Автобіографія

середній бал під час навчання у бакалавраті – 5.0;
володіння мовами:
- російська;
- українська;
- англійська: читання, листування (зі словником);
професійні навички:
- мови програмування: C/C++, C#, Delphi (Pascal), Assembler;
- бази даних: MS Visual FoxPro, MS Access;
захоплення:
- розпис по склу;
- малювання.

Дитинство

Я, Нечепуренко Анна Юріївна, народилася 4 січня 1987 року у місті Дніпропетровськ. У одному з університетів цього міста в той час навчалася моя мама, Нечепуренко Надія Михайлівна. Папа, Нечепуренко Юрій Миколайович, до того часу вже працював у місті Донецьк. Потім, коли мама захистила диплом, вона переїхала у Донецьк, де наша сім‘я живе досі. В даний момент мої батьки працюють інженерами. Мама – інженер-технолог по виготовленню друкованих плат, папа – інженер-конструктор по прес-формам.

Школа

Дитиною я була звичай ним. З 2,5 років батьки віддали мене до дитячого садочку, де я була до 7 років, доки не пішла до школи. У садочку було весело и безтурботно: у мене були чудові вихователі, з деякими з яких я до сих пір підтримую зв‘язок. Окрім гри и сну ми багато навчалися, так що на момент походу до школи я знала декілька фраз по-англійськи і відмінно писала, рахувала, додавала и віднімала. Читання – окреме питання, бо від книжки мене було взагалі не відірвати, як і досі.

До першого класу я пішла у 1994 році до школи №19. Вона знаходилась далеко від мого дому, і мене з неї забирали батьки. На момент переходу до 2-го класу поряд з моїм домом побудували нову школу №102, де я до 8-го класу і навчалася. У шостому класі батьки відвели мене на математичні курси при ДонНУ, де я займалася два роки. Математика була моїм улюбленим предметом. У сьомому класі я зайняла призове місце у конкурсі «Кенгуру». Завжди приймала участь і у шкільних олімпіадах. У восьмому класі ми з батьками вирішили, що я буду поступати до Донецького колежу, тому мене віддали туди на підготовчі курси з математики, українській та англійській мовам. Навесні 2001-го, успішно здавши рейтинги з математики та українській мові, я поступила до дев‘ятого класу Донецького колежу. Потрапила я до “А” класу, до першої групи – з математичним уклоном.

Навчання у Донецькому колежі було яскравим і таким, що запам‘ятовується. Тут я займалася своєю улюбленою математикою і на основних парах, і на додаткових, які ми мали змогу відвідувати за бажанням як спецкурси, які проводив для нас наш викладач – Щігалев Іван Петрович. Я приймала участь у всіх математичних олімпіадах, на яких отримала велику кількість грамот та дипломів за I-III місця. У 2003 році Московський Державний університет проводив виїзну олімпіаду по Донецькій області, за результатами якої я отримала диплом II ступеню, ніж дуже довго пишалася.

Окрім математики у колежі мені дуже подобався предмет хімія, у якому мені також вдалося здобути деяких успіхів у вигляді перших і других місць у міських олімпіадах, завдяки улюбленому викладачу хімії – Старовойтової Ірині Юріївні. Були ще предмети, які я відвідувала з великим задоволенням: фізика, яку нам викладав Чернухін Роман Олександрович, і історія – Порошин Павел Іванович.

Павел Іванович у нас також був президентом бридж-клуба. Грі у бридж він нас вчив у дев‘ятому класі, а потім ми приймали участь у змаганнях, що проводилися у нас у колежі кожний тиждень. Добре грати я так і не навчилася, але на змагання ходила регулярно – в основному заради задоволення спілкування, бо тут збиралися всі – від дев‘ятих класів до викладачів та випускників.

