Автобіографія

       Холодним зимовим днем, у вівторок 14 січня 1986 року, о 16 годині 15 хвилин за Донецьким часом, до світу прийшов ще один представник роду людського. Цим представником є я – Мар’єнков Вадім Станіславович. Мій батько - Мар’єнков Станіслав Іванович, за професією електрослюсар. Моя мати - Мар’єнкова Світлана Серафімівна, домогосподарка.

Дитинство.

       У дитинстві я був доброзичливою, слухняною та тихою дитиною. Не занадто суворе, але уважне сімейне виховання дозволило мені вирости розважливою, урівноваженою людиною. Хоч мої батьки й займалися моїм активним вихованням, але більшу частину життєвого досвіду, я, як і багато людей, намагався пізнати самостійно. Із цього приводу іноді траплялися конфлікти між мною та моїми батьками, які з усією щирістю намагалися застерегти мене від більшості життєвих помилок, які, на жаль, так властиві дітям. Але я дотримувався старого прислів'я «Краще один раз побачити, ніж сто разів почути», і відповідно намагався все спробувати самостійно, у зв'язку, із чим іноді потрапляв у неспритні ситуації. З яких, на щастя, завжди вдало виплутувався. Так методом проб і помилок формувався мій характер. Зараз мій тип темпераменту - сангвінік-флегматик, що говорить про розважливість та продуманість моїх дій.

Дитячий садок і школьні роки..

       В 1990 році, у віці чотирьох років батьки віддали мене в дитячий садок «Рябінка», де я навчався до сьоми років. Тут у мене з'явилися перші друзі, на жаль лише з деякими з них я підтримую зв'язок дотепер. У сім років було вирішено, що я вже дорослий і час мені гризти твердий шкільний граніт науки. Так у 1993 році я відправився до першого класу. Я завжди був розумною дитиною, і мені було зовсім неважко здати так зване вступне тестування та бути зарахованим до першого «А» класу із поглибленим вивчанням англійської мови середньої (на той час) школи № 92. Згодом моя школа одержала статус загальноосвітньої I-III ступенів. А за два роки до кінця мого навчання, набула статусу гімназії. Увесь час навчання я заглиблено займався вивченням англійської мови, але не дивлячись на це гуманітарні науки не дуже притягували мене. Знання англійської мови, безумовно, дуже допомагає мені у житті, і я намагаюся не втратити ці знання, але й їх значно поглибити Не буду стверджувати, що був відмінником, але й до трійок не опускався. Лише останні два роки шкільного життя я закінчив із практично відмінним табелем.

Університет.

       В одинадцятому класі, стало питання, як жити далі. Довелося серйозно замислитися, чого саме я чекаю від себе й від свого подальшого життя. У той час я досить серйозно захоплювався комп'ютерними технологіями й саме ця обставина спонукала моє прагнення розвивати свої знання саме в цій області. Тому мене зацікавив факультет комп'ютерних і інформаційних технологій Донецького Національного Технічного Університету. Отже я прийняв рішення прийняти участь у рейтингових випробуваннях для зарахування на цей факультет. Відверто кажучи, я прагнув бути зарахованим до спеціальності АСУ, але у списку спеціальностей її не виявилося, але була спеціальність СУА (як стало відомо згодом спеціальність АСУ була перейменована в ІУС, а СУА - нова назва спеціальності АТ). Не приділивши особливого значення різниці в розташуванні букв, я сміло записався на цю спеціальність, і жодного разу не пошкодував про це. Отже, пройшовши в лютому 2003 року рейтингові випробування, я був зарахований у Донецький Національний Технічний Університет на факультет комп'ютерних інформаційних технологій і автоматики за фахом «Системи керування й автоматика».
       Навчання в університеті давалося мені досить легко. Завдяки властивій мені кмітливості, я швидко освоював нові предмети, до того ж технічний склад розуму допомагав легко розбиратися у точних науках і різного роду технічних предметах. Чотири роки бакалаврату пронеслися непомітно, залікова книжка з кожною сесією заповнювалася все більшою кількістю четвірок і п'ятірок, і середній бал за весь період навчання у мене не опускався нижче 4 балів. Так, після закінчення четвертого курсу й одержання диплома бакалавра, у 2007 році, мій середній бал склав 4,66. Тому мною було ухвалене рішення вступити до магістратури по своїй спеціальності, де я дотепер і навчаюся.

Плани на майбутнє.

       У найближчих планах на майбутнє в мене, безумовно, на першому місці стоїть закінчення університету. Хоч моя спеціальність у сучасному світі досить затребувана, доведеться докласти зусиль, щоб знайти роботу саме таку, яка буде мені дійсно до вподоби й дасть можливість реалізувати мої знання, прагнення й таланти по можливості за фахом. Збираюся самостійно освоювати різні науки., та вдосконалювати отриманні знання Після одержання робочого місця й, так сказати, фінансової стабільності у житті, маю намір одружитися й будувати свій сімейний побут.