| ДонНТУ > Портал магістрів | RUS UKR ENG |
 |
Анастасія Костянтинівна Факультет: Комп'ютерних наук і технологій Кафедра: Прикладної математики та інформатики Спеціальність: Програмне забеспечення автоматизованих систем Керівник: доцент, к.т.н. Костюкова Наталія Стефанівна |
Середній бал за період навчання в бакалавраті: 4.64
Мови: Вільно володію українською, російською мовами. В достатній мірі для читання і листування володію англійською і польською.
Мови програмування:
Технології:
Пакети:
Захоплення:
Мій життєвий шлях розпочався з появи одного літнього дня в пологовому будинку міста Горлівки. Повідомлення про цю знаменну подію облетіло не одну країну, оскільки тато був у той час у відряджені до В'єтнаму і повідомити його було дуже не просто.
Після досягненню майже самостійного трирічного віку мене записали в дитячий садок «Гніздечко», основною перевагою якого було розташування у дворі нашого будинку. Однак це щастя тривало не довго і в результаті закриття цього садка останній рік я ходила в іншій, що так і залишився для мене безіменним.
У садку я якось не знайшла друзів, тому з дитинства для мене найкращим другом, а вірніше подругою, була молодша двоюрідна сестра Катерина. Дивно, але різниця в два роки нам зовсім не заважала дружити.
Загалом можу сказати що своїм дитинством я цілком задоволена. Можливо тому, що практично не пам'ятаю його, але все ж таки вважаю, що завдяки моїм батькам — Чудовській Еллі Євгенівні і Чудовському Костянтину Дмитровичу, які намагалися мене всебічно розвивати і помірно балувати.
І ось мені виповнилося сім років і, як і більшість моїх однолітків, я пішла до школи. Мама обрала для мене школу № 85, як я підозрюю — тому що вона теж знаходилася поряд із будинком. У моєму 1-Б класі була чудова вчителька — Елла Анатоліївна. Напевно, завдяки їй я стала цікавитися навчанням і була практично відмінницею. Єдині проблеми були з українською мовою, яку моя мама не знала, і доводилося робити завдання без додаткової перевірки.
В п'ятому класі у нас несподівано з'явилося багато нових вчителів. Всі вони змогли чогось мене навчити, але особливо я вдячна викладачам математики — Кошовій Олені Павлівні, і біології — Олені Євгенівні, прізвище якої загублено в надрах моїй пам'яті.
З шостого класу я вирішила долучитися до якого-небудь творчого руху. Оскільки в танцях я себе не бачила, то вибір був на користь музично-пластичного театру «Соловейко». Завдяки нашій керівниці Рильській Марині Костянтинівні я надовго захворіла театром. Колектив був різноманітний, але вельми дружний. Виявилося, що у виставах, нехай навіть дитячих, грати зовсім не так просто як може здатися, але мені подобалось. В цей же час в школі я брала участь в олімпіадах з математики, біології та російської мови, навіть вийшла на міські олімпіади, але там призових місць не зайняла.
У дев'ятому класі мені необхідно було визначатися з подальшою спеціальністю. Були два кардинально різних варіанти — медицина та програмування. Але перемогло програмування. Саме тому, успішно склавши іспити, мені довелося забрати документи з моєї улюбленої школи, недоліком якої був медичний ухил, і перевестися в ЗШ № 4. Через інтенсивну підготовку до вступних іспитів у десятому класі я пішла з театру. Останні два роки школи я в основному вчилася, і нічого особливо цікавого не відбувалося. Підсумком десяти років навчання став атестат зрілості і виписка з оцінками, з якими я і відправилася наступного ранку після випускного до університету.
Заняття з репетиторами не пройшли для мене даремно, і, успішно склавши іспити, я була зарахована на перший курс на бюджет у групу ПС-05б. Заняття почалися для мене з випробування — знайти в перший же день навчання майже міфічну аудиторію 3.336 виявилося дуже складно. Так само не легко було розібратися з безліччю корпусів і зрозуміти хто ж з цього натовпу все-таки навчається зі мною. З першого курсу я добровільно стала старостою групи і тому досить швидко стала ідентифікувати всіх одногрупників не тільки зовнішнє, але і по іменах.
Не можу сказати, що навчання давалося мені сильно легко, особливо на перших двох курсах. Але шкодувати про вибір спеціальності не доводилося, і я повільно, але цілеспрямовано вивчала університетську програму, отримуючи в залікову книжку четвірки та п'ятірки.
Оскільки окрім навчання хотілось чогось для душі, то на другому курсі я виконала свою давню мрію — пішла на заняття з верхової їзди в кінноспортивний клуб «Татерсаль».
У травні третього курсу відбулася знаменна подія, яка значно змінило моє життя — а саме моя участь в якості волонтера в «Днях Європи в Україні». Тоді я почала цікавитися Європою взагалі і Польщею зокрема. З вересня четвертого курсу я пішла на заняття до польського технічного факультету нашого університету. Заняття проводила полька пані Зося, яка практично не говорила по-російськи, тому довелося освоювати мову в майже екстремальних умовах. Польська через схожості на українську вивчалась легко і в грудні я пройшла конкурсний відбір на тижневу поїздку в Лодзь. Після поїздки я якось раптово стала постійним мешканцем в польському деканаті, за що особлива подяка його корінним мешканцям — Макєєву Олександру Юрійовичу і Моргун Катерині. Після четвертого курсу, успішно здавши держіспит і дізнавшись, що зарахована на бюджет у магістратуру я радо поїхала на тритижневе стажування до Польщі, завдяки чому стала не тільки розуміти, а й говорити по-польськи.
Навчання в магістратурі виявилось не настільки страшним, як здавалося на першому курсі. Вибір напрямку дипломної роботи не був випадковим — мене давно цікавила обробка зображень, а мій науковий керівник — Костюкова Наталя Стефанівна — допомогла визначитися з темою. У даний момент суміщаю навчання в університеті з курируванням першого курсу польського технічного факультету.
У сучасному швидкоплинному світі важко говорити про якісь конкретні плани на майбутнє. Безсумнівно, хочеться далі розвиватися як фахівець і особистість. Також сподіваюсь після закінчення магістратури в нашому університеті продовжити навчання в Польщі за програмою «Teraz Wroclaw».