Примітка. Похибка при вимірюванні kефф складає не більше 2%.
      Реакційна здатність сполук 2 а-д підвищується з ростом температури.
Вплив характеру замісника Х в субстраті неоднозначний і не залежить від температури.
Так, для X=NO2 швидкість змінюється від найменшої в представленному ряді при 303К
до найвищої при 323К. Такими ж суперечливими кінетичними закономірностями характеризуються
і інші сполуки представленного набору. Наприклад, для 2 б,в маємо протилежні залежності –
зменьшення реакційності в даному ряді при збільшенні температури.
      В цілому електронна природа замісника Х ,що
віддалений від центра нуклеофільної атаки - атома сірки сульфохлоридної групи,
істотно не впливає на реакційність субстрату , незначно змінює Δ H≠ , але відображається на
значеннях ентропійного фактору Δ S≠.
      При порівнянні кінетичних даних 2 а-д(табл. 1)
з аналітичними для реакціі гідролізу 4 – метоксибензенсульфохлориду [5],
для якого kефф змінюється від 0,524 (303К) до 2,31 (323К) і параметри активаціі
ПС дорівнюють 57,7 кДж/моль і –136Дж/моль•К для Δ H≠ і Δ S≠ відповідно, бачимо незначні
відмінності у швидкості процесу, близькі значення ентальпіі активаціі, але досить велику
різницю в значннях ентропіі активаціі. Звертаючись до сполук
ряду N–аренсульфоніл-N-метіламіно–2,4–диметилбензенсульфохлоридів,
5–[N(XArSO2)-NMe]-2,4–Me2C6H2SO2Cl [1,2], наблюдаємо меньшу подібність кінетичних даних
і ще більшу відмінність величини ентропійного фактору, (Δ S = -(160 ÷ 140) Дж/моль•К ).
Таким чином 4- метоксильна група є основним структурним чинником, що впливає не тільки
на перебіг сульфохлорування, а і на швидкість процесу гідролізу. Приведені в табл. 1
дані для σ N – аренсульфонільного фрагменту молекули, що розраховані на основі даних [4]
для великого набору аренсульфохлоридів підтверджують це. Правомочність такого підходу з
дотриманням відповідних критеріїв єдинства механізму реакціі, в обох серіях показана в [1].
Крім того в якості допоміжного критерія єдності механизму гідролізу в наборі 2 а-д може бути
наявність залежності Δ S≠=ƒ(Δ H≠), яка виконується з великою точністю (k=0.999; s=0.0001).
тобто розбіжність і неоднозачність кінетичних даних в серіі метокси – похідних може бути
пов’язана з особливостями ПС SN2 типу , на що вказують значення параметрів Δ H≠ і Δ S≠ .
    Взаємозв’зок структура – реакційність оцінювали за классичним рівнянням Гаммета:
lgk = lgk0 + ρ Σ σ            
                                                (1)
  де ρ - коефіціент чутливості реакції до електронних ефектів замісників Х
в аренсульфаніламідній частині молекули.
Одержані значення наведені в таблиці 2. Там же показані аналогічні
параметри для гідролізу 5 – [N(XArSO2)- NMe]- 2,4 – Me2C6H2SO2Cl [2].
Таблиця 2 - Кореляційні параметри рівняння (1) для гідролізу сульфохлоридів амідів сульфокіслот

Примітка стаистичні параметри (1) :
для 2,4 диметил-похідних: S 0,023 ÷ 0,025; R 0,990;
для метокси-похідних при 323 К: S 0,0005 ÷ 0,025; R 0,9995;
для Т= 303 і 313 наведені оціночні величини, залежності за (1) не існує.
    Зменьшення селективності субстратів 5 – [N(XArSO2)- NMe]- 2,4 – Me2C6H2SO2Cl
при зниженні температурисвідчить про наближення до ізокінетичної температури
(294К , що для цієї серіі підтвержено експерементольно [1].
    Досить складний взаємозв’язок температура – реакційність для 2 а-д
відображається практичною відсутністю залежності в координатах рівняння (1)
для 303 і 313К. Але наведені дані (табл. 2) дозволяють зробити припущення про
незвично низьку чутливість до електронних ефектів Х, тобто маємо фактично відсутність
селективності субстрату до зміни температури. Про це ж свідчить теоретично розраховане за
методом [6] значення ізокінетичної температури 314 К тобто кінетичні дослідження проводились
фактично в ізокінетичній області (рис. 1) незначно нижче (303К) і вищеТізо.