У плані вступу до ВУЗ у мене не виникало ніякого сумніву у тому, що я буду вчитися на математичному факультеті у ДонНУ. Але батьки заставили мене вступати і до ДонНТУ, де я, скоріше навмання, обрала собі спеціальність “Системне програмування” і, щоб усім довести, що я можу, вирішила писати рейтинги і на цю спеціальність. Батьки направили мене на підготовчі курси з математики і інформатиці в ДонНТУ. На цих курсах мені раптом сподобалося писати алгоритми і програми для заплутаних задач, не дивлячись на те, що у колежі мене це не особливо приваблювало. Коли ж прийшов час здавати вступні рейтинги, я побачила на факультеті обчислювальної техніки нову спеціальність «Захист інформації у комп‘ютерних системах і мережах», і мені здалося це цікавим – рейтинги я писала на неї. Здавши успішно рейтинги до обох ВУЗів, доказавши всім, що я все ж таки можу, переді мною встала складна задача: а який ВУЗ все ж таки обрати? Я обрала «Захист інформації».

Університет

Ми з подругою, вступивши до одного факультету, дали одна одній слово, що після першого ж семестру будемо отримувати підвищену стипендію. Слова ми дотримались. З першого ж курсу я почала вчитися системно, не відкладаючи все на останній день. Підвищену стипендію я отримувала у кожному семестрі до кінця четвертого курсу.

На першому курсі з‘явилося багато нових і цікавих предметів. Математика все ще залишалася улюбленим предметом: на першому курсі я зайняла III місце у вузівській олімпіаді з математики.

Протягом навчання в університеті я приймала участь у наступних конференціях: конференція з математики, на якій я виступала з докладом по теоремі Ферма; конференція по філософії з науковою роботою, присвяченою життю і творчості Омара Хайяма; конференція по стандартизації і керуванню якістю з темою «Роль стандартизації у контексті інформаційної безпеки організації»; ІІІ міжнародна конференція студентів, аспірантів та молодих вчених «Комп‘ютерний моніторинг і інформаційні технології» з докладом на тему «Реалізація засобів захисту інформації на рівні драйверу ОС MS WINDOWS». За участь у конференціях я отримала грамоти.

Після третього курсу я проходила виробничу практику на цементному заводі «Астор», де значилася на посаді стажера системного адміністратора баз даних. На цьому підприємстві я отримала практичні навички по роботі з базами даних, а також по захисту інформації на підприємстві.

Більш ніж сім місяців, починаючи з вересня 2006 року, я з групою СП-03н і викладачем німецької мови, Булаховою Яною Володимирівною, готували програму для отримання стипендії «Studienreise», яку організовує державна німецька служба по обміну студентами DAAD. У липні ми отримали відповідь – ми виграли цю стипендію! – позитивним емоціям не було меж. 1-13 вересня 2007 року я провела у місті Штутгарт, Германія. Від цієї поїздки залишилося неосяжна кількість вражень, фотографії, відео, а також це було відмінною можливістю спілкуватися з групою коханого хлопця і пізнати один одного ближче.

Навесні 2008 року у місті Дніпропетровськ проходила олімпіада по «Захисту інформації», у якій я приймала участь у складі команди від ДонНТУ. Особливих результатів ми не досягли, але отримали море задоволення від обміну інформацією з учнями інших ВУЗів, які займаються у даній області, и від самої участі у олімпіаді. Залишилося у пам‘яті і відвідання міста, у якому я народилася.

На момент складання державного іспиту мій середній бал складав 5,0. Склавши на «відмінно» держіспити, я отримала червоний диплом бакалавра і поступила до магістратури.

Тема моєї НДРС: «Програмна реалізація криптографічного алгоритму AES», керівник – Красічков Олексій Олександрович. Моя робота по НДРС була подана на участь у конкурсі студентських робот і за неї я отримала відмітку «відмінно».

Але, магістрська робота за рядом причин не стала продовженням НДРС, і я обрала іншу тему: «Реалізація паралельних керуючих автоматів з жорсткою логікою на FPGA». Керівник залишився попереднім.

Плани на майбутнє

Плани на майбутнє у мене дуже прості: їх я визначила для себе вже давно і поступово намагаюся їх досягнути. Це, в першу чергу, захист дипломного проекту і вступ до аспірантури. Ще у мене у планах 7 серпня 2009 року офіційно стати Стародубцевою Анною Юріївною. І, нарешті, у мене є мрія, яку в принципі неважко досягти, але чомусь вона завжди відкладається - я мрію закінчити художню школу, сподіваюсь це трапиться у найближчий час. А взагалі хочу жити добре и насолоджуватися своїм життям :).