще в перші роки шкільного навчання я зрозуміла, що не люблю математику, що дуже розбудовувало мого папу. Зате дуже любила читати, читала багато. Моїми улюбленими шкільними предметами були російська література і мова, історія, економіка й економічна географія. Я читала усе, що задавали по шкільній програмі, читала просто для себе те, що було мені цікаво. За мою любов до читання потрібно сказати спасибі моїм батькам, які у дитинстві, поки я не навчилася читати сама, читали мені вголос, а пізніше радили мені цікаві книги.
У 11 класі до нас прийшла нова вчителька російської мови і літератури, Юргенц Світлана Ханановна. Єдиний учитель, якого я полюбила, що не просто змушувала нас учити вірші і правила, а вчила нас думати, почувати. Вона показувала нам вірші свого власного твору, вона дозволяла писати про те, що хвилює, і при цьому вона давала нам знання.
Вибір спеціальності
Школу я закінчила на "відмінно", з розумінням того, що не всі так добре, як здавалося, і з бажанням йти на філфак. Уся моя родина прийнялася дружно мене відговорювати, навіть бабуся, викладач російської мови для іноземних студентів. У результаті розмов про те, як буде неперспективно моє майбутнє на філологічному і фраз: "Хочеш працювати в школі вчителем і перевіряти сотні зошитів при маленькій зарплаті?" я вирішила йти в ДонНТУ на спеціальність "Економічна кібернетика". Спеціальність вибрала методом виключення: на економічний факультет йти не хотіла, а з всього іншого ця спеціальність показалася мені самою цікавою.
Студентські роки
Перший семестр в університеті мені зовсім не подобалося, але потім я втяглася і згадуючи мамину фразу, яку вона мені сказала після першої шкільної двійки: "Це твої оцінки, значить соромно повинно бути тобі", я стала старатися і у кінці четвертого курсу мій середній бал складав 4.97, що і дало мені можливість поступити до магістратури.
Роки в університеті пройшли весело й інформативно, причому не тільки в плані освоєння науки, а й у плані людських взаємин, відношення до себе і до життя в цілому. Усі пройшло так цікаво і швидко, що неможливо розділити університетське життя на етапи. Можна просто охарактеризувати такими словами: лекції, лабораторні, модулі, поїздки, почуття, міста, туризм, гарні книги, гарна музика, гарні (і не дуже) люди, нові бажання, нове розуміння себе.
З усього цього я винесла для себе, що уміння братии інтеграли, пам'ятаючи усі формули напам'ять (перебільшую) не настільки важливо, головне розуміти, що ти хочеш зробити, а найбільш важливо бути в гармонії із самим собою, своїми бажаннями й оточуючими людьми.
Вибір теми дипломної роботи
Коли прийшов час вибирати тему дипломної роботи, рішення прийшло практично відразу: ще будучи школяркою, я допомагала своєму дідусю, професору Кіровоградського педагогічного університету, у його дослідженнях сонячної активності і впливу її на земні процеси. Зокрема , ми досліджували інтенсивність творчості А.С.Пушкіна з погляду активності Сонця. Сонце впливає т абсолютно на всe, що відбувається на нашій планеті, тому я, відповідно спеціальності, вибрала тему "Встановлення кореляційної залежності між ринковими курсами акцій і циклічністю сонячної активності".
Плани на майбутнє
Складати собі конкретні плани на майбутнє і розписувати своє життя по десятиліттях мені чомусь зовсім не хочеться. Чітке усвідомлення своїх бажань, можливостей можливо лише на невеликий період, тому що з плином життя усі міняється, міняються і бажання.
На даний момент я збираюся закінчити навчання в магістратурі, захистити диплом і знайти роботу, що буде не тільки приносити мені гроші, але ще і буде захоплювати мене.
Що ж стосується більш віддалених перспектив - тут нічого не можна сказати точно і, напевно, не варто говорити про те, що може і не відбутися.
На початок сторінки