Нумерація сполук відповідає табл. 1. S – мінімальне стандартне відхилення
експеріментальних ліній регресії в логаріфмічних одиницях від лінії регресії,
що включає точку Тізо (323 К).
Рисунок 3 - Ареніусівський графік для гідролізу
3 – [N(XArSO2)- NMe]- 4 – MeO-C6H3SO2Cl в 70% водному діоксані.
    Цим пояснюється неоднозначність кінетичних даних і значення параметрів активації
Δ H≠ і ΔS≠. Серії реакцій, для яких Тізо знаходиться в інтервалі температур дослідів
дуже рідкі і тому є предметом особливого інтересу. Варіювання замісників у цьому випадку
мало змінює швидкість реакції, але істотно впливає на параметри активації, що маємо
експеріментально (табл. 1). Найбільш цікавий наслідок із співвідношення між ентальпійним
й ентропійним факторами – зміна послідовності реакційної здатності субстратів в серії
при проходженні Тізо (рисунок 3).
    Для гідролізу 2 а-д при Т<Тізо реалізується ентальпійний контроль, при Т<Тізо –
ентропійний. Звісно, інтерпретація структурних особливостей ПС повинна бути різною
за температурами вище і нижче 314 К. За низьких температур (303 К) превалють електронні
взаємодії в ПС, за більш високих (323 К) – кінетичні закономірності визначаються більшою
мірою стеричними ефектами в перехідному стані (табл. 1).
    Таким чином, для даної серії недостатньо використовувати інтерпретацію реакційної здатності в електронних термінах. Вочевидь, метокси-група в орто-положенні відносно 3-(N-метил-N-аренсульфаніламідного угрупування сприяє реалізації ПС з більшою кількістю ступенів свободи внаслідок змінення просторової конформації і зняття стеричного напруження, про що свідчить зростання ентропії перехідного стану (табл. 1).
    Отже, реакційність системи в межах досліджуваного набору субстратів можна
пояснити двома різними факторами: меншою величиною ентальпії активації Δ H≠ (Т<Тізо )
та близькою до вихідного стану ентропією ПС (Т>Тізо ).
    Наявність подібного ефекту спостерігалася нами раніше [7] для заміщення в просторово утруднених аренсульфохлоридах.
Експеріментальна частина
    Загальна методика синтезу 3-(N-метил-N-аренсульфоніламіно)-4-метоксибензене-сульфохлоридів (2).
    До 20 мл хлорсульфонової кислоти, охолодженої нижче 50С, додають 0,01
моль 2-(N-метил-N-аренсульфоніламіно)-анізолу (1). Витримують в холодильнику
при цій температурі протягом трьох діб. До розчину додають 20 мл дихлорметану і
виливають на 300 мл криги. Органічний шар відокремлюють, промивають двічі по 40 мл
води, сушать Na2SO4, фільтрують. Розчинник вилучають в вакуумі. Залишок розтирають з 5 –
10 мл 2-пропанолу. Вихід сульфохлоридів наведено в таблиці 2. Сполуки розчиняють в 10 дихлорметану.
Додають, уникаючи перемішування, 20 мл октану. Про повільному випаровуванні дихлоретану відбувається
кристалізація сульфохлоридів (табл. 3).
    Таблиця 3 -Список отриманих 3-(N-метил-N-аренсульфоніламіно)-4-метоксибензене-сульфохлоридів

Спектри ЯМР сульфохлоридів 2 записані з розчинів в дейтерохлорофомі на приладі Varian VXR-300.
Досліждення швидкості реакцій гідролізу проводили в умовах псевдопершого порядку. Контроль швидкості здійснювали метожом отбору проб. Вміст продукта визначали кислотно-лужним титруванням.
Список літератури
1. Д. Д. Мысык, Л.И. Рублева, И. Н. Крутько, В.Ю.Левандовский. Влияние структуры
N-аренсульфонильного фрагмента на реакционность сульфохлоридов анилидов сульфо-кислот
в условиях нейтрального гидролиза// Вопросы химии и химической технологии.
— 2004. — № 4. — С.39-42
2. Л.И.Рублева, В.Ю.Левандовский, Д. Д. Мысык, Н. А. Языков. Сульфохлориды анилидов
сульфокислот с экранированными метиламидными заместителями: реакционность и механизм
гидролиза // Наукові праці ДонНТУ. Серія: Хімія і хімічна технологія. — Вип.119(9). —
2007. — С.69-72.
3. Д.Д. Мысык, С.И. Бурмистров. Сульфохлорирование
4-аренсульфонил-N-метиламидо-1,3-ксилолов // Журн. орган. химии.
– 1967. т.3. – С.1667–1669.
4. Р.В. Визгерт, Н.Н. Максименко, Л.И.Рублева. Особенности реакционной
способности стерически затрудненных ароматических сульфохлоридов в реакциях
нуклеофильного замещения. Укр.. хим. журнал. — 1993, Т.59, №11. — С.1219-1230.
5. Л.И.Рублева, И.Н.Крутько. Влияние алкил- и алкокси-заместителей на гидролиз
аренсульфохлоридов в различных средах. Укр. хим. журн. — 2002. — Т.68, вып.4. — С.118-120.
6. Шмид В. Н., Сапунов В. Н. Неформальная кинетика. В поисках путей химических
реакций. – М.: Мир. 1985. – 246 с.
7. Л.И. Рублева, С. М. Слинкин, И. Н. Крутько, Л. А. Попова. Влияние эффектов структуры субстрата при щелочном гидролизе 4-нитро-фениларенсульфонатов// Вопросы химии и химической технологии. — 2003. — №2. – С.30-34.
рганической химии. – 2000. – т.36, вып.9.- С. 1338 – 1340
© ДонНТУ 2009 Языков Н.А.