Біографія

Резюме

Вільно володію російською та українською мовами, англійською — в об'ємі, достатньому для читання й написання технічної документації.

Мови программування: C++, Java SE, ANSI C, Assembler (x86)

Бібліотеки та технології: QT, Libtorrent Rasterbar (C++), Swing (Java), Boost (Fundamentals, C++), STL (C++), MFC

Середи розробки: Visual Studio, C++ Builder (Fundamentals), QT Creator, Eclipse, NetBeans

А також:

Навички проектування програм із використанням шаблонів проектування;
Документування програм: UML; вбудована документація Doxygen, Javadoc;
Тестування програм: регресійне, Unit-тестування і т.д.

Автобіографія

Дитинство

Я народився в 1988 році, 19 березня в місті Макіївці, де й прожив увесь час до цього моменту. у дитячий садок я не ходив, про що не жалію, адже проводив час зі своїми двоюрідними сестрами дома не менш весело: ігри на нервах у бабусь та дідусь, прогулянки у дворі і т.д. Отже, тут нічого примітного.

Шкільні роки

З 7 років я пішов до початкової школи №5, а після її закінчення навчався у школі №61. У 8-ому класі я вступив до ліцею. Уже в молодших класах захоплювався математикою й іншими технічними предметами. З першого класу ходив на шахи, але мені явно не вистачало посидючості. Особливих успіхів на цьому терені я не досяг, і до п'ятого класу шахи просто втратили для мене інтерес. Деякий час я ходив на плавання і, я вважаю, не дарма. Приблизно з того ж часу і майже до самого випуску грав у футбол: дворові команди, змагання, що трохи не доходили до бійки — класика... Із шкільних предметів більше за все любив фізику. Математика здавалася мені занадто абстрактною, взагалі-то, так воно і є. Набагато більше за «трьохповерхові» дроби зі всіма відомими й невідомими людству тригонометричними функціями мені подобалася фізика, особливо тот її розділ, що пов'язаний з електрикою. З 8-ого класу стабільно вигравав шкільні олімпіади з фізики, інколи траплялися перші місця з математики. У 10-ому й 11-ому класах я перемагав у міських олімпіадах, а в 10-ому класі зайняв також третє місце на обласній олімпіаді. У 8-ому класі примудрився також зайняти перше місце на олімпіаді з англійської мови. Своїми успіхами я зобов'язаний вчителям, які в нашому ліцеї не жаліли ані сил, ані часу для підготовки своїх підопічних до олімпіад, рейтингів і вступних екзаменів, і, звісно, своїм батькам, які обрали для мене цей учбовий заклад.

Вибір майбутньої професії. Питання, безумовно, вельми відповідальне. Із сьомого класу я дуже хотів стати лікарем. Я любив і фізику, і біологію, але все ж я змінив своє рішення. Програмуванням я захоплювався набагато раніше, десь у 5-8 класах. Часто складалося таке враження, що я обираю професію, якою буду займатися, не за власними здібностями й інтересами, а за критеріями престижу та затрібуваності. Тепер я точно знаю, що програмування — це моє, і дуже щасливий із цього приводу.

Отже, бюджетне місце на спеціальності «Системне програмування» і золота медаль у школі — переконливий підсумок моїх шкільних років.

Університет

Не дарма багото людей вважають університетські роки найкращим періодом свого життя. Особисто для мене воно таке не тільки тому, що я вельми весело проводив час, але й тому що за ці роки я став мудрішим, придбав нові цікаві знайомства, а також деякий життєвий досвід.

Перший курс асоціюється у мене з поринанням в абсолютно новий для мене світ програмування. Усе, що було відомо мені до того — мова Pascal, яку я вивчав для сдачі рейтингів. На першому курсі її ж читав нам Назаренко Віктор Іванович. Саме він дав нам перші відомості щодо алгоритмів, стилю програмування і багато чого іншого. Душа вимагала продовження бенкету, і, не дочекавшися літньої практики, я почав самостійно засвоювати асемблер. Дотик до ядра операційних систем і прикладних програм давав іще більший азарт, тому на другому курсі я почав засвоювати програмування драйверів Windows. Мабуть, саме тому кожного разу при виді «синього екрану смерті» я згадую ці часи. Хронічно сонний, із концентрацією кофеїну в крові вище за всі розумні межи, я був щасливий.

