Селікова Анастасія Борисівна

Факультет комп'ютерних наук і технологій
Кафедра прикладної математики та інформатики
Спецільність: Економічна кібернетика

Введення

    Проблема конкурентоспроможності носить у сучасному світі гострий характер. Від того, наскільки успішно вона вирішується, залежить багато як в економічному так і в соціальному житті будь-якої країни, практично будь-якого споживача.

    Якщо ще недавно діяльність більшості підприємств була спрямована на завоювання частки ринку, то сьогодні провідні компанії зміщують акценти в стратегії свого розвитку на збільшення числа постійних клієнтів [1]. На зміну масовому маркетингу приходить концепція індивідуального маркетингу або маркетингу "один-на-один". Така ринкова стратегія дозволяє виробникам, прогнозуючи зміни потреб клієнтів, завжди бути на крок попереду конкурентів.

    Фактор конкуренції носить примусовий характер, змушуючи виробників під загрозою витіснення з ринку невпинно займатися системою якості і в цілому конкурентоспроможністю своїх товарів, а ринок об'єктивно і суворо оцінює результати їх діяльності [2].

    В умовах розвиненого конкурентного ринку маркетинг стає ефективним засобом вирішення проблеми якості та конкурентоспроможності товарів, відчуваючи, у свою чергу, їх зворотній вплив, який розширює або знижує його можливість.

    Кінцева мета будь-якої фірми - перемога в конкурентній боротьбі [3]. Перемога не разова, не випадкова, а як закономірний підсумок постійних і грамотних зусиль фірми. Досягається вона чи ні - залежить від конкурентоспроможності товарів і послуг фірми, тобто від того, наскільки вони краще в порівнянні з аналогами - продукцією і послугами інших фірм.

    Вихідними засобами конкуренції є ціна і якість товару, співвідношення ціни і якості, сервіс, престижність, торгова марка підприємства [4].

    Конкуренція виконує наступні найважливіші функції:

    - твердження суверенітету споживачів;

    - постійна адаптація виробництва до змінних умов ринку;

    - стимулювання товаровиробників і споживачів;

    - забезпечення економічної свободи товаровиробників;

    - саморегулювання товаровиробників;

    - диференціація товаровиробників;

    - розподіл ресурсів серед товаровиробників.

    Реалізація функцій конкуренції приводить до необхідності створення в економіці конкурентного середовища як в інтересах товаровиробників, так і споживачів, а також пов'язує функції конкуренції з конкурентними перевагами та конкурентоспроможністю підприємств та товарів.

Актуальність теми дослідження

    Перехід економіки України на ринковий шлях визначив можливості розвитку конкуренції на українському ринку товарів і послуг.

    Завдання підвищення конкурентоспроможності підприємств, зумовлена необхідністю їхньої швидкої реакції на зміну ринкового попиту, прискореного освоєння нової і потребуваємої ринком продукції, усілякого скорочення часу виконання замовлення споживача, забезпечення високої надійності поставок [5].

    Реалізація цих вимог передбачає створення принципово нових організаційних умов на підприємствах, перегляд традиційних підходів до організації виробництва, перехід до маркетингових методів управління виробництвом.

    У сформованих умовах необхідна розробка стратегії і тактики організації конкурентоспроможного виробництва на підприємствах.

    Недостатні дослідження проблем формування і забезпечення конкурентоспроможності підприємств зумовили вибір і актуальність теми даного дослідження.

Цілі і завдання дослідження

    Метою даної роботи є розвиток теоретичних та науково-методичних положень, а також вироблення практичних рекомендацій в галузі підвищення конкурентоспроможності підприємств на основі вдосконалення маркетингу. Відповідно до поставленої мети були визначені наступні завдання:

    -Вивчити сутність економічних категорій «конкурентоспроможність продукції» та «конкурентоспроможність підприємства»;

    -Визначити фактори та напрямки забезпечення конкурентоспроможності підприємства;

    -Удосконалити методику оцінки конкурентного потенціалу підприємства

    -Обгрунтувати набір стратегій підвищення конкурентоспроможності підприємств, на основі маркетингу;

    -Запропонувати систему заходів з підвищення конкурентоспроможності підприємства на основі управління маркетинговою діяльністю.

