Сичова Катерина Юріївна

       Біографія будь-якої людини звичайно починається зі слів «я народився». Свою історію я почну з інших слів, а саме зі слів моєї старшої сестри «я хочу сестричку». Усі близькі й рідні дуже раділи моєму народженню й намагалися якось посприяти у виборі мого ім'я. Як тільки не пропонували вони мене назвати, але сестра ще до мого народження назвала мене Катериною, як і свою улюблену ляльку. У моєму вихованні з самого раннього дитинства вона брала активну участь.

       З самого дитинства я хотіла знайти себе у якійсь захоплюючій справі. Першим моїм захопленням були танці. З шести років я ходила до танцювального гуртка, доки він не розпався. Ось так скінчилася моя кар'єра професійної танцівниці. Мій дитячий садочок називався «Колобок». З ним у мене пов’язано дуже багато теплих спогадів.

Школа

       У шість років я пішла перший раз у перший клас ЗОШ№6. Найбільше мені запам'ятався перший дзвоник, тому що в нього дзвонила я. З першого по четвертий клас моїм класним керівником була Виноградова Ніна Василівна.

       Починаючи з п'ятого класу й до самого випуску беззмінною «мамою» нашого класу була Портяна Вікторія Іванівна, золота у всіх відносинах людина і викладач. Також у п'ятому класі я почала займатися пішохідним туризмом. З перших занять мене захопив згуртований колектив з його чудовим керівником, Степаненком Віктором Автономовичем. Ми на всіх канікулах ходили в походи, співали туристичні пісні, тренувалися й просто відпочивали душею й тілом. З шостого до дев'ятий класу, у цьому виді спорту я багато чого досягла: три роки поспіль посідала перші місця в особистому та командному заліку. В інституті мені цього дуже не вистачає.

       Після школи мене було зараховано до Красноармійського ліцею «Надія». Навчання в ліцеї практично не представляло серйозних труднощів, я бачу в цьому, насамперед, заслугу своїх батьків, які ніколи не ставили мені твердих вимог щодо оцінок, і в той же час заохочували мене до навчання й формували в мені допитливість і бажання орієнтуватися у всіх сферах знань. У сполученні з відмінними педагогами нашого ліцею це дозволило мені без особливих зусиль проявляти себе в тих дисциплінах, які цікавили мене найбільше.

Університет

       Одним із найскладніших етапів для мене став момент вибору подальшого напрямку навчання. Моя родина, що складається із представників різних спеціальностей (мама — інженер, тато — шахтар, сестра — менеджер) давала мені свободу у виборі подальшої спеціальності, тому вибір стояв тільки за мною. Я пробувала себе в різних вузах України, але на одну й ту ж саму спеціальність — Економічна кібернетика. Але зупинилася на ДонНТУ і вважаю, що зробила правильний вибір. Після «домашньої» обстановки в школі та ліцеї університетське життя спочатку здалося складним, але це перше враження виявилося оманливим.

       Навчання в університеті відкрило широкі можливості для самореалізації в різних напрямках. Мабуть, саме в цьому складається найкраща риса студентського життя: навчаючись в університеті, ти можеш обирати будь-яку сферу діяльності, будь то вузька професійна спеціалізація або художня самодіяльність, і розвиватися в цьому напрямку. При цьому ти завжди можеш знайти однодумців і підтримку у своїх починаннях. Якщо говорити про навчальний процес, то найскладнішим для мене був перший курс — я не могла зрозуміти, як організувати свій час і сформувати власний навчальний ритм. Але вже з другого курсу вчитися стало простіше й цікавіше (кількість дисциплін за фахом ставало все більше). Інститут, для приїжджих з інших міст, — це гарна школа життя, яка вчить розуміти й поважати інтереси інших людей, знати, коли треба підтримати, коли насварити, коли просто промовчати.

Плани на майбутнє

       Плани на майбутнє — це дуже цікаве питання, тим більше з огляду на те в якому світі ми живемо, у світі, де із упевненістю сказати, що буде завтра не можливо. Але треба бути оптимістом і завжди вірити в краще. Насправді, зараз я перебуваю на самому початку свого життєвого шляху (ну майже на самому початку). Тому про майбутнє почала замислюватися нещодавно, коли зрозуміла, що ще півроку й навчання в університеті закінчиться.

       У мене зараз є 3 мети для подальшої реалізації:

• одержати якісну вищу освіту й знайти роботу, яка у моральному й матеріальному плані мене повністю влаштує;
• побачити світ, тому що мені все цікаво, скрізь хочеться побувати, побачити культури різних народів;
• побудувати дружню родину, тому що родина є фундаментом для самореалізації у всьому.

       Мені хочеться залишити на землі, як би це не було банально, хоча б маленький слід. І я думаю, що за кілька років я зможу сказати, що зробила задумане. Але одне знаю точно: чого б я не домоглася, у мене завжди будуть залишатися ще які-небудь цікаві плани на наступні кілька років життя.

НАГОРУ