Трохи пізніше я захопився програмуванням мікроконтролерів та електронікою. Дійшло до того, що я переклав специфікацію USB та приблизно разібрався в роботі цієї технології. А вже через півроку я зрозумів, що це не моє... Перша співбесіда по C++ показала, що я, відверто кажучи, не знаю нічого. Стан справ доволі скрутний, особливо з урахуванням того, що я непогано вчився. Саме ця подія стала сигналом для активних дій. Я почав вивчати С++, уже в п'ятий раз читав книгу Страуструпа. До тих пір багато що залишалося для мене загадкою, мова здавалася складною, а виклад — виключно незрозумілим. Але цього разу кожна вдумливо прочитана глава укладалася в струнку систему знань щодо цієї мови програмування. Перша програма зі спробами використання об'єктно-орієнтованого підходу — курсова робота по системному програмному забезпеченню. Яке було моє здивування, коли в кінці роботи над нею вона не тільки не розсипалася і не «плювалася» виключеннями, але й доволі стабільно працювала.

Саме в той час у нас почав вести заняття асистент нашої кафедри Гриценко Антон Олександрович. Він точно повторив висновок моєї співбесіди. І саме це спонукало мене вивчати C та C++ іще глибже. А впевненість у собі з'явилася після декількох вдало розв'язаних задач. Величезна увага приділялася структурі й логічності програм, гарному стилю й ретельному проектуванню. Попрацювавши над реальними проектами, я зрозумів, яке значення мають ці аспекти, адже чим зрозумілішою й логічнішою є програма, тим менша верогідність припуститися помилки, тим простіше адаптувати програму до вимог, що швидко змінюються. А в наступному семестрі почалися факультативні заняття у тому ж напрямі, чому я був невимовно радий. Це було щось на зразок клубу за інтересами, адже ці заняття були абсолютно добровільними. Із них я виніс деякі знання тонкостей C, навчився шукати нетривіальні помилки, ознайомився з декількома вельми популярними алгоритмами та структурами даних. Але найважливіше те, що тут пообломлювалися крила мого максималізму, нераціонального й непрактичного. Точніше, я перестав намагатися вирішити проблеми всесвітнього масштабу, коли потребуєтсья лише написати алгоритм рекурсивного обходу бінарного дерева. І саме цим заняттям я зобов'язаний набутими навичками проектування програм і гарного стилю програмування.

Щодо моєї магістерської роботи. Після одного семестру курсу «цифрова обробка сигналів» стало очевидно, що це надзвичайно складна дисципліна, вона повна математики, нетривіальної і рідко інтуїтивно зрозумілої. І саме тому, коли Олександр Вікторович Самощенко запропонував мені виконати магістерську роботу по актуальній і затребуваній темі з цієї області, пов'язаної з гірничо-геологічними випробуваннями, я знав, що мені доведеться чимало попрацювати. Але з іншого боку, мені хотілося, щоб ця робота була чогось вартою. Щоб була реальна наукова новизна, щоб була складність, актуальність. Широта сфери використання цифрової обробки сигналів очевидна — це й кодування звуку й відео, і системи автоматики, і медицина. Перші результати по роботі вже отримані, і за час, що залишився, а його залишається доволі багато, я збираюся заглибитися в цю тему, вивчити вже намічені мною джерела й написати повноцінну магістерську роботу.

Вчитися залишилося трохи більше семестру, і пора вже підвести підсумки мого навчання в університеті. Я отримав масу знань, досвіду, заклав основи для майбутнього професіонального росту. Але список технологій у резюме вражає своєю бідністю. Із усього того, що зараз затрібуване, я знаю лише малий процент, а необхідність працевлаштування вже настала. Це говорить про те, що я щось упустив, якийсь час безповоротно встрачено, але це не привід для зневірянь.

Плани на майбутнє

Мої інтереси зусереджені на прикладному програмуванні, при чому самого різного профілю. За найближчі декілька місяців я планую вивчити технологію об'єктно-реляційного відображення Hibernate, а також ознайомитися з корпоративною платформою Java EE. Набутий за час навчання в університеті досвід програмування, а також уявлення щодо проектування додатків дали мені деяку впевненість у своїх силах, а одже, розв'язання поставлених задач — це лише справа часу. Конкретних кінцевих цілей я собі не ставлю, хочеться з кожним роком розвиватися професійно, добиватися більшого, ніж було вчора.

І наостанок, своіми успіхами я зобов'язаний, перш за все, своїм близьким. Хотілося б також відзначити багатьох викладачів нашої кафедри, які дали мені базові знання й навчили самонавчатися. А в своїх невдачах я звинувачую тільки себе. У підсумку, умови практично у всіх однакові. Такий погляд на справи, на мою думку, найбільш продуктивний, адже свої недоліки й помилки прагнеш виправляти, а те, що від тебе не залежить, ти виправити не можеш.