Огляд досліджень і розробок за темою

    Розглядаючи ступінь розробленості теми, необхідно відзначити, що проблеми вивчення конкурентоспроможності присвятили свої роботи багато вітчизняні вчені - економісти: Г.Л. Азоев, Ю.П. Анісімов, В.М. Бау-тин, І.П. Богомолова, В.П. Воронін, В.М. Власова, Є.П. Голубків, А.Ф. Демченко, М.Г. Долинська, А.Г. Жуков, І.П. Конєв, В.М. Родіонова, І.А. Соловйов, Р.А. Фатхутдінов, А.І. Хорєв, Л.І. Чуріков, А.Ф. Шишкін та інші.

    Значний внесок у наукову розробку проблеми конкурентоспроможності продукції і підприємств внесли зарубіжні вчені І. Ансоффа, Ф. Котлер, І. Маршалл, М. Портер, Й. Шумпетер та інші.

    Однак, незважаючи на високу ступінь вивчення в цих роботах різних проблем організації конкурентоспроможного виробництва, існує необхідність поглиблення теоретичних положень, визначають конкурентоспроможність підприємств круп'яної галузі та розробки на цій основі практичних рекомендацій, що забезпечують підвищення рівня конкурентоспроможності підприємств.

Передбачувана наукова новизна

    Наукова новизна даної роботи полягає в розвитку системи поглядів на підвищення конкурентоспроможності підприємств на основі застосування методики оцінки конкурентоспроможності та вдосконалення маркетингу.

    Найбільш суттєві результати дослідження, отримані на основі комплексного вивчення проблеми та містять елементи наукової новизни, полягають в наступному:

    - Уточнена сутність економічних категорій «конкурентоспроможність продукції» та «конкурентоспроможність підприємства», результатом чого з'явилося встановлення взаємозв'язку факторів і основних критеріїв конкурентоспроможності підприємства;

    - Визначений набір критеріальних факторів забезпечення

    - Конкурентоспроможності підприємства, що сприяють сталому розвитку виробництва;

    - Обгрунтовано адаптована до вітчизняній системі обліку та звітності методика оцінки конкурентного потенціалу підприємства, достоїнством якої є комплексний підхід і врахування галузевої специфіки;

    - Розроблена система маркетингових чинників, окремі технологічні поєднання яких можуть забезпечити стабільне і сталий розвиток підприємства;

    - Обгрунтований набір (портфель) стратегій підвищення конкурентоспроможності підприємства, гідністю якого є можливість застосування на будь-якому галузевому підприємстві з певною адаптацією під конкретні техніко-економічні характеристики;

    - Розроблені методичні підходи до підвищення конкурентоспроможності підприємства на основі управління його маркетинговою діяльністю.

Загальна постановка задачі

    Ринкова система господарювання вимагає від підприємств постійного підвищення рівня своєї конкурентоспроможності. Конкурентні переваги організації закладаються вже на стадії постановки цілей і розробки стратегії. Якщо ще недавно діяльність більшості підприємств була спрямована на завоювання частки ринку, то сьогодні провідні компанії зміщують акценти в стратегії свого розвитку на збільшення числа постійних клієнтів [6].

   Конкурентні переваги малих і середніх підприємств, криються в постійному вдосконаленні бізнес-процесів при ефективному використанні і розподілі ресурсів. Причому, ринок змушує підприємців виробляти продукт / послугу з метою максимально задоволення своїх споживачів, підвищення рівня їхньої лояльності і збільшення частки постійних клієнтів.

   У зв'язку з цим, стратегію досягнення конкурентоспроможності для малих і середніх підприємств можна розглядати у вигляді комплексної трьохкрокової стратегії вдосконалення бізнес-процесу, спрямованої на утримання та, по можливості, збільшення числа постійних клієнтів компанії [7].

   Крок 1: Тотальне управління якістю (TQM) - вдосконалення за допомогою циклу PDCA кожного етапу бізнес-процесу. - Охоплює всю діяльність організації.

   Крок 2: Бенчмаркінг - запозичення процесів у конкурентів і еталонних компаній. - Застосовується для поліпшення стандартного процесу у випадках, коли внутрішні та зовнішні обмеження дозволяють впровадити сторонній процес, змінивши його відповідно до вимог вашого підприємства [8].

   Крок 3: Аутсорсинг - покупка процесу у сторонньої організації. - Застосовується у випадках, коли витрати на вдосконалення процесу власними силами або застосування бенчмаркінгу перевищують вартість послуг зовнішньої організації.

   Всякий обчислюваний показник роботи підприємства є показником, що характеризує його потенціал, який може з тих чи інших причин не реалізовуватися. З урахуванням цього зауваження обчислений тим або іншим способом показник конкурентоспроможності підприємства характеризує його потенціал конкурентоспроможності. Всю сукупність факторів, що впливають на підприємства і тим самим на їх конкурентоспроможність, можна розділити на три групи:

   • цілі, які ставить перед собою підприємство;

   • ресурси, які має підприємство;

   • фактори зовнішнього середовища прямого і непрямого впливу на підприємство.

   У загальному випадку вплив цих трьох груп чинників на конкурентоспроможність підприємства дуже складне і навряд чи зводиться до їх лінійної комбінації. Тому інтегральну конкурентоспроможність підприємства можна представити у вигляді якоїсь функції трьох груп переменнихм:

   К = К ((Kri, i = 1, ..., Nr), (Wi, i = 1, ..., Nr), (Фi, i = 1, ..., Nф)), (1)

   де К - показник інтегральної конкурентоспроможності підприємства;

   Kri - це конкурентоспроможність окремих ресурсів підприємства загальним числом Nr;

   Wi - вагові коефіцієнти загальним числом Nr;

   Фi - кількість факторів зовнішнього середовища загальним числом Nф.

   Розглянемо докладніше зв'язок цих трьох груп змінних з трьома групами факторів, що впливають на підприємство, наведених вище.

   Конкурентоспроможність як показник, що характеризує саме дане підприємство і дозволяє зіставляти його з іншими підприємствами, очевидно, перш за все визначається внутрішніми факторами, якими є ресурси, якими підприємство має в своєму розпорядженні. При цьому ресурси підприємства - це не тільки капітал у фінансовій та матеріальній формі, але і персонал, і стан управління, і якість зв'язків з контактними аудиторіями, і організація маркетингу. Кожен ресурс підприємства, визначені у такий спосіб, може бути оцінений з точки зору конкурентоспроможності у вигляді числа Kri. На обговоренні способів оцінки конкурентоспроможності окремих ресурсів підприємства ми зупинятися не будемо, оскільки це питання лежить за межами нашої статті.

    Якщо предметом порівняння за рівнем інтегральної конкурентоспроможності є підприємства, що знаходяться в різних зовнішніх маркетингових умовах, то це має, безумовно, позначатися на результуючої інтегральної конкуреноспособності.

    Таким чином, показник інтегральної конкурентоспроможності підприємства повинен враховувати тим або іншим чином фактори зовнішнього середовища:

   Якщо абстрагуватися від умов зовнішнього середовища і враховувати тільки внутрішні ресурси підприємства, то інтегральна конкурентоспроможність буде виражатися у вигляді:

   Показник К, що є згідно з формулою (1) показником інтегральної конкурентоспроможності підприємства, що враховує дію факторів зовнішнього середовища, будемо називати показником зовнішньої інтегральної конкурентоспроможності підприємства.

    Навпаки, показник До, що визначається за формулою (2) і враховує тільки ресурси самого підприємства, тобто лише внутрішні чинники, логічно називати показником внутрішньої інтегральної конкурентоспроможності підприємства.

    Очевидно, що в умовах дії на підприємства однакових факторів зовнішнього середовища показники їх зовнішньої і внутрішньої інтегральної конкурентоспроможності будуть рівні між собою і визначатися виразом (2). Саме цей випадок ми будемо мати на увазі в ході подальшого обговорення проблеми вибору виду функції К (Kri, Wi) за формулою (2) і об'єктивної оцінки вагомості окремих факторів Wi в ній.

    Для розуміння можливих шляхів вирішення цієї проблеми опишемо можливі ситуації застосування інтегрального показника конкурентоспроможності. Якщо оцінені показники конкурентоспроможності підприємства за окремими ресурсів Ri і відомі їх ваги Wi та вид взаємозв'язки у інтегральному показнику К, ми можемо розрахувати інтегральний показник конкурентоспроможності К для конкретного підприємства. З позиції особи, яка приймає рішення щодо розглянутого підприємства, йому необхідно провести порівняння показника К для даного підприємства з показниками К для інших підприємств. Причому акт порівняння може мати місце незалежно від того, розглядається ця задача зсередини підприємства або ззовні. Так, це завдання може стояти і перед вищим керівництвом самого підприємства, з точки зору внутрішнього управління; це завдання може стояти і перед зовнішнім інвестором, що вибирають між різними підприємствами як об'єктами можливих інвестиційних рішень [9].

    Таким чином, при прийнятті рішення щодо вибору з декількох альтернатив необхідно розрахувати показники інтегральної конкурентоспроможності для відповідних підприємств, а для цього для кожного підприємства необхідно визначити показники конкурентоспроможності окремих ресурсів К1, К2, КNr для Nr ресурсів. Тут виникає питання, якими значеннями ваг Wi необхідно користуватися при даних розрахунках. Очевидно, що значення Wi залежать від цілей і стратегії підприємства. Тим самим якщо всі розглядувані підприємства мають однакові стратегії, то ми можемо застосовувати для них однакову систему ваг (Wi, i = 1 ,..., Nr).

Висновок

    Завданням маркетингової служби підприємства є розробка товару з оптимальними показниками споживчих властивостей і продажної ціни продукції при максимальному використанні стимулюючих коштів [10].

    Будь-який товар, що знаходиться на ринку, фактично проходить там перевірку на ступінь задоволення суспільних потреб: кожен покупець купує той товар, який максимально задовольняє його особисті потреби, а вся сукупність покупців - той товар, який найбільш повно відповідає суспільним потребам, ніж конкуруючі з ним товари .

    Тому конкурентоспроможність товару можна визначити, тільки порівнюючи товари конкурентів між собою. Іншими словами, конкурентноздатність - поняття відносне, чітко прив'язане до конкретного ринку і часу продажу [11].

Література

1. А.О. Длігач. Сім принципів зміцнення у період кризи// Маркетинг в Україні/, №6(52), листопад-грудень, 2008р.

2. Г.Л. Азоев. Конкуренция, анализ, стратегия, практика / Г.Л. Азоев – М.: Центр экономики и маркетинга, 1996 – 208с.

3. И. Ансофф. Новая корпоративная стратегия / И. Ансофф – Спб: Питерком, 1999 – 416с.

4. Е.П. Голубков. Маркетинговые исследования: теория, методология и практика. М. Финпресс, 1998

5. Кеворков В.В., Леонтьев С.В. План маркетинга и контроль его исполнения. «Корпоративный маркетинг», 2001

6. Лобанов М.М., Осипов Ю.М. Основные принципы оценки конкурентоспособности продукции // Маркетинг в России и за рубежом №6 / 2001 - www.dis.ru/market/arhiv/2001/6.html

7. Гурков И.Б., Титова Н.Л. Тенденции изменения конкурентоспособности отечественной продукции // Маркетинг. — 1997

8. Родионова Л.Н., Кантор О.Г., Хакимова Ю.Р. Оценка конкурентоспособности продукции // Маркетинг в России и за рубежом №1 / 2000 - http://www.dis.ru/market/

9. Глухов А. Оценка конкурентоспособности товара и способы ее обеспечения// Маркетинг. 1999

10. Акофф Р. Планирование будущего корпорации. - М.: Прогресс, 1999.